М.О.Луняк відмічає: “18,6% прямо вказали на негативний вплив друзів, як на основний криміногенний фактор, що штовхнув їх на злочин”[71]. Поведінка людини залежить від психічного стану, інтересів, поглядів, звичок, тобто цінних орієнтацій, які проявляються в життєдіяльності особи. При тривалому впливу на особистість негативних життєвих обставин формуються антисуспільні орієнтації. Соціально шкідливі риси особистості (в тому числі і злочинна агресія) формуються під впливом оточення з соціально шкідливими орієнтаціями.
Групи можна поділити на дві категорії. Перша: групи передкримінального характеру. В цих групах присутній антисоціальний настрій, її члени проявляють агресивність, аморальність, їхні діяння є адміністративними правопорушеннями. Друга: злочинні групи складаються з учасників, діяння котрих кваліфікуються як злочини.
Фактор вживання алкоголю відіграє суттєву роль при формуванні особистості. В сім’ях, де батьки зловживають алкоголем, дітям не приділяється достатньо часу для виховання, що в подальшому негативно впливає на емоційний стан дитини. Спостерігаючи за поведінкою дорослих, малолітня особа сприймає таку поведінку як належне. Закладена в дитинстві модель поведінки та безконтрольне вживання алкоголю може викликати алкоголізм. М.О.Луняк підкреслює велике значення фактору алкоголізму, посилаючись на дані про 82.2% злочинів проти особистості, 40% зґвалтувань, скоєні в стані алкогольного сп’яніння[72].
Особливе місце у формуванні особистості займає правове виховання. Агресивній злочинності сприяють недоліки правової культури індивіда. Фактором утримання особи від прояву злочинної агресії може бути вихована в дитині повага до законодавства. Навіть у випадках схильності особи до прояву агресії.
Під впливом мікросередовища ще до вчинення злочинів формується система переконань та поглядів, за допомогою яких агресія розглядається як ціль антисуспільної поведінки або як досить ефективний засіб вирішення конфліктної ситуації. Мікросередовище, опосередковане знущанням, антисуспільним способом життя, неповагою, ігноруванням, егоцентризмом, безконтрольністю, алкоголізом, буде сприяти формуванню особистості агресивного злочинця. Основою макросередовища (досвід попередніх поколінь) ми вважаємо соціальні норми.
Ф.Г.Гілязєв визначає соціальні норми як характер історичних умов існування суспільства. Вони уособлюють взаємозалежність людей, їхні поведінкові відносини до самого суспільства[73]. Функціонування соціуму як єдиної системи забезпечене соціальними нормами шляхом віддзеркалення вимог суспільства до індивіда.
Л.А.Рогачевський зазначає: “Людина зі строгими моральними настановами навіть у стані гніву не допустить різкого тону, не говорячи вже про якісь агресивні дії”[74] (переклад автора). Маючи вплив на особу, соціальні норми формують його ставлення до навколишнього світу, тим самим виступаючи факторами впливу на поведінку особи. Контроль агресивності здійснюється індивідом на основі соціальних норм. Велику роль відіграють цінності, котрі закладаються макросередовищем у процесі соціалізації особи. На сьогодні матеріальне переважає над духовним у свідомості людей. Такий підхід негативно відбивається на формуванні особистості.
Стосовно пріоритету певних професій у поглядах молоді, В.Н.Кудрянцев наводить таку статистику: “… банкір (40%), «кримінальний авторитет» (28%), «зірка» естради (23%), депутат (22%), державна посадова особа (22%). Решта професій набрала менше 15%, зокрема лікар – 3%, інженер – 1%”[75] (переклад автора). Отже, соціопсихологічний механізм агресії – сукупність психологічних властивостей, соціальних факторів і життєвої ситуації під впливом яких особа проявляє агресію. Людина одночасно поєднує в собі біологічні властивості та як особистість, несе соціальні якості. При характеристиці особистості агресивного злочинця виділяють такі властивості, як: антисуспільні настрої, викривлення нормативної свідомості, сваволя, суспільна ворожість. Усі злочинці не можуть мати абсолютно єдиного комплексу властивостей і характерних рис. Доречно виділяти характерні риси залежно від типів кримінальної агресії. Особистість агресивного злочинця – це суспільно небезпечна особа, характерною психічною особливістю якої є агресивність, яка при скоєнні злочину проявляє агресію. Закладені в особі біологічні властивості в подальшому, взаємодіючи з соціалізацією, можуть визначати агресивну поведінку індивіда. Темперамент передбачає існування агресивності. Не існує якихось злочинних темпераментів, хоча особи з певними темпераментами схильні до більш рішучих дій. Біологічні фактори є першоосновою формування агресивної особи. Психіка особи обумовлюється біологічними та соціальними факторами впливу. Вплив психічних і соціальних факторів взаємообумовлений. Формування особистості агресивного злочинця відбувається свідомим та