МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КУРСОВА РОБОТА
на тему «Юридична відповідальність суддів в Україні»
з дисципліни “ Статус судів в Україні ”
Харків 2011
ЗМІСТ
Вступ
1. Дисциплінарна відповідальність суддів
1.1 Підстави притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності
1.2 Порядок дисциплінарного провадження щодо суддів
2. Інші види відповідальності суддів
2.1 Цивільно-правова відповідальність суддів
2.2 Кримінально-правова відповідальність суддів
2.3 Адміністративно-правова відповідальність суддів
Список літератури
ВСТУП
Протягом тривалого часу наявність дисциплінарної відповідальності суддів (власне як і загалом адміністративної, або будь-якої іншої) викликає неоднозначні оцінки з боку вчених та суддівської спільноти, представників інших державних органів та громадських організацій, громадськості в цілому. Противники інституту дисциплінарної відповідальності суддів в якості аргументів зазначають небезпеку зниження гарантій недоторканості та незалежності суддів. Вважають, що за умов запровадження дисциплінарної відповідальності, кожен суддя так чи інакше залежатиме від голови суду, що є неприпустимим. З іншого боку, кожен суддя повинен мати бездоганну репутацію. Суддя ж з дисциплінарним стягненням –суддя з заплямованою репутацією. Тому це питання у межах визначення та закріплення статусу суддів потребує особливої уваги.
Дисциплінарна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності за вчинення правопорушення. У теорії права під правопорушенням розуміється суспільно небезпечне протиправне діяння, вчинення якого спричиняє настання юридичної відповідальності. До ознак правопорушення відносять: суспільну небезпеку, протиправність, винність, можливість покарання, наявність дії або бездіяльності деліктоздатної особи, свідомий вольовий характер, вчиняється певними дієздатними громадянами або організаціями.
Дисциплінарний проступок як вид правопорушення розглядається як винне, протиправне порушення особою правил дисциплінарного порядку у сфері трудової, службової, навчальної, військової або іншої діяльності, за яке передбачено відповідне дисциплінарне стягнення.
1. Дисциплінарна відповідальність суддів
Вид дисциплінарної відповідальності визначається характером діяльності різних категорій працівників. Її сутність залежить від правового становища суб'єкта відповідальності, характеру його функцій, місця роботи. Зокрема, І.С. Самощенко і М.Х. Фарукшин звертали увагу на зв'язок дисциплінарної відповідальності з функціями, що виконуються суб'єктом, оскільки вчинки, за здійснення яких вона настає, несумісні саме зі службовим становищем цієї посадової особи, особливим характером службових функцій, що виконуються нею.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України дії, визначені як дисциплінарні правопорушення, і відповідальність за них встановлюються виключно законами України. Суб'єкти дисциплінарної влади в найзагальнішому вигляді визначені в Кодексі законів про працю України (далі – КЗпП). Відповідно до ст. 147 Кзпп, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) певного працівника. При цьому вказується на можливість регулювання приписів про дисципліну окремих категорій працівників статутами і положеннями про дисципліну (ст. 142 КЗпП), які можуть передбачати також особливості дисциплінарної відповідальності (ст. 147 КЗпП). Зокрема, щодо суддів законодавство вирізняє окрему систему дисциплінарних органів і процедуру дисциплінарного провадження. Судді не є державними службовцями, тому положення Закону України “Про державну службу” щодо дисциплінарної відповідальності не можуть бути застосовані до них. Підстави дисциплінарної відповідальності та порядок дисциплінарного провадження відносно суддів врегульовано Законом України “Про статус суддів”.
В цілому дисциплінарна відповідальність суддів розглядається як особливий, самостійний вид юридичної відповідальності, який застосовується у специфічній сфері людського життя і пов’язаний із професійною діяльністю спеціальних суб’єктів – суддів. Вона виступає гарантом виконання суддями своїх службових обов’язків та забезпечення прав громадян на професійний та справедливий судовий розгляд їх справ.
Під поняттям “дисциплінарне провадження” щодо судді законодавець розуміє процедуру розгляду відповідним органом офіційного звернення, у якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов`язків чи присяги судді (ч. 1 ст. 97 Закону України “Про судоустрій України”).
