Зарубежная литература 10 класс Ковбасенко академ, профиль (стр. 8 из 9)

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ
Романтизм	Реалізм
Незвичайні, екзотично$далекі (часто вигадані) краї	Реальні, добре знайомі читачам місця
Система жанрів
Перевага ліричних жанрів	Перевага епічних жанрів
Поміж жанрів епосу — домі$ нування історичного роману	Поміж жанрів епосу — домінування соціаль$ но$психологічного роману (про сучасність)

1. Якою була роль художньої літератури в художньому та культур ному житті ХІХ ст.? 2. Як мистецтво ХІХ ст. пов’язане з попередні ми мистецькими епохами? Як наукові вчення (зокрема, позитивізм і дарвінізм) уплинули на розвиток мистецтва ХІХ ст.? Як творчість письменників ХІХ ст. пов’язана з відкриттями природничих наук? 3. Ви значте характерні особливості літератури реалізму. Під упливом яких наукових, соціальноісторичних і мистецьких чинників виник реалізм? На звіть його найвидатніших представників. 4. Яким було місце реалізму серед інших мистецьких напрямів у літературі ХІХ ст.? 5. Пригадайте, які твори, вивчені раніше, мають ознаки реалізму. Що в зображенні людини цікавить письменниківреалістів, а що — письменниківромантиків? Від повідь аргументуйте посиланнями на вивчені твори. 6. Якою була роль художньої літератури в культурному та суспільному житті ХІХ ст.? 7. Яким є ставлення письменниківреалістів до світу й існуючих порядків? Якими вони уявляли стосунки між реальним життям і літературою? Чи можна стверджувати, що письменникиреалісти за допомогою художньої твор чості хотіли дослідити світ і місце людини в ньому, аби визначити загальні закони розвитку суспільства й особистості? Відповідь аргументуйте. 8. Визначте характерні ознаки реалістичної літератури ХІХ ст. 9. З яким художнім напрямом найтісніше пов’язаний реалізм першої половини ХІХ ст.? Чим викликана така спорідненість? 10. Назвіть схожі та відмінні риси романтизму і реалізму. Проілюструйте їх прикладами з літературних творів. 11. Як ви думаєте, чому в літературі середини ХІХ ст. провідним напрямом стає реалізм, а провідним жанром — роман? 12. Чи можна наз вати ХІХ ст. «золотою добою» класичного роману? Яких романістів ХІХ ст. і які їхні твори ви знаєте? 13. Що таке «соціальнопсихологічна проза»? Назвіть її найвидатніших представників у ХІХ ст.

14. Використовуючи матеріали цього розділу та інші (у т. ч. інтер нетні) джерела, складіть тези повідомлення «Доба реалізму в літе ратурі ХІХ ст.». 15. Підготуйте мультимедійну презентацію «Реа лізм у різних видах мистецтва ХІХ ст.».

СТЕНДАЛЬ (Анрі Марі Бейль)

(1783–1842)

Шляхетна душа діє заради свого щастя, проте найбільше її щастя полягає в тому, аби робити щасливими інших людей.

Стендаль «І навіщо я поїхав до цієї чужої, холодної, варварської країни?» —хмурився наполео$ нівський офіцер, щільніше закутуючись у

шинель і споглядаючи крізь віконце карети безмежні засніжені простори, трупи замерзлих французів і попелища спалених росій$ ських міст і сіл. Залишки «Великої Армії» Наполеона відступали, а разом із ними тікав і цей кмітливий інтендант, який устиг вчасно зорієнтуватися і переправився через річку Березину прямо перед носом у російських козаків, які наздоганяли французів. Це був Ан$ рі Марі Бейль — майбутня гордість Франції, одна з найпомітніших постатей світової літератури. Згодом силою свого таланту він під$ корив не лише Росію, а й увесь світ. Як і його великий співвітчиз$ ник Оноре де Бальзак, Стендаль мав підстави сказати й про себе: «Те, що Наполеон не зробив мечем, я доробив пером»…

Франція не помітила cмерть Стендаля, як не помічала за життя й більшості його творів. На жаль, «слава – це завжди вдова». А ни$ ні важко навіть уявити якусь літературну розвідку про французьку літературу ХІХ ст. без детального аналізу творчості Стендаля. Хо$ ча, здається, сам він до такого повороту подій був готовий: «Я беру білет лотереї, головний виграш якої такий – щоб мене читали в 1935 році». І цей виграш Анрі Марі Бейлю таки дістався, до того ж навіть більший, аніж омріяний: його читають і нині, і читатимуть, допоки житимуть шанувальники словесності.

