Донецький національний технічний університет
Магістратура державного управління
Контрольна робота
з дисципліни "Правове забезпечення державного управління"
Донецьк 2010
Зміст
1. Контроль і нагляд у державному управлінні
1.1 Контроль з боку органів законодавчої влади
1.2 Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів
1.3 Контроль з боку представницьких органів місцевого самоврядування
1.4 Судовий контроль
1.5 Прокурорський нагляд за законністю й дисципліною в державному управлінні
1.6 Звернення громадян як спосіб забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні
1.7 Громадський контроль
2. Провадження в справах про адміністративні правопорушення
2.1 Завдання й порядок провадження в справах про адміністративне правопорушення
2.2 Засоби забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення
2.3 Стадії провадження в справах про адміністративне правопорушення
2.4 Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
1. Контроль і нагляд у державному управлінні
1.1 Контроль з боку органів законодавчої влади
Згідно з Конституцією України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.
Верховна Рада відповідно до наданих їй Конституцією України повноважень безпосередньо або через свої органи здійснює контроль за забезпеченням конституційних прав, свобод і обов’язків громадян України, додержання законів та інших актів, які вона приймає, виконанням загальнодержавних програм і Державного бюджету України, діяльністю органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або затверджує. Кабінет Міністрів підзвітній і відповідальний перед Верховною Радою. Верховна Рада також може заслуховувати на засіданні звіти членів Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України, головного редактора газети Верховної Ради та інших органів і посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою (крім судових органів і судів).
Верховна Рада може створювати в межах своїх повноважень тимчасові спеціальні комісії для підготовки й попереднього розгляду питань.
Для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, Верховна Рада створює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу.
Постійно діючим органом Верховної Ради є комітети. Вони законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради. Держані органи й організації зобов’язані виконувати вимоги комітетів, надавати їм необхідні матеріали та документи, розглядати в обов’язковому порядку рекомендації і повідомляти в установлений ними строк про результати розгляду й вжиті заходи.
Організацію та порядок діяльності комітетів, тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради встановлює закон.
Відповідно до Конституції (ст.101) та Закону України "Про Уповноваження Верховної Ради України з прав людини" від 22 грудня 1997р. (відомості Верховної Ради України – 1998 - №20) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та захист прав кожного на території України в межах його юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:
- захист прав і свобод людини й громадянина, проголошених Конституцією, законами та міжнародними договорами України;
- запобігання порушенням прав і свободи людини й громадянина або сприяння їх поновленню;
1 запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод тощо.
Підставами для порушення Уповноваженим справ і призначення перевірок є:
4 відомості про порушення прав і свобод людини й громадянина, які він одержує;
5 звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;
6 звернення народних депутатів України;
7 власна ініціатива.
Для здійснення своїх обов’язків Уповноваженому надано право:
8 безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, бути присутнім на їх засіданнях;
9 знайомитися з документами та одержувати їх копії в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах в установах, організаціях незалежно від форм власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах;
10 вимагати від посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності сприяння в проведенні перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі в проведенні перевірок;
11 направляти у відповідні органи акти реагування в разі виявлення порушень прав і свобод людини й громадянина для вжиття цими органами відповідних заходів тощо.
Рахункова палата – спеціальний контролюючий орган, який до 23 грудня 1997р. був органом Верховної Ради (Конституційний Суд України рішенням від 23 грудня 1997 року №7-зп щодо відповідності Конституції України /конституційність/ Закону України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" згідно зі статями 150 і 152 Конституції України визнав, що Рахункова плата не може бути органом Верховної Ради /це суперечить Конституції України/. У зв’язку з цим Верховна Рада 14 січня 1998р. прийняла постанову за №18/98-ВР, відповідно до якої Закон України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" з 23 грудня 1997 року продовжить дію як Закон України "Про Рахункову палату". Таким чином, зараз Рахункова палата формально не є органом Верховної Ради, але як і раніше, вона має майже ті самі функції та завдання, що мала коли була контролюючим органам парламенту. Тому таку відокремленість від Верховної Ради можна вважати деякою мірою умовною, а контроль з боку Рахункової палати – опосередкованим контролем з боку Верховної Ради).
Завданням Рахункової палати є:
12 організація та здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витраченням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;
13 здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу України, визначення ефективності й доцільності видатків державних коштів, валютних і кредитно-фінансових ресурсів;
14 контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
15 контроль за законністю та своєчасністю рухів коштів.
Державного бюджету України й коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках тощо.
Для цього Рахунковій палаті надано такі повноваження:
16 здійснювати експертно-аналітичні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів;
17 коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів піді час здійснення загальнодержавних програм;
18 проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді органах, а також на підприємствах і в організаціях, незалежно від форм власності, в межах, установлених законодавством;
19 одержувати від керівників установ, організацій, що перевіряють, усю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську діяльність та ін.
До контролю з боку законодавчої вади можна віднести депутатський запит, право народного депутата України брати участь у перевірках додержання законів державними органами й органами об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій, на участь у депутатському розслідуванні, відвідувати будь-які державні органи та об’єднання громадян, підприємств, установи й організації з питань своєї депутатської діяльності тощо. Контрольні повноваження Верховної Ради України, її комітетів, депутатів, Рахункової палати закріплено в Регламенті Верховної Ради України ( відомості Верховної Ради України – 1994 - №35), законах України "Про комітети Верховної Ради України" від 04 квітня 1995р. ( відомості Верховної Ради України – 1995 - №19), "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992р./зі змінами/ (відомості Верховної Ради України – 1993 - №3), "Про Рахункову палату Верховної Ради України" від 11 липня 1996р., який з 23 грудня 1997р. діє як Закон "Про Рахункову палату" (відомості Верховної Ради України – 1998 - №24).
Контрольні повноваження Президента України визначають Конституція та Закон України "Про Президента України" від 05 липня 1991р. ( відомості Верховної Ради Української РСР – 1991 - №33). Вони поширюються на різні гілки влади. Так, Президент припиняє повноваження Верховної Ради, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочинатися, підписує закони, прийняті Верховною Радою, а в разі незгоди з ними, за умов суперечності їх Конституції або міжнародним угодам, накладає на них вето з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради, скасовує акти Кабінету Міністрів та акти Ради міністрів АРК, які не відповідають належним вимогам, утворює суди, утворює, реорганізує та ліквідує міністерства, інші центральні органи виконавчої влади тощо.
Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази й розпорядження, які є обов’язковими до виконання та території України (ст. 106 Конституції).