Вивчення проблеми кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті, зокрема, у складі організованої злочинності - це сучасна потреба правозастосовної діяльності та правоохоронних органів.
Кваліфікацією злочинів - це встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками складу злочину, передбаченого правовою нормою Особливої частини КК України. Дії винного можна кваліфікувати як злочин, вчинений злочинною організацією лише у тому випадку, коли у них містяться ознаки даного виду спільного вчинення злочину, передбаченого Кримінальним кодексом. Не завжди виявляються всі учасники злочинної організації - так, до кримінальної відповідальності найчастіше притягаються виконавці, пособники, рідше підбурювачі і організатори. Крім того, часто зустрічаються факти необґрунтованої кваліфікації вчиненого як кваліфікуючої обставини, передбаченої частинами статей Особливої частини КК України, за наявності ознак, які вимагають кваліфікації вчиненого з посиланням на ст.28 КК України [11]. Для кваліфікації співучасті в злочинній організації необхідно встановити саму наявність групи в кримінально-правовому значенні, тобто визначити об’єднання осіб як співучасть.
На жаль, діючий КК України не містить законодавчих дефініцій понять “злочинної діяльності” та “організованої злочинної діяльності”. І це при тому, що створенню кримінально-правових засад протидії проявам організованої злочинної діяльності приділено значну увагу [12].
Спеціального розгляду заслуговує питання про правила кваліфікації дій членів злочинної організації. Відповідно до п.2 ч.1 ст.67 КК України факт вчинення злочину у складі організованої групи є обставиною, яка обтяжує покарання. Порядок відповідальності та правила кваліфікації дій членів злочинної організації в подібних випадках не обумовлюються. Норма ст.30 стосується підстав кримінальної відповідальності організаторів і учасників злочинної організації. Згідно з нею, організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом. Інші учасники злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них. Якби у певних статтях Особливої частини КК України була кваліфікуюча ознака "вчинення злочину злочинною організацією", то ця норма була б доцільною. Наразі ж вона не є функціональною. Слова "злочинної організації" із ст.30 можна виключити, і тоді ця стаття буде стосуватися тільки організованої групи [10]. Я погоджуюсь з М.І. Хавронюком, стосовно цієї пропозиції, адже злочинна організація має підвищений характер небезпеки для суспільства, а тому потребує відмежування її від інших форм співучасті шляхом встановлення конкретної відповідальності за організацію і участь у ній.
Практика показує, що і ст.255 КК України, яка передбачає відповідальність тільки за саме створення злочинної організації, застосовується в одиничних випадках і лише в сукупності з іншими статтями Особливої частини, що передбачають відповідальність за конкретні види тяжких або особливо тяжких злочинів, вчинених в цій формі співучасті
При вчиненні злочинною організацією ряду злочинів кожному з членів такого об’єднання повинні ставитися в провину тільки ті злочини, в яких дана особа брала яку-небудь участь, або знала про їх підготовку, або вчинення іншими членами. Дане положення знайшло свій прояв в статті 30 чинного Кримінального Кодексу України. Проте, ряд вчених вважає, що у випадках вчинення членів злочинної організації ряду злочинів, потрібно ставити у відповідальність кожному з її членів всю сукупність вчинених злочинів, незалежно від участі даного члена організації в підготовці або вчиненні окремих з них. Визнати за достатнє для ставлення в провину при вчиненні всіх злочинів, знання членами злочинної організації "загального настановлення", "загального злочинного плану".