Організаційна інтеграція суб'єктів ДСМДна всіх рівнях здійснюється органами Мінприроди на основі:
· загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу довкілля, що складаються з програм відповідних рівнів, поданих суб'єктами системи моніторингу;
· укладених між усіма суб'єктами системи моніторингу угод про спільну діяльність під час здійснення моніторингу довкілля на відповідному рівні [4].
Методологічне забезпечення об'єднання складових частин і компонентів системи моніторингу здійснюється на основі:
· єдиної науково-методичної бази щодо вимірювання параметрів і визначення показників стану довкілля, біоти і джерел антропогенного впливу на них;
· впровадження уніфікованих методів аналізу і прогнозування властивостей довкілля, комп'ютеризації процесів діяльності та інформаційної комунікації;
· загальних правил створення і ведення розподілених баз та банків даних і знань, картування і картографування екологічної інформації, стандартних технологій з використанням географічних інформаційних систем [3].
До найважливіших методів дослідження екологічних проблем відносяться статистичний, картографічний, кліматичний, порівняльно-географічний, лабораторно-хімічний та інші. Найбільш перспективнішим і необхідним методом дослідження є польовий експедиційний метод, тобто метод площинного картографування всіх деградаційних процесів безпосередньо на дослідній території. Метод дозволяє досліджувати і картувати, детально описувати деграційні ознаки всіх компонентів ландшафтів (ерозія, дефляція, зовнішнє пошкодження рослинності, ґрунтового покриву, забруднення поверхневих вод тощо).
Всі вище згадані методи дають можливість чітко фіксувати розвиток негативних явищ та їх площинне поширення безпосередньо в межах природних об’єктів.
Методологічне забезпечення об'єднання складових частин і компонентів системи моніторингу покладається на Мінприроди із залученням суб'єктів цієї системи, а також Національної академії наук, Української аграрної академії наук, Держкомзв'язку та інших.
Метрологічне забезпечення об'єднання складових частин і компонентів ДСМДздійснюється на основі:
· єдиної науково-технічної політики щодо стандартизації, метрології та сертифікації вимірювального, комп'ютерного і комунікаційного обладнання;
· єдиної нормативно-методичної бази, що забезпечує достовірність і порівнянність вимірювань і результатів оброблення екологічної інформації в усіх складових частинах цієї системи [3].
Метрологічне забезпечення об'єднання складових частин і компонентів системи моніторингу покладається на Мінприроди із залученням суб'єктів цієї системи та органів Держстандарту.
В.А.Ковда та А.С.Керженцев у своїй праці «Екологический мониторинг: концепция, принципы организации» коротко розкривають своє бачення територіальної і функціональної структури екологічного моніторингу [8].
Первинним організаційним і функціональним ядром ДСМДвони визначають регіональну станцію, яка проводить регулярні спостереження на своїй сітці стаціонарних біосферних пікетів і маршрутів, оцінюючи стан природного середовища екологічного регіону, типового для даної фізико-географічної зони. Базова станція узагальнює інформацію, що поступає від підлеглих її регіональних станцій і оцінює стан середовища та території більшого регіону. Вона передає дані в національний центр моніторингу, де концентрується інформація всіх базових станцій, на основі якої дається оцінка стану середовища на території країни. Національні центри об’єднують одержані дані, а потім передають їх на вищий рівень ієрархії моніторингу, який повинен забезпечити зустрічний потік переробленої інформації у вигляді глобальних прогнозів зміни стану біосфери.
Далі ці ж вчені розкривають свої бачення просторової і функціональної структури регіонального моніторингу. В якості рівнів вони виділяють наступні територіальні одиниці: 1) екологічий регіон; 2)типові ландшафти регіону; 3)характерні біоценози. Кожному рівню відповідає свій масштаб спостереження і оцінки змін природного середовища по геофізичним, геохімічним, біологічним параметрам [10].
3. Проблеми здійснення державного моніторингу навколишнього природного середовища в Україні
Державна система моніторингу довкілля є складною системою, яка створена на базі існуючих підсистем та мереж відомчого підпорядкування. Відомства - суб'єкти ДСМД створювали свої системи без врахування вимог до єдиної системи. Тому просте поєднання таких систем не може утворити ефективної загальнодержавної системи, що функціонує за єдиними принципами та відповідає загальним вимогам, як до якості (точності, вірогідності й оперативності), так і за регламентом обміну даними [9]. Забезпечення функціонування існуючих фрагментів ДСМД, як єдиної системи, є складною організаційною та науково технічною проблемою, на розв’язання якої було створено Концепцію Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 992-р.
