Зарубежная литература 10 класс Ковбасенко академ, профиль (стр. 3 из 9)

До середини ХІХ ст. всю Європу охопила ще одна «революція», щоправда, не подібна

до вже названих, — революція промислова. Вона радикально змінила «обличчя» континенту. Передовсім це стосується міст, де

Ейфелева вежа. м. Париж

Кришталевий палац. м. Лондон

почали переважати кам’яні будівлі. Більшість пам’яток архітектури, що нині охороняються нашою державою, споруджені саме в ХІХ ст.

Архітектори ХІХ ст., прагнучи опанувати естетичні можливості но$ вих будівельних матеріалів і будівель$ ної техніки, іноді досягали значних результатів. Скажімо, це було видно в чимдалі ширшому застосуванні мета$ левих конструкцій, стимульованому прискореним розвитком металургії. Своєрідною емблемою новаторства архітектури ХІХ ст. можна вважати знамениту вежу інженера А. Г. Ей' феля, яка була зведена в Парижі в 1889 р. (до 100$річчя Великої фран$ цузької революції).

Проте найяскравішим виявлен$ ням нових можливостей архітектури стало застосування щойно винайде$ них цементу, бетону, залізобетону та збірних конструкцій. Сенсацією став так званий Кришталевий палац (ар$ хітектор Дж. Пакстон), споруджений у Лондоні для Першої всесвітньої промислової виставки (1851).

А взагалі в ХІХ ст. зачарування наукою було надзвичайно сильним.

Не випадково саме тоді в літературі виникла наукова фантасти' ка (творчість уже знайомого вам Жуля Верна). Тогочасні наукові відкриття сприймалися як своєрідне продовження великих гео$ графічних відкриттів.

Слушну думку відомого британського істо$ Світова література. рика Арнольда Тойнбі про те, що «цент

Система мистецтв ральним явищем Нової історії стала драма тична й багатозначна зустріч Заходу з усім

іншим світом», чи не найдоцільніше можна застосувати саме щодо ХІХ ст. Звісно, євразійські Захід і Схід контактували й раніше, однак саме в ХІХ ст. військова та економічна експансія Заходу по всій земній кулі суттєво поширилася, відбулося відчутне посилен$ ня політико$економічних зв’язків між континентами і країнами, які до того сприймалися як неймовірно далекі одна від одної. Зростала також інтенсивність культурних обмінів, активно формувалося регіональне й зрештою — світове мистецтво. Недаремно саме на початку ХІХ ст. (1827) Йоганн Вольфганг Ґете висловив думку про настання доби «світової літератури» і запровадив цей термін до широкого наукового вжитку.

Саме від початку ХІХ ст. культура й література різних країн сві$ ту дають змогу впевнено говорити про них як про процес (культур$ ний і літературний), адже вони чимдалі повніше саме так усвідом$ люються їхніми творцями. Зрозуміло, що, з одного боку, світовий художній процес від його витоків ніколи не був якимось «унісон$ ним», буквальним повторенням етапів розвитку мистецтва, тим більше в масштабах усього світу. Проте, з іншого — не був він і прос$ тим механічним поєднанням ізольованих одне від одного, замкне$ них у собі локальних явищ. Адже національні й регіональні мистец$ тва, навіть у таких острівних державах, як, наприклад, Велика Британія чи Японія, ніколи не були абсолютно ізольованими від за$ гальноєвропейського та світового культурного процесу (згадайте хоча б уже знайоме вам поняття «мандрівний сюжет»).

У ХІХ ст. тривав розквіт музики, роль якої в культурному про$ цесі епохи була надзвичайно великою. Абстрагуючись від прямого зображення життєвих явищ, вона спроможна викликати цілісність і почуттєву конкретність переживань, причому в різномовних аудиторіях. У музиці закладена естетична потенційна можливість емоційно впливати на внутрішній світ людини, відтворювати жит$ тя в усій його складності й діалектиці розвитку. У ХІХ ст. музика дала людству таких талановитих музикантів, як Л. ван Бетховен, Ф. Шуберт, Р. Вагнер, Ф. Шопен, Дж. Россіні, Дж. Верді, Ж. Бізе, Г. Берліоз, П. Чайковський, М. Мусоргський. В Україні Микола Лисенко започаткував національну композиторську школу, а наприкінці століття створив знамениті опери «Тарас Бульба» (1890) і «Наталка Полтавка» (1899).

З$поміж просторових мистецтв у ХІХ ст. переважає живопис. У творах художників$реалістів життєві теми постають візуально кон$ кретизованими, соціальна проблематика — унаочненою. Особливо плідним стає станковий живопис, значення якого своєрідно наближа$ ється до художньо$естетичної ролі роману в літературі, здатного широ$ ко й детально зображувати явища та події конкретного життя людини й суспільства. Однак необхідно наголосити, що в ХІХ ст. у системі мис$ тецтв центральне місце належить художній літературі.

