ЗМІСТ
Вступ
1. Поняття та види торговельної діяльності
2. Організаційно-правові форми торговельної діяльності
3. Публічні вимоги щодо порядку здійснення торговельної діяльності
4. Облік розрахункових операцій у сфері торгівлі
5. Висновки
Література
ВСТУП
Торгівля в найширшому значенні має на увазі весь оборот з товарами, тобто всю ту діяльність, яка має своїм призначенням усунення роз'єднування в просторі і в часі між виробником і споживачем. Торгівлю в цьому найширшому значенні слова регулює не тільки спеціальне торгове право, але і право, що нормує весь оборот з майновими благами, куди входить і значна частина цивільного права.
Цій торгівлі в широкому значенні слова протиставляється торгівля у вузькому значенні, тобто діяльність, направлена на посередництво в обороті господарських благ від виробника до споживача, переслідуючи цілі наживи, носячи, отже, спекулятивний характер. Між виробником і споживачем є торговець,- один або цілий ряд; він обертає річ від виробника до споживача в надії і з розрахунку на бариш (lucrandi causa); він спекулює на різниці між ціною зробленого придбання і ціною очікуваного збуту.
Отже, торгівля може виконувати різні функції: як не зв'язані, так і пов'язані з видобуванням прибутки. Шляхом купівлі-продажу, наприклад, нерухомості і продуктів харчування люди задовольняють свої потреби в житлі і їжі, а ті з них, хто займається підприємництвом, - витягують прибуток[1].
Торгівля з метою отримання прибутку є одним з видів підприємницької діяльності і відноситься до сфери надання послуг.
1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Як відмітні ознаки торгової діяльності виділимо наступні: по-перше, така діяльність повинна здійснюватися самостійно і систематично; по-друге, така діяльність повинна бути направлена на отримання прибутку; і, по-третє, така діяльність пов'язана з купівлею-продажем товарів і наданням послуг покупцям.
Попередній Порядок провадження торговельної діяльності і правил торговельного обслуговування населення був прийнятий у 1995 році. Нова його редакція від 15 червня 2006 р. N 833 приведена у відповідність до Господарського та Цивільного кодексів, Законів України "Про захист прав споживачів", „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та інших актів, що регулюють торговельну діяльність.
Згідно Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення від 15 червня 2006 р. N 833 торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства.
Визначення роздрібної торгівлі дане в Інструкції № 32[2]. Згідно п.2.1 цього документа «роздрібна торгівля - - вид економічної діяльності суб'єктів господарювання з продажу (без переробки) населенню нових і вживаних товарів (мається на увазі комісійна торгівля в спеціалізованих магазинах (відділах)), призначених переважно для споживання громадянами (приватними особами) або домашніми господарствами, в магазинах, універсальних магазинах, лавках і кіосках, посилочних торгових фірмах, торговими посередниками і т.п.». Про торгівлю як про сферу діяльності в пунктах продажу товарів (магазинах, кіосках, лотках і т.д.) мовиться також в Законі про патентування. А Порядок № 108[3] визначає торгову діяльність як діяльність по покупці і продажу товарів народного споживання. Грунтуючись на згаданих документах, можна зробити висновок, що ознаками торгової діяльності є продаж в торгових точках товарів, які з самого початку отримувалися саме для цього.
Не позбавлено недоліків, визначення незаконної торгової діяльності. Під нею відповідно до ст. 202 Кримінального кодексу України розуміється «здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, діяльності, що містить ознаки підприємницької і підлягаючої ліцензуванню, або здійснення без отримання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства, або здійснення таких видів господарювання, якщо це було пов'язано з отриманням доходу в крупних розмірах».
Ст. 1602 Кодексу про адміністративні правопорушення визначає незаконну торгову діяльність, як «здійснення операцій купівлі-продажу товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації в установленому порядку з метою отримання неконтрольованого державою прибутку, якщо розмір наживи не перевищує семи неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян».
Якщо йти від зворотного, законною торгівельною діяльністю, з позиції кримінального і адміністративного права, є торгівельна діяльність, яка не потрапляє в сферу дії ст.202 УК і ст.1602 КоАП зі всіма їх можливими обмовками.
Торговельна діяльність регулюється Господарським і Цивільним кодексами України, Законом України "Про захист прав споживачів", іншими актами законодавства, а також Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення від 15 червня 2006 р. N 833.
Господарюючі суб'єкти здійснюють торгівельну діяльність після їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності (ст.58 ГК, Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб - підприємців» від 15.05.2003г.), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності у них ліцензії на торгівлю окремими видами товарів (закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000г.).
Торговельна діяльність може здійснюватися у сферах:
- роздрібної торгівлі;
- оптової торгівлі;
- торговельно-виробничій (громадське харчування) діяльності.
Роздрібна торгівля - сфера діяльності по продажі товарів, надання послуг на підставі усного або письмового цивільно-правового договору безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.
Оптова торгівля - сфера підприємницької діяльності по придбанню та відповідному перетворенню товарів для наступної їхньої реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності.
Дрібнороздрібна - торгова мережа - частина роздрібної торгової мережі, що складається з наметів, кіосків, пунктів пересувної торгівлі, автоматів, нестаціонарних торгових одиниць. Торговельними об'єктами є:
1) магазин, який може бути:
- за товарною спеціалізацією - продовольчим, непродовольчим, змішаним;
- за товарним асортиментом - універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим;
- за методом продажу товарів - з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками або через торговельні автомати;
2) павільйон;
3) кіоск, ятка;
4) палатка, намет;
5) лоток, рундук; 6)склад товарний;
7) крамниця-склад, магазин-склад
Торговельна діяльність суб'єкта господарювання припиняється у порядку, встановленому законодавством.
2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У Законі України "Про підприємництво" відмічено, що суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
- громадяни України, інших держав, не обмежені законом в правоздатності або дієздатності;
- юридичні особи всіх форм власності.
- об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.
Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця.
Під організаційно-правовою формою підприємницької діяльності розуміють сукупність майнових і організаційних відмінностей, способів формування майнової бази, особливостей взаємодії власників, засновників, учасників, їх відповідальності один перед одним і контрагентами.
Як можна зрозуміти з самого поняття, організаційно-правова форма передбачає поєднання організаційних і правових ознак, які характеризують особливості як створення юридичної особи, так і його діяльності. Різноманіття організаційно-правових форм діяльності підприємців обумовлене багатьма чинниками, у тому числі і тим, що кожна з форм має свої переваги і недоліки, які виявляються по-різному залежно від сфери діяльності, масштабу суб'єкта і тому подібне.
Велику групу суб'єктів підприємницької діяльності складають юридичні особи - організації, які мають окреме майно, можуть від свого імені придбавати майнові і особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному або третейському суді.
Найпоширенішої є класифікація комерційних юридичних осіб по організаційно-правовій формі на: господарські суспільства (акціонерні, товариства з обмеженою відповідальністю і суспільства з додатковою відповідальністю, повні і командитні суспільства), державні і комунальні підприємства, а також виробничі кооперативи.
Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд у розмірі 100 мінімумів заробітної плати, розділений між засновниками (фізичними та юридичними особами). Засновники несуть відповідальність в межах своїх внесків до статутного фонду.
У товаристві з додатковою відповідальністю засновники несуть відповідальність в межах своїх внесків до статутного фонду, а при недостатності цих внесків - іншим своїм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі.
Асоціації - договірні об'єднання юридичних осіб, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.
Корпорації - договірні об'єднання юридичних осіб, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.