Смекни!
smekni.com

Оцінка вартості об’єкта авторського права - комп'ютерної програми (стр. 1 из 6)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1. Комп’ютерна програма як об’єкт авторського права

1.2. Законодавча база у сфері авторського права

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ ОЦІНКИ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

2.1. Оцінка об’єктів інтелектуальної власностіна прикладі ТОВ«Караван»

2.2. Оцінка вартості об’єкта інтелектуальної власності на прикладі комп’ютерної програми

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

На сучасному етапі розвитку економіки ключовим фактором успіху будь-якої організації є контроль над її активами. Для цього керівництву компанії необхідно володіти інформацією о сьогоднішній та прогнозній ринковій вартості активів та іншої сукупності технологічної інформації. Тільки маючи подібну інформацію в повному обсязі, можна ефективно управляти майновим комплексом підприємства, під яким розуміється сукупність таких дій, як модернізація, реконструкція, ліквідація, купівля,продаж активів у разі прогнозуємої негативної зміни їх вартості та недостатньої їх віддачею.

Цю інформацію можна отримати, провівши оцінку активів як матеріальних, так і нематеріальних, з допомогою незалежних оцінювачів, які використовують у своїй діяльності найновіші методи вартісного аналізу активів.

Інтелектуальна власність як об’єкт оцінки – виключне право громадянина або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг (фірмове найменування, товарний знак, знак обслуговування та т. п.).

Мета даної роботи – дослідження методології оцінки об’єкта інтелектуальної власності, який вноситься в статутний капітал компанії або створюваний компанією.

Актуальність даної роботи – у зв’язку зі стрімким та поглибленим розвитком інформаційних технологій, використовуючи їх у повсякденному житті, на сьогодні важливо знати вартісну оцінку типових об’єктів інтелектуальної власності.

авторський право комп’ютерний


РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1. Комп’ютерна програма як об’єкт авторського права

Інтелектуальна власність (скорочено «ІВ», англ. intellectual property) — у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях.

Але більш доцільним визначення інтелектуальної власності через зазначення об'єктів ІВ:

— авторські права (літературні твори, комп'ютері програми, бази даних, карти, фотографічні твори);

— суміжне право;

— право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки);

— фірмові та комерційні найменування;

— географічні зазначення;

— сорта рослин та породи тварин;

— топографії інтегральних мікросхем;

— комерційна таємниця;

Законодавство, яке визначає права на ІВ, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

Розглянемо детальніше авторське право.

Авторське право (скор.: АП, англ. copyright) — набір виключних прав, які дозволяють авторам отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

Авторське право є ключовою галуззю права інтелектуальної власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження об'єкту (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їх «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі. Іншими словами, якщо ви придумали новий та зручний спосіб зав'язування шнурків на взутті, новий спосіб приготування яєчні або новий склад розчину для надування мильних пузирів і видали брошури, у якій було описано ці способи — то авторське право захищатиме лише текст брошур, а не винайдені вами способи та речовину. Детальніше цю базову концепцію авторського права буде проаналізовано нижче.

В основі систематизації комплексу прав, які охоплюється поняттям «авторське право», лежить їх розподіл на майнові та немайнові. Ці два види прав відрізняються один від одного тим, що майнові права автор може передати третій особі, а немайнові права автора є його невід'ємними правами і тому не можуть бути передані будь-кому іншому. Строк тривалості немайнових прав не обмежується, строк тривалості майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством.

В Україні немайнові АП можуть належати виключно фізичній особі. В англійській мові цей вид прав має назву non-proprietary rights або moral rights. У французькій мові цьому виду прав відповідає droit moral. До немайнових прав належать права:

· бути визнаним автором твору (право авторства);

· дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я);

· дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення);

· захищати твір, включно із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації).

До майнових прав належать права дозволяти та забороняти:

· відтворювати твір (право на відтворення);

· поширювати екземпляри твору будь-яким способом (право на поширення);

· імпортувати екземпляри твору у цілях розповсюдження (право на імпорт);

· здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання);

· публічно сповіщувати твір для загального доступу шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних засобів або таким чином, що будь-яка особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого місця у будь-який час на власний вибір (право на публічне сповіщення);

· перекладати твір (право на переклад);

· дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти твір (право на переробку).

Список об'єктів авторського права:

· Літературний твір

· Музичний твір

· Твір образотворчого мистецтва

· Твір декоративно-прикладного мистецтва

· Твір архітектури

· Твір картографії

· Фотографічний твір

· Складений твір

· База даних

· Комп'ютерна програма

· Аудіовізуальний твір

· Сценічний твір

· Твір в області науки

· Твір у перекладі

· Твір у переробці

Розглянемо детальніше такий об’єкт авторського права, як комп’ютерна програма.

Комп’ютерна програма - це послідовність інструкцій, призначених для виконання пристроєм управління обчислювальної машини. Найчастіше образ програма зберігається у вигляді виконуваного модуля (окремого файла або групи файлів). З цього образу, який знаходиться як правило на диску, виконувана програма в оперативній пам’яті може бути побудована програмним завантажувачем. В залежності від контексту, розглянутий термін належати також й до вихідних текстів програми.

Разом з процедурами та правилами, а також документацією, які відносяться до функціонування систем обробки даних, програми складають програмне забезпечення. В системному програмуванні існує більш формальне визначення програми як розташованих в оперативній пам’яті комп’ютера даних та машинних кодів, які виконуються процесором для досягнення деякої мети. Тут підкреслюються дві особливості: знаходження програми в пам’яті та її виконання процесором.

Процес створення комп’ютерних програм має назву «програмування», а людей, які займаються цим видом діяльності називають програмістами. При розробці програм в них часто проникають помилки. Програма містить помилки, якщо для деяких даних вона дає збій, відмови або неправильні результати.

Процес пошуку та виправлення помилок в програмах має назву «налагодження». Кількість помилок в програмах зазвичай заздалегідь невідомо. Тому й невідома тривалість налагодження програм. Програма (алгоритм) не містить помилок, якщо вона дає вірні результати для всіх допустимих даних.

Запис вихідних текстів програм за допомогою мов програмування полегшує розуміння та редагування людиною. Тому допомагають коментарі, допустимі у синтаксисі більшості мов. Для виконання на комп’ютері готовий текст програми перетворюється (компілюється) в машинний код.

Програми з загальнодоступними вихідними текстами називаються відкритими. Комп’ютерні програми являються об’єктами авторського права. Автори та правовласники програм мають право обмежувати доступ до вихідних текстів програм, які являються їх інтелектуальною власністю.

Деякі мови програмування дозволяють обходитися без попередньої компіляції програми та переводять її в інструкції машинного кода безпосередньо під час виконання. Цей процес називається динамічною компіляцією та він дозволяє добитися більшої переносимості програм між різними апаратними та програмними платформами при збереженні багатьох полюсів компіляції.

Інтерпретовані програми, для яких як правило не застосовується процес компіляції і які інтерпретуються операційною системою або спеціальними програмами-інтерпретаторами, називаються скриптами або «сценаріями».

Вихідні тексти комп’ютерних програм в більшості мов програмування складаються зі списку інструкцій, які точно описують закладений алгоритм. Подібний підхід в програмуванні називається імперативним. Але застосовуються й інші методології програмування. Наприклад, опис вихідних та необхідних характеристик обробляємих даних та надання вибору підходящого алгоритму вирішення спеціалізованій програмі-інтерпретатору такий підхід називається декларативний програмуванням. Також, застосовуються функціональне та логічне програмування.