Насамкінець, саме на початку ХІХ ст. «остаточно складається за$ гальне розуміння мистецтва як системи взаємопов’язаних мистецтв… А центральне місце в цій системі посідає література» (Д. Наливайко).

Питання періодизації літературного

^{Періодизація} процесу традиційно непросте. По$перше, літератури ХІХ ст. межі літературної доби зазвичай не збіга$

ються з межами історичних епох: мистецькі явища не виникають обов’язково «у ніч з 31 грудня на 1 січня» якогось року, а надто року, який розмежовує два століття. По$друге, літературний процес у різних національних літературах розвивається не син$ хронно, а неодночасно й «нерівномірно». Так, романтизм спо$ чатку досяг розквіту в Німеччині, а вже звідти поширився на Францію. Отже, періоди його домінування в цих двох сусідніх країнах не збігаються. По$третє, літературні напрями часто «за$ ходять» один в інший або в різні мистецькі епохи. Наприклад, класицизм, романтизм і реалізм співіснували як у першій тре$ тині ХІХ ст. (т. зв. доба романтизму), так і в другій третині (т. зв. доба реалізму) і навіть у третій його третині (т. зв. доба ранньо$ го модернізму). Звичайно, представлені вони були в різних про$ порціях: у першому випадку переважав романтизм, а реалізм щойно зароджувався; у другому — домінував реалізм, а роман$ тизм неначе «відійшов на периферію», але водночас дав значні мистецькі шедеври.

Отже, за дещо «гастрономічним», але вельми влучним вислов$ люванням відомого філолога Густава Шпета, ці епохи відрізняють$ ся як два різновиди бутербродів: «масло із сиром» (романтизм із реалізмом) і «сир із маслом» (реалізм із романтизмом). І якщо під час такого «співіснування» домінував романтизм, то ця доба — за переважаючим, домінуючим (але не єдиним!), напрямом — назива$ лася «добою романтизму», якщо ж переважав (проте водночас не був єдиним) реалізм, — то «добою реалізму».

З усіх цих причин варто підкреслити, що чергування літератур$ них епох відбувалося не за схемою — «коли закінчився романтизм, тоді розпочався реалізм», а за схемою — «в конкретний період спів$ існували романтизм і реалізм, але домінував романтизм (або реа$ лізм)». Водночас, незважаючи на всі ці застереження, усе$таки більш$менш аргументованою і прийнятною може вважатися періо дизація літературного процесу ХІХ ст., подана в таблиці (для зручності користування в ній зазначено дати написання творів, які рекомендовані для вивчення за шкільною програмою).

ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА XIX ст.
ДОБА РОМАНТИЗМУ	ДОБА РЕАЛІЗМУ	ДОБА РАННЬОГО МОДЕРНІЗМУ
Початок XIX ст. — 1830і роки	1840–1860і роки	1870і роки — кінець XIX ст.
• 1818 — Дж. Байрон. «Мазепа» • 1819 — Е. Т. А. Гофман. «Крихітка Цахес на прі$ звисько Циннобер» • 1823–1831 — О. Пуш$ кін. «Євгеній Онєгін» • 1826 — А. Міцкевич. «Кримські сонети» • 1827 — Г. Гейне. «Книга пісень» • 1839–1840 — М. Лер$ монтов. «Герой нашого часу» • 1842 — М. Гоголь. «Шинель»	• 1831 — Стендаль. «Червоне і чорне» • 1830–1842 — О. де Бальзак. «Гобсек» • 1838 — Ч. Діккенс. «Пригоди Олівера Твіста» • 1846–1861 — М. Некрасов. Вірші • 1866 — Ф. Достоєв$ ський. «Злочин і кара» • 1873–1877 — Л. Тол$ стой. «Анна Кареніна»	• 1855–1891 — В. Вітмен. «Листя трави» • 1857 — Ш. Бодлер. «Квіти зла» • 1871 — А. Рембо. «П’яний корабель» • 1874 — П. Верлен. «Романси без слів» • 1871 — Е. Золя. «Кар’єра Ругонів» • 1891 — О. Уайльд. «Портрет Доріана Грея»

1. Чи можна назвати ідеали Просвітництва і Великої французької революції «втраченими ілюзіями людства»? 2. Чи впливали соціа льнополітичні та національновизвольні рухи в ХІХ ст. на розвиток мистецтва й літератури? Якщо так, то як саме? 3. Спробуйте визначити основні чинники, які впливали на світовідчуття людини ХІХ ст.: чи змінюва лися вони протягом ХІХ ст.; якщо так, то чим, на вашу думку, були зумов лені такі зміни; чи знайшли вони своє втілення в розвитку мистецтва; як промислова революція ХІХ ст. вплинула на «дух доби»; хто й коли вперше провістив про настання доби «світової літератури». 4. Назвіть приблизні хронологічні межі етапів розвитку літератури ХІХ ст.: «доби романтизму», «доби реалізму», «доби раннього модернізму». Чому вони називаються саме так і чи це означає, що, наприклад, у «добу реалізму» світовий літе ратурний процес складався винятково з реалістичної літератури?