План
Вступ
Розділ1.Теоретико-правові основи бюджетного процесу
1.1 Історико-правовий аспект формування державного бюджету
1.2 Поняття та зміст бюджетного процесу
1.3 Поняття стадій бюджетного процесу
Розділ 2. Механізм проходження стадій бюджетного процесу
1.1 Складання проекту бюджету
1.2 Розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України
1.3 Виконання бюджету
1.4 Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
У бюджеті будь-якої держави відбивається її соціально-економічна і політична природа, тобто зміст її діяльності. Це виявляється як у засобах та джерелах отримання доходів, у долі національного доходу, що надходять до бюджету, у напрямках видатків, так і в побудові бюджету, в порядку його формування та затвердження. У бюджеті законодавчо виражена воля і доля всього народу та всієї держави. Бюджет займає центральне місце в фінансовій системі будь-якої держави, забезпечує виконання завдань і функцій, що стоять перед державою, виступає дієвим механізмом фінансової політики держави.
Актуальність роботи. Подальший економічний і соціальний розвиток нашої країни може бути досягнутий лише за умови вдосконалення бюджетної політики. На сьогодні фінансове право, а разом з тим і бюджетний процес потребують вирішення важливих проблем. Актуальність роботи полягає в тому, що роль бюджету в економічному розвитку держави дуже велика, і, не приділяючи належної уваги його формуванню, припускаючи помилки в його розрахунку, порушуючи законодавство, держава фактично позбавляється одного з найважливіших важелів державного управління, що тягне за собою економічну та політичну нестабільність, а також соціальну напруженість у суспільстві.
Мета роботи. Метою роботи є проведення аналізу механізму бюджетного процесу за законодавством України, дослідити поняття бюджетного процесу та його стадій, розкрити порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету за чинним бюджетним законодавством.
Розділ1. Теоретико-правові основи бюджетного процесу
1.1 Історико-правовий аспект формування державного бюджету
Бюджетна система України бере свій початок із часів зародження Київської Русі, як окремої держави, коли новгородський князь Олег управляв державною скарбницею й призначав податки. Але княжа скарбниця, не мала навіть основних ознак бюджету і лише князь володів правом одноосібно розпоряджатися зібраними доходами на свій розсуд.Під час правління великої княгині Ольги, так само в скарбницю надходили доходи від судових штрафів, мито, військовий видобуток і надходження від торгівлі. Соціальної спрямованості скарбниця не мала. Для спрощення збору грошей держава доручала міським управителям збирати податки за своїм розсудом, а в скарбницю надати чітко визначену суму. Така практика існувала до татаро-монгольської навали, після чого почався тривалий період війн і розвал державних фінансів.
Починаючи з періоду формування Запорізької Січі наприкінці XV ст. і до 1775р. на території України існувала козацька організація з ознаками держави. Вона мала свою фінансову систему, єдину скарбницю й навіть осіб, відповідальних за одержання, видачу й облік коштів і майна. Першим і прямим джерелом прибутків запорізьких козаків була здобич, отримана від війни з турками, татарами, поляками. Другим джерелом прибутків всілякого роду торгівля як внутрішня так і зовнішня. Поповнення державної скарбниці здійснювалося з чотирьох основних джерел: земельного фонду, прикордонного мита, доходів від промислів, торгівлі та податків. При цьому, якщо говорити про державний бюджет, то по-перше, він того часу більше мав функцій складу, ніж бюджету, а по-друге, державні кошти не були відділені від особистого майна гетьмана, що призвело до багатьох негативних наслідків.
Наступний етап розвитку бюджетного законодавства - це часи Петра I, який своїм указом зобов’язав доставляти із всіх наказів і Ратуші в Ближню Канцелярію дані про всі доходи, витрати й залишок готівки, які надавати у річних відомостях у січні року наступного за звітним, а місячних – 3-го числа наступного місяця, а так само встановив покарання за неналежне виконання указу.Це давало можливість планувати якусь подібність бюджету на майбутній рік.Дана схема виявилася працездатною. Єдиною вагомою проблемою було те, що з міст розташованих на окраїні країни, відомості доходили із запізненням від 6 місяців до 2 років, у зв'язку з їхньою віддаленістю в географічному плані. Загальний бюджет держави представляв при цій системі механічну суму бюджетів окремих відомств, збалансованих із спеціальними джерелами доходів.
