Стратегiя розвитку Компанiї полягає в розширеннi торгової мережi шляхом будiвництва (здiйснюється компанiями групи) i отримання в оренду торгових площ (нерухомостi). ТОВ "Караван" самостiйно не здiйснює будiвництво, на його долю припадає лише забезпечення устаткуванням майбутнiх гiпермаркетiв. Устаткування знаходиться на балансi ТОВ "Караван" м.Київ i передається в оренду операцiйним компанiям - гiпермаркетам, в яких ТОВ "Караван" є засновником, в зв’язку з цим Компанiя постiйно вiдчуває нестачу оборотних коштiв, яка компенсується як залученням кредитних ресурсiв так i власними коштами. Залученi кошти Компанiя направляє на наступнi цiлi:
· поповнення оборотних коштiв гiпермаркету «Караван» в м. Києвi
· закупiвлю торгiвельного устаткування i пiдготовку торгових примiщень для органiзацiї дiяльностi гiпермаркета i супермаркета пiд брендом «Караван» в Харковi, Днiпропетровську, Одесi, Запорiжжi, Чернiвцях, Ужгородi, Кривом Розi , Сiмферополi, Херсонi, Донецьку, Миколаєвi.
· закупiвлю нового торгового i технологiчного устаткування для Гiпермаркета «Караван» в м. Києвi, що дозволить збiльшити обсяги реалiзацiї продукцiї i збiльшення оборотного капiталу Гiпермаркета «Караван» в м.Києві
Так як об’єкти інтелектуальної власності (нематеріальні активи) включені до статутного капіталу підприємства, то необхідно знати їх вартість. Розглянемо це у наступному пункті цього розділу.
2.2Оцінка вартості об’єкта інтелектуальної власності на прикладі комп’ютерної програми
Оцінка вартості комп’ютерних програм та баз даних може бути проведена в наступних цілях:
- Внесення комп’ютерних програм та баз даних в статутний капітал та визначення майнових часток засновників;
- Забезпечення застави;
- Страхування майна;
- Визначення частки комп’ютерних програм та баз даних в намічених до реалізації інвестиційних проектів;
- Визначення економічного ефекту від використання комп’ютерних програм та баз даних;
- Визначення винагороди авторам комп’ютерних програм та баз даних;
- Визначення ціни ліцензійного договору, предметом якого є комп’ютерні програми та бази даних;
- Постановка програм для ЕОМ та баз даних на баланс організації;
- Визначення розміру збитків, які нанесені порушенням виключних прав власника комп’ютерної програми;
- Купівля, продаж, реструктуризація всього підприємства та ін.
Оцінка вартості комп’ютерних програм та баз даних та їх включення в склад активів підприємства дозволяє:
o Збільшити ринкову вартість підприємства;
o Зменшити податок на прибуток;
o Регулювати обсяг амортизаційних відрахувань та створювати фонди на придбання нових об’єктів інтелектуальної власності (тобто гроші залишаються на підприємстві);
o Визначити розмір частки при вкладі в статутний капітал у формі об’єктів інтелектуальної власності;
o Забезпечити облік усіх активів підприємства;
o Оптимізувати співвідношення активів;
o Визначити вартість об’єктів інтелектуальної власності при їх купівлі-продажу;
o Визначити розмір збитку або розмір компенсації з приводу незаконного використання об’єктів інтелектуальної власності при реорганізації, ліквідації або банкрутстві підприємства.
Оцінка ринкової вартості програмного продукту (БД) включає себе наступні етапи:
1. Збір інформації про об’єкт оцінки . На цьому етапі збираються дані про оцінюваний об’єкт та визначаються пов’язані з ним майнові права.
2. Аналіз ринку аналогічних комп’ютерних програм (БД). На цьому етапі відбувається аналіз даних, які характеризують економічні, соціальні та інші фактори, які впливають на ринкову вартість оцінюваного об’єкта інтелектуальної власності. Під час написання звіту про оцінку збираються необхідні дані про стан ринка аналогічних комп’ютерних програм та закономірностей його зміни.
3. Аналіз найкращого та найефективнішого використання. Висновок про найкращий та найбільш ефективний варіант використання комп’ютерної програми робиться на основі зібраної інформації з урахуванням існуючих обмежень, специфіки та типових способів використання подібних об’єктів інтелектуальної власності.
4. Вибір та застосування методів до оцінки об’єкта. Для визначення ринкової вартості оцінюваної комп’ютерної програми розглядаються різні методи, основані на трьох підходах до оцінки (витратному, порівняльному та дохідному). Відбувається аналіз доцільності їх використання в оцінці даної комп’ютерної програми та вибір найбільш надійних в застосуванні методів, на основі яких визначається її ринкова вартість.
