МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УНІВЕРСІТЕТ
Кафедра правознавства
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: Теорія держави і права України
на тему: Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії і етапи
Запоріжжя
2010
ВСТУП
закон проект розгляд конституція
Конституція України закріпила здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу i судову (ст. 6). Це загальне положення, що втілюється нормою-принципом, враховується i віддзеркалюється у нормативному визначенні Конституцією Верховної Ради України, яка конституюється єдиним органом законодавчої влади в Україні – парламентом (ст. 75). [1]
Головними функціями Верховної Ради є: законодавча; установча (державотворча, організаційна); функція парламентського контролю. [1]
Пріоритетною функцією Верховної Ради є законодавча. У загальних рисах вона полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або у призупиненні їх дії. Складовою частиною цієї функції є також законопроектна робота, внесення законопроектів на розгляд Верховної Ради та їх обговорення, а також видання законів, проведення відповідних наукових досліджень, зокрема, з проблем ефективності і розвитку законодавства, наукової експертизи законопроектів тощо. [1]
Основним змістом законодавчої функції Верховної Ради є, звичайно, прийняття законів. Виключно законами визначаються основи політичної системи, організація і діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема; засади утворення й діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів інформації; організація і порядок проведення виборів та референдумів; організація й порядок діяльності Верховної Ради, статус народних депутатів; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання й слідства, органів та установ виконання покарань; основи організації і діяльності адвокатури. [2]
Верховна Рада України функціонує на підставі Конституції України та нещодавно притятого Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010р.
Актуальність теми «Законодавчий процес та його стадії» полягає в тому, що прийняття законів – це створення власної правової системи, побудованої на національному і міжнародному досвіді становлення і розвитку державності. Кожен закон має відповідати об’єктивним потребам суспільного життя і можливостям для їх задоволення, враховувати пріоритети загально людських цінностей, максимально використовувати досягнення юридичної науки та законодавчої техніки.
Створення розвинутого і дійового законодавства в Україні є можливим лише за умови розробки і прийняття законодавчих актів на належній науково-аналітичній основі.
Метою дослідження даної теми – є дослідження пов’язаних між собою і взаємообумовлених етапів законодавчої діяльності, які є стадіями законодавчого процесу, визначення основних учасників законодавчого процесу.
Завданням теми є дослідження основних стадій законодавчого процесу, передбачених Конституцією та законами України, а саме: законодавча ініціатива, розгляд законопроекту в декількох читаннях «обговорення законопроекту», прийняття закону, опублікування та набрання ним чинності.
Об’єктом дослідження є законодавчий процес – шлях який проходить закон від розробки законопроекту до набрання ним чинності.
Предметом теми є участь органів влади в розробці та обговоренні законопроектів та прийнятті законів.
1. ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС І ЙОГО СТАДІЇ
1. Основу законодавчої діяльності становить законодавчий процес. Законодавчий процес - це діяльність державних органів та їх посадових осіб, пов`язана з поданням до законодавчого органу проекту закону, розглядом, прийняттям (зміною, припиненням чинності) і введенням в дію законів, а також з формуванням єдиної системи законодавства України, яка здійснюється за процедурою, визначеною Конституцією України і законами України. [3]
Стадіями законодавчого процесу є: а) законодавча ініціатива; б) підготовка проекту закону до розгляду його Верховною Радою України; в) розгляд проекту закону Верховною Радою України; г) прийняття та введення в дію закону; д) підписання прийнятого Верховною Радою України закону Президентом України; є) набрання чинності законом. [4]
Особливою формою здійснення законодавчої діяльності є прийняття закону за народною ініціативою всеукраїнським референдумом. [4]
Суб’єктів законодавчої ініціативи визначає Конституція України та Закон України «Про Регламент Верховної Ради України».
Згідно ст. 89 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить Президенту України, народним депутатам та Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України має виключне право на внесення проекту закону про Державний бюджет України. Проект закону про надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України вносить Президент України або Кабінет Міністрів України. [5]
Право законодавчої ініціативи також належить Конституційному Судові України, Верховному Судові України і Вищому Арбітражному Судові України із питань їхнього ведення. [6] Перша стадія законодавчого процесу - законодавча ініціатива, зводиться до внесення на розгляд Верховної Ради законопроекту. [6]
Конституція України розрізняє дві групи суб'єктів права законодавчої ініціативи. У першу з них входять суб'єкти, чиє право законодавчої ініціативи не зв'язано якими-небудь компетенційними рамками. В другу ж групу цих суб'єктів входять ті з них, що користуються правом законодавчої ініціативи лише з питань їхнього ведення. [6]
Право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради: 1) проектів законів, Регламенту Верховної Ради, постанов; 2) проектів інших актів Верховної Ради; 3) пропозицій до законопроектів; 4) поправок до законопроектів. [7]
Згідно до Закону «Про Регламент Верховної Ради України» законопроект, проект іншого акта має бути оформлений відповідно вимог закону про Регламент. Законопроект, проект іншого акта подається до Верховної Ради за підписом особи, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, наділений таким правом. [8]
Якщо законопроект, проект іншого акта ініційовано кількома народними депутатами,ініціатором його внесення вважається народний депутат,прізвище (підпис) якого на ньому зазначено першим. Ініціатор внесення чи представник суб'єкта права законодавчої ініціативи має право на доповідь законопроекту, проекту іншого акта на пленарному засіданні Верховної Ради та на засіданні головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії з цього питання. Законопроект, щодо якогоВерховною Радою приймалося рішення стосовно вимог до його основних положень, принципів чи критеріїв, повинен відповідати цим вимогам. [8]
Законопроект, у якому пропонується внести зміни до закону (законів), не може поєднуватися зі змінами до Конституції України. Законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта. Кожен законопроект повинен містити положення щодо порядку набрання ним чинності. Якщо для реалізації положень поданого законопроекту після його прийняття необхідні зміни до інших законів, такі зміни мають викладатися в розділі "Перехідні положення" цього законопроекту або в одночасно внесеному його ініціатором окремому законопроекті. До законопроекту додається перелік законів та інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень законопроекту в разі його прийняття.[8]
Статтею 91 Закону про Регламент передбачено: законопроект, проект іншого акти вноситься на реєстрацію разом з проектом постанови, яку пропонується Верховній Раді прийняти за результатами його розгляду, списком авторів законопроекту, пропозицією щодо кандидатури доповідача на пленарному засіданні та пояснювальною запискою, яка має містити: 1) обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законодавства; 2) обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття; 3) інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту. [8]
У разі внесення законопроекту, проекту іншого акта, реалізація якого впливає на видаткову та/або доходну частину державного чи місцевих бюджетів, до нього додаються фінансово-економічне обґрунтування (розрахунок розміру витрат) та пропозиція щодо покриття цих витрат. До законопроекту про внесення змін до законів додається порівняльна таблиця, яка містить редакцію відповідних положень (статей, частин, пунктів, абзаців тощо) чинного закону та нову його редакцію з урахуванням запропонованих змін. [8]
Якщо законопроект, проект іншого акта вноситься за погодженням з відповідними органами виконавчої чи судової влади, до нього додається таке погодження. [8]
Що стосується реєстрація законопроектів, проектів інших актів внесених до Верховної Ради, вони реєструється в Апараті Верховної Ради. Законопроект, внесений з дотриманням всіх вимог закону про Регламент, реєструється в Апараті Верховної Ради в день його внесення.