Починаючи з 1776 р. державні витрати, їх розмір, призначення вважалися найважливішою державною таємницею і суворо охоронялися від розголошування, в чому не рідко був замішаний і приватний інтерес. Державні доходи були більш загальнодоступними. Були створені місцеві фінансові органи – казенні палати, через які фінансові відомості про всі загальнодержавні доходи і витрати губерній доставлялися в Експедицію про державні доходи (діяла при Сенаті і займалася контролем за збором відомостей). Таким чином, даний період поклав початок регулярному складанню загальнодержавних розписів, було змінено будову державного бюджету, шляхом усунення принципу спеціалізації доходів, встановилася щорічна періодичність розписів, які набули значення державних в повному розумінні цього слова.
Істотне значення для розвитку фінансової системи Росії мав «План фінансів» Сперанського, що був покладений в основу «Наказу» міністрові фінансів, затвердженого 25 червня 1811 р[1]. У написаній ним у 1810 році записці під назвою "План фінансів ", яка впершевносила порядок і наукову систему в управління фінансами Росії, М. Сперанський запропонував надати державному бюджету законодавчого характеру, створити центральний банкі випустити кредитні гроші з метою розвитку промисловості, торгівлі і сільськогогосподарства. "План фінансів", на думку М. Сперанського, був спрямований на значне__поліпшення фінансового становища країни і підняття курсу паперового рубля, щокатастрофічно сповзав до низу. Цей план був підтриманий Державною радою, але черезпротидію консервативних дворянських кіл, його не було реалізовано. У лютому 1812року М. Сперанський для покриття фінансового дефіциту запропонував ввестипрогресивний податок на велике землеволодіння, що визвало нову хвилюнезадоволення політикою великого реформатора і обумовило його падіння[2]. Регулярно фінансові плани, воснову яких покладено "План фінансів" М. М. Сперанського почали складатисяМіністерством фінансів (створеним у 1802 році) з 1811 року. Як наслідок цього, виникає Державний контроль, особливі фонди, територіальні бюджети, здійснюються позики, створюються й реалізуються спеціальні програми по зменшенню витрат державного бюджету, удосконалюється механізм складання кошторисів і звітів, встановлюються крайні терміни надання фінансових кошторисів Міністерству Фінансів і на розгляд і затвердження Імператору. Державний бюджет було підвищено до рангу бюджетного закону.
У період з 1918 по 1922 роки в Україні робились спроби створити власнубюджетну систему. Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свогоіснування, а потім більшовицький уряд спробували оволодіти бюджетним процесом,але ці спроби з різних причин не мали успіху. Про повну державну незалежність, аводночас і про власний бюджет ніхто питання не ставив[3].
Перші згадки про фінансові органи України з'являються у добу гетьманства ПавлаСкоропадського. Законом "Про тимчасовий державний устрій України" передбачалось,що державний устрій України і порядок керування мають грунтуватися на Законі "ПроФінансову Раду" [4], де в пункті 38 було зазначено, що Фінансова Рада є вищоюнародною інституцією у справах державних кредитів і фінансової політики.Було засновано Спеціальну Комісію, яка протягом двох років проводила переоблік відомчих капіталів - це був підготовчий етап до здійснення єдності каси; включені в бюджет збори, що раніше були приховані від обліку й сприяли нагромадженню необоротної готівки. Ці заходи забезпечували здійснення принципу єдності державного бюджету, що був детально закріплений у ст. 1 розробленого Комісією проекту закону «Про державний бюджет». У статті говорилося: Державний бюджет повинен представляти всі без винятку кошти і потреби держави.Так, як Міністерство Фінансів приймало на себе не тільки всі державні доходи, але й всі витрати, які могли спричинити нові надходження, у ст. 4 законопроекту говорилося, щовідкриті законодавчим шляхом бюджетні асигнування не можуть бути збільшені ніякими сторонніми надходженнями, і для цієї мети всі збори й доходи, не відзначені в номенклатурі, прикладеної до ст. 2, негайно передаються в повному обсязі в місцеві каси Міністерства Фінансів. А з 1862 р. почато публікацію розпису й фінансових кошторисів окремих відомств у періодичних виданнях.На засіданні Спеціальної Комісії 19 січня 1860 р. був розроблений проект поповнення кошторису доходів, тому всі відомства були зобов'язані надалі надавати не тільки кошторис своїх витрат, але й свої щорічні ресурси. Крім того, була розроблена класифікація витрат і зроблена спроба об'єднати однорідні витрати в одну статтю кошторису для спрощення звітності. Завдяки цьому, проект закону «Про державний бюджет» складався швидко й реалістично. Бюджет одержав законодавчий порядок прийняття, суворе обмеження бюджетного періоду в часі. Але головне те, що було дано законодавче тлумачення Державного Розпису, як кошторисувсіх передбачених витрат, і доходів, необхідних для їх здійснення, що складається по фінансових кошторисах Міністерств і Головних Управлінь.