5. Висновок про вартість об’єкта та підготовка звіту про оцінку. На цьому етапі всі результати, отримані на попередніх етапах, зводиться воєдино та викладаються у вигляді звіту, дається висновок про підсумкову ринкову вартість об’єкта оцінки.
Підхід до оцінки — це загальні способи визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності, що базуються на основних принципах оцінки. Вибір підходу до оцінки здійснюється в залежності від конкретного сполучення об'єкта оцінки, мети та обраного для цього виду вартості.
Національним стандартом визначено три підходи до оцінки:
- витратний підхід;
- порівняльний підхід;
- дохідний підхід.
Витратний підхід ґрунтується на обліку принципів корисності та заміщення. Він пропонує визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єктів оцінки в поточних цінах і подальше коректування її на суму зносу, тобто за витратами.
Витратний підхід — єдиний, який можна застосовувати, коли ОПІВ не призначений для одержання доходу або коли через ті чи інші причини ринкову вартість важко визначити двома іншими підходами. Наприклад, коли ОПІВ є унікальними, що продаються дуже рідко або взагалі не продаються. У разі визначення бази для оподатковування витратний підхід є основним при вирахуванні вартості.
Витратний підхід має істотні обмеження під час оцінки ОПІВ зі значним терміном служби через труднощі з виміром величини морального старіння. Крім того, результати підходу на основі активів відбивають вартість повного права власності, тому при оцінці часткових прав власності необхідне коректування отриманих результатів.
Отже, підхід на основі активів для визначення вартості є, з одного боку, корисним елементом процедури визначення ринкової вартості, а з іншого — єдиним інструментом для певного уявлення про вартісну оцінку унікальних ОПІВ або під час постановки прав на ОПІВ на бухгалтерський облік як нематеріальних активів.
Сутність порівняльного підходу полягає в тому, що вартість прав на ОПІВ визначається шляхом зіставлення цін нещодавніх продажів подібних об'єктів.
Хоча подібний підхід до оцінки, на перший погляд, виглядає досить простим і прямолінійним, його застосування на практиці пов'язано з безліччю труднощів і умовностей. Передусім наявність таких труднощів зумовлена тим, що немає навіть двох абсолютно однакових ОПІВ. Країна, вид ОПІВ, термін правової охорони, склад авторів, умови фінансування, час продажу — от лише деякі з позицій, за якими, як правило, об'єкти мають відмінності. Причому деякі відмінності можуть змінювати свій внесок відповідно до зміни ринкової ситуації.
Ще однією перешкодою до застосування цього підходу є необхідність враховувати угоди, що відповідають визначенню ринкової вартості, тобто ті, на які не вплинули неринкові чинники. При великих угодах інформація про економічні характеристики й умови продажу часто недоступна або неповна, тому в таких випадках ринковий підхід може лише окреслити діапазон, у якому найімовірніше знаходитиметься величина ринкової вартості. Саме тому оцінку ОПІВ на основі цього підходу варто виконувати обережно. Але за наявності достатньої кількості достовірної інформації про нещодавні продажі подібних об'єктів ринковий підхід дозволяє одержати результат, що максимально близько відбиває відношення ринку до об'єкта оцінки.
Повноцінне використання ринкового підходу може бути лише за наявності в покупця можливості вибору ОПІВ з-поміж інших подібних і з такими ж функціями. При цьому з кількох ОПІВ, приблизно однакового значення й корисності, в покупця має бути змога вибрати той, котрий влаштовує його за переліком таких властивостей: функціональне призначення, прийнятна вартість, тривалість терміну використання, ступінь захищеності, його унікальність та інші характеристики.
Під час передачі прав на об'єкти права промислової власності на ринкових умовах виникають додаткові труднощі. Чим унікальнішим є виробництво або продукція, в яких реалізовано право на об'єкт права промислової власності, тим складніше знайти покупця і, відповідно, тим менше вірогідність повноправних ринкових відносин. І навпаки, чим значніше виробництво й чим більше таких виробництв у світі, тим легше знайти покупців патентів та інших прав, і тем легше використовувати ринковий підхід. Прикладом цього може бути виробництво комп'ютерів, калькуляторів, телевізорів тощо.
Перевагою ринкового підходу є те, що він дозволяє визначити так звану справедливу ціну, що щонайкраще відповідає ситуації на ринку.
Необхідною умовою для застосування ринкового підходу є ефективний ринок і доступ до представницької бази даних продажів аналогічних ОПІВ. На жаль, в Україні ще не сформувався повноцінний ринок ОПІВ, тому використання цього підходу для оцінки прав на ОПІВ на цей час є проблематичним.