Тривалий час побутувала думка, що наша писемність з'явилися лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужебні книги. Проте у багатьох місцях, де колись селилися наші пращурі, особливо в Північному Причорномор’ї, археологи не раз знаходили на кам’яних плитах, надгробках, амфорах таємничі, незрозумілі знаки. Але питання про існування писемності в ті давні часи залишається відкритим і нині.
Дослідники вважають, що слов'яни мали примітивне письмо ще в першій половині першого тисячоліття. Пізніше слов'яни стихійно користувалися грецькими буквами. Свідчення про наявність писемності у східних слов'ян можна знайти в арабських географів та істориків. Але, на жаль ніяких тогочасних писемних відомостей до нас не дійшло.
І так було до тих пір, поки великими просвітителями слов'ян – братами Кирилом і Мефодієм – не був створений алфавіт.
Хто ж вони, слов'янські вчителі Кирило та Мефодій?
Славнозвісні просвітителі, творці слов'янської абетки, проповідники
християнства, перші перекладачі грецьких духовних книг виданих слов'янською мовою. Народилися брати у Фесалоніках (Греція) у родині військового начальника. За тих часів людність у цьому місті
складалася на половину з греків, на половину зі слов'ян. Їхня мати була грекиною, а батько – болгарином, тому брати з дитинства добре знали як грецьку, так і мову солунських слов'ян.
Два різновиди слов'янських писемних знаків.
Існує два різновиди старослов'янських писемних знаків: кирилиця і глаголиця. У науці тривалий час вважалося, що будь-яке письмо у своїй основі являє собою культурне наслідування. Спираючись на цю «непохитну наукову істину», учені XIX – XX ст. намагалися у такий же спосіб вивести глаголицю з якогось ще більш давнього письма: давньоєврейського, готського, арменського, рунічного, грузинського.
Нарешті вчені вимушені були визнати, що глаголиця не схоже на жодне інше письмо й скоріш за все цілком винайдена солунськими братами Кирилом і Мефодієм.
Спорідненість слов’янських мов
Зіставлення слов'янських мов з іншими показало, що слов'янські мови належать до індоєвропейської мовної сім'ї. Слов'янські мови генетично споріднені між собою. Спільність походження виявляється як у лексичному складі, так у фонетичній системі та граматичній будові. Про структурну близькість слов'янських мов виразно свідчить їхній словниковий склад. Переважна більшість слів з однаковим або подібним звучанням має однакове або споріднене значення у тих слов'янських мовах, у яких ці слова зберігаються.
Українська мова серед східнослов'янських
Українська мова – державна мова нашої країни. За даними перепису 1989 року в складі її населення яке становило 51,4мл.чол., налічувалося 37,4 мл.українців. рідною мовою українську вважали 32,8 мл.чол. із них. Поза межами України українська мова в усній формі поширена в Росії, Молдавії, Чехії, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, Канаді, Австралії.
Сучасна українська літературна мова пов'язує свою історію з конкретною датою – виданням «Енеїди» Котляревського 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою в супереч тогочасній традиції користуватися в писемній практиці книжною українською мовою.
Як ми говоримо
У нашій школі всі учні знають, що такеукраїнська літературна мова, але вони користуються нею хіба що тільки на уроках української мови та літератури, та й то з великими труднощами. Тому вирішили наші учні провести невелике дослідження і встановити, яких же помилок в усному мовлені наших учнів найбільше.
Наводимо вам тільки невеликий перелік слів: ізвіняюсь, опять, начало, одьожа, пришли, встріли, сразу, время, форточка, короче, пашлі, перемена, сходні, шо, як діла, всьоравно, вобшем, канєшно, гоніш, блін, тупо, столова, кофе, каклєта, дєвки, пацани, прикід, обіжаця, замучений, бабахнув, прівет, потом, всєгда.
Вікторина
А зараз давайте перевірмо, якими ви були уважними при читанні нашого журналу. Для цього ми проведемо невеличку вікторину.
1. Хто є творцями слов'янської абетки?
2. Де народилися брати?
3. Які є два різновиди слов'янських писемних знаків?
4. З якого часу кириличний алфавіт застосовується в літературі?
5. Коли і хто надрукував першу В Україні книгу
Використана література
1. Грушевський М. Історія української літератури : В6т., 9кн. – К., 1993. – Т.ІІ
2. Махновець Л. Про автора «Слова о полку Ігоревім». К.,-1989. «Слово о полку Ігореве»: Комлексные исследования . – М. 1988.
3. Словарь-справочник «Слово о полку Игореве»(Сост.В.Виноградова) – Вип. 1-6.-М.-Л., 1965-1977.
4. Півтора Г. Пролема авторства «Слова о полку Ігоревім»// Українська мова та література . – 1998. – Ч. 4.
5. Берека А., Берека Д. Виховне значення природи, зображеної у «Слові о полку Ігоревім» // Рідна школа. – 1996. - №3. – С. 29 – 30.
6. Бройтман С.Н. К вопросу о субъектно-образной структуре «Слова о полку Игореве.».- М., 1990- Т.44. – С. 363-369.
7. Гладышева Л. Вещие образы великого «Слова …» К 800-летию «Слова о полку Игореве» // Подъём. – 1985. - №8. – С.123-130.
8. Джерела пружно б'ють: Хрестоматія з української літератури для 9 класу / Уклав Б. Срепашин. – К.: Освіта, 1995. – С. 34 – 49.
9. Ерёмин И.П. Лекции и статьи по истории древней русской литературы. – Л.: Изд.-во Ленинградского ун-та, 1987. – С. 99-132.
10. Орлов А.С. Слово о полку Игореве. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1946. – 216с.
11. Охріменко П.П. Ігор Святославович як герой «Слова о полку Ігоревім» і як історична особа // Укр.. мова і літ. В школі. – 1985. - №8. – С. 18-19.
12. Пінчук С.П. Слово о полку Ігоревім. Критичний нарис. К.: Вища школа, 1973. – 130с.
13. Степашин Б. Українська література: Підручник для 9 класу. – 5-те вид. – К.: Освіта, 1997. – С. 28-34.
14. Франко І. Історія української літератури // Збір. Творів: У 50 т.- Т.40. – К., 1983.