несвідомим впливом соціуму. Можна виділити два «кола впливу» на особистість. Коло безпосереднього впливу складають індивіди, поведінку та настанови яких особа сприймає найшвидше в силу своїх інтересів або ж через довгий проміжок часу впливу. Колом опосередкованого впливу виступає та більша частина соціуму, яка залишається поза увагою особи або така увага незначна. Сім’я, як основа мікросередовища, має первинний і найсильніший вплив на особистість, який починається від народження і поступово зменшується. Рівень освіти сам по собі не викликає агресії, агресію можуть викликати фактори, породжені такою освітою. Більшість насильницьких злочинів здійснюється непрацюючими особами та особами, праця яких відрізняється низькою кваліфікацією і одноманітністю. Ми вважаємо, що фактор низької освіти може мати вплив при формуванні особи агресивного злочинця. Фактором формування агресивної особи злочинця може виступати вплив окремих осіб та певних соціальних груп. Соціально шкідливі риси особистості (в тому числі і злочинна агресія) формуються під впливом оточення з соціально шкідливими орієнтаціями. Особистість агресивного злочинця формується шляхом сприйняття і переосмислення реакцій групи на його поведінку. Під впливом мікросередовища, ще до вчинення злочинів, формується система переконань та поглядів, за допомогою яких агресія розглядається як ціль антисуспільної поведінки або як досить ефективний засіб вирішення конфліктної ситуації. Мікросередовище, опосередковане знущанням, антисуспільним способом життя, неповагою, ігноруванням, егоцентризмом, безконтрольністю, алкоголізом, буде сприяти формуванню особистості агресивного злочинця. Основою макросередовища (досвід попередніх поколінь) ми вважаємо соціальні норми.
Розділ 3.Протидія кримінальній агресії
3.1 Запобігання злочинній агресії
Кримінальна агресія є частиною агресії суспільства, як негативне явище, вона реалізується в жорстоких, насильницьких злочинах. Суспільство прагне мінімізувати злочини як загрозу свого існування. Протидія кримінальній агресії здійснюється в процесі попередження злочинності. Як ми зазначали, кримінальна агресія не є тотожною злочинам, хоча в певних їхніх видах кримінальна агресія має місце та реалізується не тільки фізичним впливом, а й вербальним.
О.М. Джужа визначає попередження злочинності як спеціальний вид діяльності держави і суспільства, уповноважених на те громадських формувань, спрямованих на визначення форми і методів ефективного впливу на злочинність з метою її поступового витіснення з життя суспільства[76].
А.Н. Литвинов, Т.С.Гавриш вважають термін попередження злочинності некоректним, оскільки неможливо попередити те, що вже існує. Разом з тим вони вживають цей термін, оскільки він став звичним. На їхню думку попередженням злочинності є здійснення економічних, політичних, ідеологічних, виховних та інших заходів з протидії злочинності; е діяльність з виявлення та усунення причин злочинності, окремих видів і груп злочинів, з недопущення здійснення злочинів на ранніх етапах становлення злочинної поведінки[77].
Погляди А.М. Бандурка, Л.М. Давиденка збігаються з поглядами А.Н. Литвинова, Т.С. Гавриша стосовно цієї проблеми, зокрема вони пропонують замість, категорії попередження злочинності, використовувати категорію попередження злочинів[78]. Ми використовуємо категорії попередження, запобігання, протидії як синонімічні. Отже, запобігання кримінальній агресії являє собою систему заходів впливу держави і суспільства на причини злочинної поведінки з метою зниження кількості злочинів. Ми використовуємо категорію попередження злочинності, оскільки її використання має звичний характер. Такі заходи націлені на пошук і знищення детермінант прояву кримінальної агресії, факторів, які впливають на формування особистості агресивного злочинця, здійснення кримінально-правового попередження злочинності. У зв’язку з наявністю багатьох факторів впливу формування кримінальної агресії є необхідність організованості та різноплановості таких заходів. Попередження злочинності знаходить свій прояв в системі соціальних, ідеологічних, економічних, нормативних, оздоровчих заходів. Зокрема ці заходи повинні бути спрямовані на виявлення і знешкодження умов, що сприяють появі злочинності; виявлення і знешкодження ситуацій, провокуючих прояв кримінальної агресії; виявлення окремих осіб та груп впливу на індивіда та усунення або зменшення такого впливу; виявлення та усунення факторів мікросередовища, які формують кримінальну агресію; роз’яснювальну роботу з попередження віктимологічних ситуацій. Аналіз кримінологічної літератури показує, що попередження злочинності заключає в собі загально-соціальний, спеціально-криміналогічний та індивідуальний комплекс заходів впливу на зменшення проявів злочинності. В.В. Голіна окремо не виділяє індивідуальні заходи впливу[79].