Мирне співіснування людей у романі Даніеля Дефо Життя і незвичайні п (стр. 3 из 4)

Говорячи про буржуазні риси Робінзона Крузо, тобто про ті риси, які виховала в ньому його епоха, то мажемо спостерігати тенденцію роздвоєння. Певною мірою герой виступає як жорстока, нелюдяна особистість, але автор "згладжує" це враження подальшими вчинками Робінзона. Наприклад, Робінзон продає Ксурі, але домовляється з капітаном про гарне ставлення до нього; приймає П’ятницю як раба, але ставиться до нього як до друга; обіцяє чекати на повернення іспанців із острова П’ятниці і при першій же влучній нагоді залишає на острові злочинців, але повертається за ними аж через рік, вирішивши всі свої справи у Англії.

Таким чином Робінзон Крузо не є культовою або ідеальною людиною. Для нього, як і для кожної звичайної людини характерне і спонтанна поведінка, і необережні вислови, і страх за своє життя і свободу. Він вчиться на своїх помилках. Таким чином можна виділити такі риси особистості Робінзона Крузо:

Позитивні риси	Негативні риси
ПрацьовитийБлагороднийЛюдянийСправедливийСамокритичнийМає ділову хваткуКмітливийРомантик	Утилітарно сприймає світНеобережнийРасова нерівністьНедовірливийРомантикАтеїстичні настроїЛегковажнийМрійливий ідеаліст

Таким чином, ми можемо проспостерігати, що деякі риси можна віднести і до позитивних, і до негативних. Наприклад, розглядаючи таку рису як "романтичність", яка з однієї сторони спонукала Робінзона до пошуку своєї мрії на морі і яка призвела до відомих наслідків, а з іншої сторони ця риса характеру надихала Робінзона протягом його життя на острові. В одному випадку вони штовхають Робінзона на необдумані, легковажні, невиважені вчинки, а з іншого боку допомагають залишатися людиною на безлюдному острові. Саме таке різноманіття рис головного героя, їх поступова трансформація і стала причиною формування багатобічної системи відносин Робінзона з оточуючим світом.

II.2. Мирне співіснування: необхідність чи спосіб життя

Видатний твір англійського письменника Даніеля Дефо піднімає важливі проблеми людини і людської особистості, як наприклад проблема морального виховання особистості, цей роман розглядається у середній школі і висвітлює проблему трудового виховання, морально - естетичного виховання. На нашу думку проблема мирного співіснування людей у романі займає одне із основних місць і заслуговує на більш детальний розгляд.

Розроблена нами таблиця 2.2.1 демонструє систему відносин Робінзона Крузо із навколишнім світом відповідно до тих умов, в які він потрапляє. Але зважаючи на те, що образ Робінзона Крузо подається у його розвитку, динаміці, то, на нашу думку, було б доцільним зазначити, що і ставлення героя до навколишнього світу змінюється відповідно до зміни оточення і часу, проведеного у самотності. Та чи насправді герой був самотнім? Чи була для Робінзона Крузо необхідність у побудові мирних відносин з оточуючими? Ці питання, на жаль, не мають чіткої і однозначної відповіді. Проте, на нашу думку, доцільно розглядати Робінзона Крузо як звичайного, середнього європейця, який зміг піднятися над висотою свого положення, і потрапивши на безлюдний острів і втративши цивілізацію, знову відбудувати її самому.

Таблиця 2.2.1

Ми вважаємо доцільним, розглянути кожний етап життя Робінзона окремо, беручи до уваги такі чинники, як оточення Робінзона як людей, так і природні особливості, стан душі головного героя, готовність до змін. Таким чином, як вказано на таблиці 2.2.1, можна виділити такі 3 періоди життя Робінзона:

Життя до острову

Життя на острові Відчаю

Життя після острову

Життя до острова

Робінзон Крузо народився у місті Йорк і здавалося, що з таким походженням і вихованням він мав би зайняти досить непогане місце у суспільстві і досягнути певних вершин у своєму житті. Проте сам Робінзон Крузо хотів для себе іншої долі: "Отец мой, находясь уже в преклонном возрасте, позаботился, чтобы я получил вполне сносное образование в той мере, в какой его могли дать домашнее воспитание и бесплатная городская школа. Он прочил меня в юристы, но я мечтал о морских путешествиях и слышать не хотел ни о чем другом. Эта страсть моя к морю оказалась столь сильна, что я пошел против воли отца, - более того, против его запретов, - и пренебрег уговорами и мольбами матери и друзей; казалось, было что-то роковое в этом природном влечении, толкавшем меня к злоключениям, которые выпали мне на долю". [5,5-6]

Робінзонові Крузо виповнилося 19 років, коли він вирішив ослухатися свого батька і втекти з дому. У той період свого життя він не сприймав слова оточуючих людей. Наприклад, капітан корабля, на якому Робінзон вирушив з батьківського дому на зустріч пригодам і своїй мрії, сказав Робінзону, що йому ніколи більше не варто випробовувати долю на морі, що це знак долі, яким не варто нехтувати. Робінзон не надав значення цим словам: "И в Лондоне, и по пути туда мне не раз приходилось выдерживать борьбу с собой относительно того, какой род жизни мне стоит избрать и воротиться ли домой или снова отправиться в плавание" [5,16]

