Важливу роль у європейський справах тих часів відігравала Київська Русь [1, с. 81]. Як зазначав відомий дослідник історії України М.С. Грушевський, далекі великі військові походи Русь ІХ ст. свідчать не лише про значний розвиток збройних сил, а й змушують припускати існування значної сфери політичного впливу Київської Русі. Прикладом дипломатії іншого типу, що мала аналоги в історії аж до ХХ ст., так званої таємної дипломатії став таємний договір 966-967 рр. Київського князя Святослава і візантійського патриція Калокіра [2, с. 46]. Вище окреслені риси міжнародно-правових відносин були характерними для Європи в цілому аж до середини ХVII ст. тобто до завершення Тридцятилітньої війни.
У багатьох підручниках міжнародного права можна зустріти твердження, що феодальний період розвитку міжнародного права був більш прогресивним і результативним у порівнянні з рабовласницьким. Однак ця прогресивність дещо однобока, оскільки основні інститути в міжнародному праві вже були породжені. Прогрес же обумовлювався впливом на розвиток міжнародного права з боку католицької церкви, що розвивалася. Вона сприяла тому, що просторова сфера дії міжнародного права стала охоплювати майже всю Європу, що істотно розширювало його регіоналізм.
Список використаних джерел
1. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В. Г. Буткевича. – Київ.: Либідь, 2002. – 608 с.
2. Міжнародне право. Г.О.Анцлевич, О.О.Покрещук. Підручник. К.: Алерта, 2003 – 410 с.
3. Міжнародне публічне право. Анцелевич Г. О., Покрещук О. О. Підручник / Під редакцією Г. О. Анцелевича. – К.: Алерта, 2005. – 424 с.
4. Губань Р. Концепція діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві // Юридичний журнал. – 2009. – № 12. – с. 4-6