Людина постійно бореться в обставинах, котрі створює не вона, і єдина можливість перемогти – це в будь-якій стихії залишатися людиною. Це і є ідея повісті. Старий – справжня людина з власним етичним кодексом. У його поразках і перемогах – все його життя і життя людства. Ось “Моральний кодекс” честі Сантьяго:
- простота і гідність,
- воля та розум,
- ніколи не оглядатися на минуле,
- впевненість в своїх силах,
- віра в себе, в людей,
- спокій та розсудливість,
- безкомпромісна готовність до боротьби,
- мужність і витримка,
- гордість,
- повага до братів наших менших.
Висновок.
Отже, на різних етапах своєї творчості Хемінгуей перетворювався то в Ніка Адамса, то в Джека Барнса, то в Роберта Джордана. Якби не відрізнялися ці образи один від одного, їх споріднює між собою загальні риси, властиві самому Хемінгуею, – ріднить ворожість до буржуазного устрою життя, ненависть до брехні і лицемірства, порив до простих, чистих людей, захоплення мужністю і майстерністю.
Тому говорити про хемінгуеївського героя окремо, від власне автора, є неможливим. Недивно, що творчість Хемінгуея в цілому і його герої зокрема зазнають певної еволюції.змінюється сам Хемінгуей, його світогляд – і всі ці зміни відбуваються з його героями.
Цікаво, що пізній Хемінгуей визнає право на деяку роздвоєність не лише за власне героєм, але й за «героєм кодексу», що колись витісувався з моноліту. В «Небезпечному літі» про геніального матадора Антоню Ордоньєса сказано, що «в ньому поєднувалося дві особи — людина і тореро», і далі « він вивів теорію, за якою людина не відповідає за те, що тореро змушений робити із ввічливості». Це, якщо хочете, саме те вміння зазирнути всередину не лише власної, але й чужої душі, з якого виник образ Сантьяго, а ще раніше — Гаррі Моргана.
Та загалом Хемінгуей так і залишився вірний колишній системі гри. Художник Томас Хадсон з «Островів в океані» — знов амбівалентний власне-герой, що наслідує «героїв кодексу.Майже завжди у Хемінгуея, людина і обрана нею роль не зливаються, не прилягають щільно одне до одного. Залишається зазор, щілина. Надто вузька, щоб внутрішньому світові вихопитись ринути назовні. Але й досить широка щоб він, напружуючи, розсуваючи а часом і ламаючи захисний мур слів, міг усе ж таки стати відчуттям читача. Щілина ця і є джерело славнозвісного хемінгуеівського підтексту.
Старий Сантьяго, з тих ціленаправлених, сильних і незламних людей, до яких тягнуло Хемінгуея все життя. «Людину можна знищити, але її неможна перемогти». Ці слова Сантьяго – кредо самого письменника. Нехай акули з’їли отриману з таки зусиллям здобич, святкує все таки рибалка: він доказав, хоча б самому собі, що він майстер, творець. Моральна незламність – це, за думкою Хемінгуея, одна з тих якостей, яка звеличує людину, робить вартим його цього імені. «Людина не для того створена щоб терпіти поразки ». саме до цього можна сказати, «ідеального образу» йшов Хемінгуей все своє творче життя. Сантьяго-людина, яку перемогти неможливо, але ця людина, за творчим задумом письменника, здатна філософствувати. Вона прагне пізнати себе. Вергілієвське: «бежит невозвратное время», яке пригнічує пересічну людину, для рибалки Сантьяго не є небезпекою.
Отже, сила його творів в іншому — в чуйній і вимогливій людяності. У Хемінгуея свій світ і такий же світ у його героїв. І як кожний великий митець, він має на це право. Бо те, що бачить такий митець,— завжди відображення тих чи тих важливих аспектів реальності.
Використана література
1. Хемінгуей Е. Твори в 4 томах. Том 1. Романи та цикли оповідань. — пер. з англ. — К.: Дніпро, 1979. — 717с.
2. Хемінгуей Е. Избранное: Пер. с англ./Послесл. сост и примеч. Б. Грибанова. — М.: Просвещение, 1987.— 304с.
3. Грибанов Б. Т. Эрнест Хемингуэй. М., «Молодая гвардия», 1971.
4. Кашкин И. Эрнест Хемингуэй. М., 1966
5. Маянц З., Человек один не может. «Просвещение», 1966.
6. Литературная история США. М., 1979. Т. 3.