спрямованість законодавства на збереження господарюючого суб'єкта, насамперед, як економічної структури, роботодавця, платника податків, а не боржника - юридичної особи;
усунення можливостей для зловживання боржником статусом неплатоспроможного суб'єкта, зокрема, захистом від кредиторів, який надається мораторієм, зупиненням виконавчого провадження з примусового стягнення заборгованості, зупиненням нарахування пені, штрафів, інших фінансових санкцій тощо;
участь держави у процедурах банкрутства підприємств державного сектора економіки як власника майна із застосуванням ринкових методів, а не тільки владних приписів. Створення з цією метою спеціальної державної установи або госпрозрахункової організації, яка здійснювала б контроль за процесами банкрутства і певним чином впливала на розвиток подій у цій сфері: акумулювала претензії кредиторів державних органів, була наділена фінансовими ресурсами - для повноцінної участі у справах в якості кредитора, інвестора, санатора; готувала арбітражних керуючих, працювала над удосконаленням нормативної бази;
гармонізація законодавства про банкрутство з іншими галузями та інститутами законодавства.
Сьогодні у світі визнається, що законодавство про банкрутство повинно спрямовуватися на збереження соціальне значущих і потенційно прибуткових підприємств шляхом перепрофілювання збиткових виробників, гарантування зайнятості і, у кінцевому рахунку, забезпечення стабільності майнових відносин у країні. Саме така мета визначена у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", але було б доцільно, рухаючись у бік розвитку так званого проборжникового законодавства про банкрутство не нехтувати й правами кредиторів, які у разі незадоволення їх майнових Інтересів самі можуть опинитися у стані неспроможності.
З огляду на задеклароване прагнення України стати активним учасником світового співтовариства не можна не враховувати певні принципи будування правової системи країн учасниць світового господарства, включаючи й законодавство про банкрутство. Серед таких принципів гласність, публічність, відкритість процедур, підзвітність призначених професійних осіб тощо. Критичний перегляд чинного законодавства України про банкрутство, введення згаданих принципів у чинний спеціальний закон вбачається необхідним для того, щоб зазначене законодавство відповідало світовим стандартам.
Аналізуючи стан платоспроможності на державних підприємствах, можна зробити висновок про те, що держава як власник майна для поліпшення фінансово-господарського стану цих підприємств застосовує різноманітні заходи щодо відновлення їх платоспроможності, основними з яких є процедура реструктуризації та списання податкової заборгованості.
Інформація щодо стану розгляду справ у господарських судах свідчить про наявність тенденції до збільшення сум вимог кредиторів до неплатоспроможних підприємств, загальної кількості розглянутих справ та справ, результатом яких стало прийняття рішення щодо банкрутства підприємств
Магістерська робота спрямована на розв`язання важливої проблеми - удосконалення державного регулювання процесів відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами. У дослідженні були узагальнені питання передбачення виникнення та подолання неплатоспроможності підприємств, механізму державного регулювання в цій сфері та напрямів його вдосконалення. Проведено дослідження дає змогу зробити наступні висновки та пропозиції:
1. Необхідно розрізняти поняття „банкрутство”, „неплатоспроможність”, „криза”, що зумовлено тим, що під банкрутством слід визнавати лише окремий, найбільш серйозний випадок неплатоспроможності, коли неспроможний боржник здійснює карне діяння, яке заподіє шкоду кредиторам, що для підприємства є фінансовою кризою. Економіко-правовий зміст цієї градації полягає у тому, що неспроможний суб’єкт господарської діяльності при визначених умовах може повернути собі рівень звичайного неплатника, продовжити підприємницьку діяльність та розрахуватися з боргами. Визнання арбітражним судом підприємства банкрутом є основою для його ліквідації.
2. Визначено та систематизовано основні причини виникнення кризи на українських підприємствах, що зумовлено, в першу чергу, переходом від адміністративно-командної системи господарювання до ринкової, кризовими явищами, притаманними трансформаційному періоду, а також процесами приватизації та адаптації підприємств до ринкових умов господарювання. В роботі вони класифіковані на внутрішні (а саме: операційні - неефективне використання виробничих потужностей, наявність та зростання зношеності активів, використання застарілих технологій, дефіцит ресурсів; інвестиційні - низький рівень інвестиційної активності, неефективний фондовий портфель; фінансові - висока вартість капіталу, велика частка позикового капіталу, зростання розміру заборгованості) та зовнішні (до яких відносяться загальноекономічні - інфляція, безробіття, нестабільність та недосконалість законодавства, тінізація економіки; ринкові - нестабільність валютного ринку, наявність зловживань з боку підприємств-монополістів, необґрунтоване втручання держави в ринкові відносини, необхідність адаптації підприємств до ринкових умов; інші - корупція, низький рівень економічної освіти, ринкового мислення та підприємницької поведінки, руйнування господарських зв`язків).
