Завертіли у білу намітку...
(Пантелеймон Куліш).
Цим розміром Франко написав «Поему про білу сорочку»:
Ой у вирій журавлі летіли,
Понад Відень ключем простяглися,
Закликали журавля одного:
«Годі, годі на гнізді сидіти,
Ходи з нами у вирій летіти!».
9. Український декаилабік (десятискладовик): È
Сонце вставало; скрізь на небі чисто;
Де-не-де хмарка гуляла по волі;
Тихо в діброві, тільки ледве листом
Щось розмовляла висока тополя.
— «Слухай, козаче! — говоре дівчина:
Як одно соднце у неба святого
Так ти, мій любий, вірная дружино,
Один у мене, й немає другого!»
(О. Афанасьєв-Чужбинський. Дівоцька правда»).
Є це десятискладовик із константами на 4 і 10 складах та з цезурою після 4 складу. Це розмір французького героїчного епосу.
Є 4 варіації
1)
2) È
3) È
4) ÈÈ
Граматичних складів може бути 10, 11 (2 варіанти) та 12, але складів метричних, які визначають розмір у всіх 4 випадках лише 10.
10. Одинадятискладовик із цезурою після 6 складу:
ÈÈ
Ним написаний «Пан адеуш» Міцкевича:
Ти схожа на здоров’я, // о Литва, мій краю.
к тебе цінувати, лише той пізнає,
Хто загубить...
11. Дванадцятискладовий силабічний вірш із цезурою посередині та спорадично нарощеннями на один склад або два склади піввіршами:
ÈÈÈÈ
Маленький мій шукачу, що прагнеш тільки мудрости,
Листаєш ти, мов книгу, капусту скромну й гарну
І дивишся на небо, де маневрує ластівка,
Мов Симеон святий, — із темної печери...
12. Двоцезурний тринадцятискладовик Шевченка:
Перебендя / старий, сліпий // — хто його не знає? —
Він усюди / вештається // та на кобзі грає.
Інші двоцезурні силабічні розміри в українській поезії трапляються лише як виняток:
Я кожну радість // життя збирала // так жадно,
Квітку по квітці, аже до листочка одного —
І в серці крила, як скарб здолбутий, ощадно, —
Ах, як же мало в серці лишилось із його.
(Климентія Попович-Боярська).
Тонічна система віршування
Тонічна система віршування (грецьк. tonos — наголос) — система віршування, яка ґрунтується на сумірності наголосів у віршорядках (ізотонізмі), а також на їх варіативній різномамірності — впорядкованій і невпорядкованій. Кількість наголосів визначає розмір віршорядка: він може бути 2—, 3— і т. д. — наголошеним. Найчастіше спостерігається 3- та 4- наголошені рядки. Ненаголошені та напівнаголошені слова виконують лише допоміжну й варіантивну роль у витворенні тонічного розміру.
Тонічна система віршування базується на ритмі наголосів, а щодо складів ненаголошених, то їх або взагалі не береться до рахунку, або ж, — особливо в новітні часи, коли поети звертаються до більш-менш упорядкованого тонічного вірша, вони (ненаголошені склади) творять певні ритмічні варіації основного розміру.
А розмірами своїми тонічна система незрівняно бідніша не лише від силабо-тонічної, а також і від силабічної.
Розрізняють такі точніні розміри:
— однонаголошений тонічний вірш практично не зустрічається:
1) вірш з двома наголосами;
2) вірш з трьома наголосами;
3) вірш з чотирма наголосами (без цезури);
4) чотиринаголошений вірш із цезурою;
5) п’ятинаголошений безцезурний;
6) п’ятинаголошений з цезурою після другого наголосу;
7) п’ятинаголошений з цезурою після третього наголосу;
8) шестинаголошений з цезурою посередині;
9) шестинаголошений з цезурою після четвертого наголосу (практично не зустрічається).
Крім того, існують ще тонічні вірші, побудовані на співгрі наголосів і півнаголосів (коли півнаголос має певне, закріплене місце в вірші), а також вірші, де кількість ненаголошених складів може коливатися лише в певних межах.
Визначення розміру в тонічному вірші — справа значно складніша й тяжча, ніж у вірші квантитативному, силабо-тонічному чи силабічному.
Ото ж воно й почалÙся з
тÙго,
що одружився дурний
Петро!
Тільки до хати привів
небÙгу —
зразу ж топúтись пішов у
Дніпро.