Крім батька і капітана корабля, який ішов до Лондона, Робінзонові пощастило зустріти і інших людей, які допомогли йому і поставилися до його молодого запалу з розумінням: капітан корабля, який ішов до Гвінеї, Ксурі, капітан корабля, який ішов до Бразилії, володар інхеньо. Кожний зробив свій внесок у його моральний розвиток: капітан корабля, який ішов до Бразилії, допоміг Робінзонові правильно вкласти ту незначну суму грошей у плантацію, яка пізніше забезпечила Робінзонові безтурботну старість, Ксурі був вірним помічником Робінзона, коли вони втекли із Сале.

Відносини з жінками для Робінзона Крузо обмежується його матір’ю і вдовою капітана, якій Робінзон віддав частину свого незначного статку на зберігання, доки він подорожував. Робінзон з ніжністю ставився до своєї матері, але своє бажання подорожувати він поставив вище за усілякі моральні цінності і попросив її поговорити з батьком. ЇЇ серце розривалося від думки, що її дитина хоче покинути дім і вирушити світ за очі, але це зовсім не бентежило запального сина: "Прошел без малого год, прежде чем мне удалось вырваться на волю. В течении этого времени я упорно оставался глух ко всем предложениям заняться делом и часто пререкался с отцом и матерью, которые решительно противились тому, к чему меня столь сильно тянуло". [5,9]

Життя на острові Відчаю.

Бажання Робінзона Крузо подорожувати, відчути смак перемоги над водною стихією закинуло юного хлопця на безлюдний острів, до того ж значення слова "безлюдний" і те, як воно вплине на його подальшу долю Робінзон зрозумів пізніше. Більшу частину свого життя на острові Робінзон мріяв про чиєсь товариство: "Так я жил на моем острове тихо и спокойно, всецело покорившись воле божьей и доверившись провидению. От этого жизнь моя стала лучше, чем если бы я был окружен человеческим обществом; каждый раз, когда у меня возникали сожаления, что я не слышу человеческой речи, я спрашивал себя, разве моя беседа с собственными мыслями и (надеюсь, я вправе сказать это) в молитвах и славословиях с самим богом была не лучше самого веселого времяпрепровождения в человеческом обществе? " [5,11]

В умовах повної самотності і за сприяння багатьох обставин, перше, що змінилося у особистості Робінзона було відношення до Бога. З самого початку свого життя Робінзон не надавав значення вірі, як спасінню душі людської: " Увы! Моя душа не знала бога: благие наставления моего отца изгладились из памяти за восемь лет непрерывных скитаний по морям в постоянном общении с такими же, как сам я, нечестивцами, до последней степени равнодушными к вере. Не помню, чтобы за все это время моя мысль хоть раз воспарила к богу или чтобы хоть раз я оглянулся на себя, задумался над своим поведением. Я находился в некоем нравственном отупении: стремление к добру и сознание зла были мне равно чужды. По своей закоснелости, легкомыслию и нечестию я ничем не отличался от самого невежественного из наших матросов. Я не имел ни малейшего понятия ни о страхе божием в опасности, ни о чувстве благодарности к творцу за избавление от нее…. Я произносил имя божие только для божбы или богохульства" [5; 78,111]

В умовах повної самотності це відношення змінилося: "Отойдя немного от этой части острова, я остановился, чтобы опомниться и собраться с мыслями. В глубоком умилении поднял глаза к небу и, обливаясь слезами, возблагодарил создателя за то, что он судил мне робиться в иной части света, где нет таких зверей в человеческом образе. " [5,138]

Вплив релігії на Робінзона визначається рівнем зміни ставлення його самого до світу. Наприклад, коли на його острів потрапив П’ятниця, Робінзон поступово вчив свого нового друга бути цивілізованим, зокрема він почав пояснювати, що таке віра в Бога. "Так начал я учить его познавать истинного бога.: казал ему, что великий творец всего сущего живет на небесах (тут я показал рукой на небо) и правит миром э же властью и тем же провидением, каким он создал, что он всемогущ, может сделать с нами все, что захочет, все дать и все отнять. Так, постепенно я открывал ему глаза. Он слушал с величайшим пониманием. С равным умилением принял он мой рассказ об Иисусе Христе, посланном на землю для искупления наших грехов…" [5,79]

Особливої уваги заслуговують відносини між Робінзоном і П’ятницею, як представниками цілком різних цивілізацій, світів і культур. П’ятниця - молодий хлопець, який виріс у племені канібалів, звик до озброєного захисту своєї території. Робінзон - представник англійського суспільства, цивілізованого, дипломатичного. Поєднання цих двох особистостей, здавалося б, неможливе. Проте П’ятниця вдячний Робінзонові за свій порятунок від смерті і готовий на все заради свого господаря. Поступово Робінзон перетворив П’ятницю на особистість. П’ятниця по-новому побачив, що таке добро і зло, жорстокість і доброта.