3. Доведена необхідність вдосконалення механізму державного регулювання відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств на основі уточнення його концептуальних положень. Зокрема, в якості основних принципів слід визначити наступні: забезпечення пріоритетності відновлення платоспроможності підприємства порівняно з його банкрутством; узгодження норм законодавчого регулювання процесів відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємства з законодавством у сфері приватизації, а також положеннями антимонопольно-конкурентної, бюджетної, податкової, соціальної, регіональної політики та політики в сфері детінізації економіки; забезпечення балансу загальнодержавних інтересів з інтересами суб`єктів підприємницької діяльності та членів трудових колективів; здійснення селективної підтримки і стимулювання відновлення платоспроможності підприємств з тих видів економічної діяльності та виробництв, що мають стратегічно важливе значення для економіки та безпеки країни, а також моніторингу їх фінансово-господарського стану; гармонізація вітчизняного законодавства із законодавством ЄС; забезпечення прозорості процедур відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств.
4. З метою вдосконалення механізму державного регулювання процедури відновлення платоспроможності чи банкрутства в Україні запропоновано здійснити комплекс заходів, що передбачають перерозподіл функцій державних органів, відповідальних за регулювання цього питання та позбавлення їх дублювання. Крім того, вважається за доцільне у перехідний період (за умов закінчення приватизації та визнання економіки України ринковою) залишити особливі умови застосування процедур банкрутства стосовно окремих груп підприємств (зокрема, гірничих).
5. Збереження стратегічно важливих та підприємств - монополістів, що діють на загальнодержавних ринках, котрі опинилися у фінансовій кризі, доцільно забезпечувати за допомогою санаційних процедур, що повинні фінансуватися за рахунок стратегічного інвестора (власника). Участь держави у цьому процесі можлива у вигляді надання безвідсоткових кредитів, списання або розстрочення податкових боргів, надання державного замовлення або звільнення на деякий час від сплати податків.
6. Вдосконаленню механізму державного регулювання в сфері, що розглядається, повинно сприяти упорядкування статистичного (інформаційного) забезпечення. Статистичні дані щодо стратегічно важливих підприємств повинні відображати відомості щодо їх фінансово-господарського стану та надаватися органам, уповноваженим управляти державним майном, не рідше 1 разу на рік з метою формування ними відповідних заходів, спрямованих на запобігання банкрутства цих підприємств. Крім того, ФДМУ необхідно створити єдину бази даних щодо підприємств, у статутному фонді яких держава має 25% або більше, які (за умов застосування процедур відновлення платоспроможності) вирішили свої проблеми та працюють прибутково, справа щодо їх банкрутства завершена та вони визнані платоспроможними. Ця база дозволить в майбутньому зробити висновки стосовно найбільш ефективних процедур відновлення платоспроможності для різних груп підприємств.
8. Для вдосконалення моніторингу забезпечення процесу відновлення платоспроможності розроблена методика аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств в Україні, яка передбачає здійснення п`яти основних етапів робіт, а саме: оцінка фінансового стану підприємства; проведення аналізу наявності (відсутності) ознак фіктивного або навмисного банкрутства; аналіз фінансових факторів, що привели до неплатоспроможності, визначення доцільності проведення санації; аналіз використання виробничого апарату та трудових ресурсів; здійснення висновку щодо подальшого розвитку підприємства (тобто, чи економічно доцільно використовувати фінансові ресурси держави або інвесторів з метою відновлення платоспроможності цього підприємства, чи слід ліквідувати підприємство).
1. Антикризове державне регулювання: сутність та вихідні положення / [В.І. Кошкіна, Л.П. Білих, С.В. Корягіна та ін.]; за ред. С.Г. Біляєва. - М.: ІНФРА-М, 2000. - 484 с.
2. Антикризисное управление: от банкротства - к финансовому оздоровлению/ [С.Г. Беляев, О.М. Вовченко, Е.Н. Жильцов та ін.]; за ред. Г.П. Иванов. - М.: ЮНИТИ, 1995. - 320 с.