За цією концепцією неоптимальне функціонування системи моніторингу на сьогодні зумовлюється низьким рівнем уніфікації нормативно-методичної бази, технічного забезпечення та взаємодії її суб'єктів, а також недостатнім обсягом фінансування робіт [4].
Основними недоліками, що зумовлюють низьку ефективністьфункціонування системи моніторингу, є:
· відсутність єдиної мережі спостережень;
· застаріле технічне і методичне забезпечення спостережень;
· відсутність сучасного технічного оснащення центрів системи
моніторингу в більшості регіонів;
· неузгодженість окремих елементів інформаційних технологій, що
використовуються суб'єктами системи моніторингу;
· неповна відповідність нормативно-технічного танормативно-правового забезпечення системи моніторингу сучаснимвимогам [4].
Серед комплексу заходів, які визначають умови функціонування цієї системи, найголовнішим є технічне забезпечення, загальні принципи якого знайшли відображення в теорії складних систем і потребують подальшого розвитку.
Сучасна ДСМД потребує застосування комплексного підходу, обґрунтування шляхів переходу на сучасні інформаційні технології, нові аналітичні засоби вимірювання та системи оперативного зв’язку [13]. Впровадження такої стратегії сприятиме підвищенню рівня достовірності моніторингових даних, оперативності їх отримання та обробки, обґрунтованості заходів реагування при вирішенні задач екологічної безпеки в Україні.
Аналіз літератури, дозволив виявити інші недоліки технічного забезпечення ДСМД: відсутня єдина стратегія до комплексного розвитку системи; недосконалі принципи централізованого управління; не розвинені методи системного підходу до технічної експлуатації систем, в тому числі з питань оптимального підбору ЗВТ; значна розмаїтість елементної бази; недостатнього рівня стандартизації та уніфікації ЗВТ; відсутності єдиного підходу до метрологічного і методичного забезпечення; відсутні системи автоматизованого збору, аналізу і обробки інформації зі стану технічного забезпечення [11].
На підставі аналізу сучасного стану проблеми, а також вимог, які пред'являються до функціонування ДСМД, можна визначені наступні напрямки досліджень з вдосконалення її технічного забезпечення:
· розробка типової структури технічного забезпечення;
· визначення змісту видів технічного забезпечення, особливостей їхньої реалізації з урахуванням наявного стану ДСМД;
· визначення принципів і розробка оптимальної системи управління технічним забезпеченням;
· розробка баз даних щодо складу і стану існуючих мереж спостереження системи моніторингу навколишнього природного середовища;
· проведення аналізу технічного оснащення ДСМД і в першу чергу ЗВТ;
· оптимізація комплексів ЗВТ, що реалізують програми спостережень [10].
На підставі визначених завдань технічного забезпечення ДСМД, можна виділити наступні види технічного забезпечення: інженерно-технічне забезпечення експлуатації ЗВТ і устаткування; забезпечення засобами обчислювальної техніки, зв'язку та автоматизованих систем управління (АСУ); програмно-алгоритмічне забезпечення; методичне забезпечення; метрологічне забезпечення; нормативно-правове забезпечення [9].
Всі функціональні підрозділи структури, що забезпечують реалізацію технічного забезпечення ДСМД, можна умовно розділити на дві частини: перша – що реалізує загальносистемні завдання; друга – реалізує відомчі завдання [13].
Одним з основних завдань ДСМД є одержання найбільш достовірної і порівняльної інформації, у зв’язку з цим оснащеність аналітичних лабораторій однотипними і сучасними комплексами вимірювальних засобів з великою продуктивністю та мінімальними експлуатаційними витратами є найважливішим завданням технічного забезпечення.
Згідно з Концепцією, виконання програми сприятиме сприятиме:
· належному забезпеченню органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, громадських і міжнародних організацій
обґрунтованою, об'єктивною і достовірною інформацією про стан
навколишнього природного середовища;
· поліпшенню управління у сфері охорони навколишнього
природного середовища та забезпеченню раціонального
природокористування;
· оптимізації фінансових витрат на забезпечення функціонування
системи моніторингу за рахунок підвищення ефективності
використання наявних можливостей;