Майбутній письменник народився на півдні Франції, у містечку Греноблі, в освіченій і заможній родині. Велика французька революція порушила звичний розпорядок життя, а смерть матері завершила руй$ націю родинного вогнища. Позбавлений материнської любові, хлоп$ чик не розумів батька, який, ставши занадто набожним, убачав свій обов’язок у прискіпливій увазі до формування звичок і вподобань си$ на. Через багато$багато років Стендаль розповість у мемуарах про образи, які терпів у дитинстві з таким щемом, начебто все це було вчо$ ра. А діда свого Анрі щиро любив: «Мене виховав мій милий дід, Анрі Ганьйон. Ця рідкісна людина здійснила свого часу паломництво до Ферне, аби побачити Вольтера, і була ним чудово прийнята…»

Анрі Ганьйон шанував просвітників, тож познайомив онука з творчістю Вольтера, Дідро й Гельвеція. Дідові вподобання відчутно позначилися на світогляді й творчості Стендаля. Це, зокрема, сто$ сується його ставлення до образу «природної людини» — одного з центральних у літературі Просвітництва. Тож не дивно, що його специфічні риси помітні й у деяких персонажів творів Стендаля, наприклад в образі Жульєна Сореля — головного героя роману «Червоне і чорне». Адже дотримання цим плебеєм$бунтівником обраної ним «тактики лицемірства» постійно переривалося яки$ мись «природними», тобто щирими і зовсім не фальшивими, пори$ ваннями: чи то палким почуттям до пані де Реналь, чи то щиросерд$ ним співчуттям до бідняків, чи то пристрасним відвертим монологом у кінці твору, який став справжнісіньким «самогуб$ ством» і коштував молодому честолюбцю життя…

У дитинстві Анрі наслухався й начитався різних учителів і вчень: від бесід ченця$єзуїта, який заперечував геліоцентричну кар$ тину світу, до німецьких ідеалістичних філософських доктрин, що не мали жодного стосунку до реального життя. Відтоді він назав$ жди отримав своєрідний імунітет до будь$якої науки, якщо вона оперувала «красивими» фразами чи думками, але не спиралася на конкретні й достеменні факти. Майбутнього письменника, за його власними словами, цікавили «факти, факти, факти!». У цьому зв’язку його захоплення математикою — «найточнішою» з$поміж наук — було абсолютно закономірним. Адже математичні дії та ре$ зультати (на кшталт «2 + 2 = 4») залишаються постійними, неза$ лежно від зміни уряду чи політики. У Центральній школі Гренобля хлопець захопився заняттями з математики, а крім того багато чи$ тав: Шекспір, Сервантес, Мольєр — ось далеко не повний перелік його тогочасних літературних уподобань.

Захоплення математикою і літературою, яке супроводжувало Cтендаля протягом усього життя, у поєднанні з літературним хис$ том допомогло йому стати одним із зачинателів класичного реаліз$ му: «Застосувати прийоми математики до людського серця. По$ класти цю ідею в основу творчого методу та мови пристрасті. У цьому — усе мистецтво». Пізніше, ніби продовжуючи цю думку, письменник додав: «Мистецтво завжди залежить від науки, воно використовує методи, відкриті наукою». Ці думки Стендаля напро$ чуд суголосні концепції позитивізму, про яку вже згадувалося.

У Франції на початку ХІХ ст. важко було знайти юнака, який би не захоплювався подіями Великої французької революції та карколомною кар’єрою майже безрідного корсиканця, перед яким схилилася вся Європа. І хоча Анрі Бейль не страждав надмірним честолюбством, захоплення славою Наполеона Бонапарта залиши$ лося в нього на все життя. Аби пересвідчитися в цьому, досить перегорнути сторінки творів Стендаля. Можливо, саме через це за$ хоплення майбутній письменник вирішив після закінчення школи вступити до Політехнічного учили$ ща, яке готувало офіцерів$артиле$ ристів і військових інженерів (Напо$ леон був артилеристом). Однак за протекцією юнак потрапив до Мініс$ терства військових справ. Чи були мрії Жульєна Сореля про військову службу своєрідним утіленням спо$ дівань Анрі Бейля? Про це ми, напевно, уже ніколи не дізнаємося. Сімнадцятирічний сублейтенант драгунського полку ані верхи їздити не вмів, ані шаблю в руках ще не три$ мав. Та й перший його військовий похід, про який Стендаль розповів у книжці «Життя Анрі Брюлара», був