У науковій юридичній літературі дисциплінарне провадження тлумачиться по-різному. Так, Ю.А. Пільд дисциплінарне провадження вважає процедурою застосування заходів дисциплінарної відповідальності, Ю.С. Адушкін – процесуальною формою, зміст якої полягає в офіційній упорядкованій діяльності по розгляду питання про дисциплінарну відповідальність. С.В. Подкопаєв вважає, що дисциплінарне провадження, як комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених процесуальних дій, вимагає високої міри правової і процедурно-процесуальної регламентації.
До органів, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо суддів належать:
1) кваліфікаційні комісії суддів – щодо суддів місцевих судів;
2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України – щодо суддів апеляційних судів;
3) Вища рада юстиції – щодо суддів вищих спеціалізованих судів і суддів Верховного Суду України (ст. 98 Закону України “Про судоустрій України”).
Механізм дисциплінарної відповідальності суддів повинен відповідати правовій специфіці посади судді, міжнародним стандартам та вітчизняним нормам, які містять принципи незалежності судових органів та суддів при здійсненні правосуддя.
Згідно з п. 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених Резолюціями 40/32 і 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада і 13 грудня 1985 р., незалежність судових органів гарантується державою й закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані поважати незалежність судових органів і дотримуватися її. Суддя повинен мати право на невідкладний і безсторонній (на початковому етапі — конфіденційний) розгляд звинувачення або скарги, що надійшли на нього згідно з відповідною процедурою. Суддя може бути усунутий від посади або звільнений тільки з причин його нездатності виконувати свої обов’язки або поведінки, що не відповідає посаді, яку він займає. Мати право на незалежну перевірку рішення про дисциплінарне стягнення, усунення від посади чи звільнення.
У рекомендації № (94) 12 “Незалежність, дієвість та роль суддів”, схваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 р. викладені основні принципи, що стосуються незалежності суддів. Один із принципів стосується невиконання обов’язків і дисциплінарних порушень. Задля дотримання незалежності правосуддя повинні бути вжити всі необхідні заходи, що запобігають не виконанню суддями своїх обов’язків ефективно та неупереджено, або припинення дисциплінарного порушення. Зокрема, рекомендується такі заходи:
а) усунення судді від провадження у справі;
б) доручення судді виконання інших завдань в межах суду;
в) штрафні санкції, як, наприклад, зменшення розміру винагороди протягом якогось періоду часу;
г) тимчасове призупинення суддівських повноважень.
Звільнення судді з посади можливо тільки у разі, якщо він не в змозі відправляти судочинство, або ж він здійснив кримінальний злочин чи серйозно порушив дисциплінарні правила. Для накладення санкцій і вжиття дисциплінарних заходів щодо суддів держава також може створити спеціальний уповноважений орган незалежний від уряду та адміністративних органів.
Європейська хартія про Закон “Про статус суддів” від 10 липня 1998 р. також містить вимоги, щодо підстав та порядку притягнення суддів до відповідальності. Так, вирішення питань, пов'язаних із застосуванням санкцій до суддів, належить здійснювати органу, незалежному від виконавчої й законодавчої гілок влади. Не менше половини тих, хто бере участь у засіданні, мають становити судді, обрані такими ж суддями в порядку, що гарантує найширше їх представництво у складі комісії з дисциплінарного провадження. Ці питання вирішуються цим органом безпосередньо, за його пропозицією, за рекомендацією, з його згоди або на підставі його висновку. Санкцію (міру відповідальності) може бути застосовано до судді у випадку халатності при виконанні одного з його обов’язків, передбаченого законодавством. Також національним законодавством повинна бути забезпечена можливість кожної людини звернутися до незалежного органу зі скаргою з приводу судової помилки в конкретній справі. Такий орган, у свою чергу, має бути наділений повноваженнями передати справу до дисциплінарного органу за наявності певних підстав.
З аналізу розглянутих міжнародних актів видно, що основними вимогами щодо відповідальності суддів є:
а) підставами порушення дисциплінарного провадження може бути: не виконання суддями своїх обов’язків; халатність при здійсненні службових повноважень;
б) дисциплінарне провадження повинно здійснюватись з урахуванням та повагою до принципу незалежності суду;
в) дисциплінарне провадження повинен здійснювати орган незалежний від виконавчої й законодавчої гілок влади;
г) не менше половини складу органу дисциплінарної юрисдикції щодо суддів мають становити судді, обрані суддівською спільнотою;
д) рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинні контролюватися судовим органом вищої інстанції.