Зарубежная литература 10 класс Ковбасенко академ, профиль (стр. 9 из 9)

Ж. Л. Давид. Наполеон на переході Сен$Бернар

сповнений не військовою романтикою (воєнні дії в Італії вже закін$ чилися), а нудьгою гарнізонної служби в містечках Північної Італії. Після виходу у відставку Анрі Бейль повернувся до Парижа. Він мріяв писати драматичні твори, детально вивчав філософію, лі$ тературу, брав уроки декламації, відвідував театральні вистави, складав плани написання власних комедій і трагедій. Його батькові таке життя здавалося дивним, тож він і не поспішав надсилати си$ нові невеличкі кошти, які становили його пенсіон. Грошей катаст$ рофічно не вистачало, і тоді юнак вирішив стати банкіром. Він по$ їхав до Марселя і найнявся служити в торговця, аби навчитися «орудувати мільйонами». Щоправда, швидше за все Бейль опинив$ ся в цьому місті через одну акторку, у яку був закоханий, а вона отримала роботу в театрі цього портового міста. Згодом кохання минуло, зникло й бажання стати банкіром. Анрі Бейль знову посту$ пив на військову службу. Цього разу він потрапив в інтендантські війська. За вісім років служби об’їздив з армією Наполеона майже всю Європу й зробив непогану кар’єру, рятувався від пожежі в Москві, як уже мовилося, ледве встиг переправитися через річку Березину і пішов у відставку після зречення Наполеона.

Ще під час наполеонівських походів Бейль захопився Італією, тож після відставки переїхав до Мілана. Можна сказати, що образи Наполеона та Італії стали фактично наскрізними у творчості письменника. Хоча його ставлення до Бонапарта змінювалося протягом життя неодноразово, однак повага до нього як до непе$ ресічної особистості, яка сколихнула всю Європу, залишалася не$ змінною. До того ж постать Наполеона мала вигляд ще величнішої на тлі ницих людців, які прийшли до влади у Франції в добу Рестав$ рації Бурбонів. А Італія для Стендаля, як і для інших письменників (Ґете, Байрона, Гоголя та ін.), була передовсім колискою європей$ ської цивілізації, країною античних храмів і високого мистецтва, осередком піднесення та натхнення.

Свій шлях у літературу Стендаль розпочав як мистецтвозна$ вець. Він писав про Моцарта і Гайдна, визначні італійські міста, іс$ торію італійського живопису. В Італії письменник познайомився з іноземцем, який також співчутливо ставився до ідей об’єднання та звільнення Італії, — англійським поетом$романтиком Джорджем Гордоном Байроном. Коли Стендаль (як і Байрон) зблизився з кар$ бонаріями, це призвело до того, що він мусив покинути Італію та повернутися до Парижа.

Там він одразу поринув у вир мистецьких дискусій. Тим часом пенсії на життя не вистачало, а літературні заробітки були мізерни$ ми… На щастя, один видавець запропонував Стендалю написати путівник по Риму, що допомогло письменникові вибратися з мате$ ріальної скрути. Так з’явилася книжка «Прогулянки Римом», робота над якою була для Стендаля цікава не лише яскравими оповідями про римські старожитності, мистецтво, звичаї та побут, а й тим, що саме тоді в нього почав визрівати задум найважливішо$ го його твору — роману «Червоне і чорне».

Напровесні 1828 р. на шляху з Італії Стендаль заїхав до Греноб$ ля відвідати свою сестру. Там він прочитав у газеті про сина сіль$ ського коваля Антуана Берте, який стріляв у церкві у свою коханку, матір його колишніх учнів. Це газетне повідомлення доповнило загальну картину задуму роману про бунт молодого честолюбця в умовах Франції за часів Реставрації. А через кілька місяців після липневої революції 1830 р. роман «Червоне і чорне» вийшов друком. Здається, це помітили лише троє: Ґете, Бальзак і Пушкін, а літературна критика мовчала. Революція дала змогу Стендалю по$ вернутися на службу, оскільки гріх інтенданта Бейля — «наполео$ нівське» минуле — автоматично «перетворився» на заслугу. Письменника було призначено консулом до Трієста. Однак австрій$ ський уряд категорично відмовився прийняти дипломата, який мав зв’язки з карбонаріями і не приховував своїх думок щодо політичної ситуації в Італії. Зваживши на це, Стендаля перевели на службу до містечка Чівітавекк’ї, що поблизу Рима. Служба для нього була за$ собом для існування: він із радістю отримував відпустки, які іноді тривали навіть по кілька років, і без ентузіазму повертався до вико$ нання службових обов’язків. Письменник розпочинав писати бага$ то творів, але завершив лише декілька, зокрема роман «Пармський монастир». В Італії письменникові бракувало Парижа з його напру$ женим інтелектуальним життям, а в Парижі — Італії.

Відстоюючи романтизм і називаючи себе романтиком, Стен$ даль у своїй творчості дотримувався принципів нової, реалістичної літератури: «Я намагаюся розповідати: 1 — правдиво, 2 — ясно про те, що відбувається в серці людини». Ще в 1805 р. він саркастично радив своїй сестрі: «Обов’язково займися вивченням людей; про$ стеж, ціною яких зусиль ці люди стали такими дурнями, якими вони є, якою мірою їм у цьому шляхетному прагненні сприяли обставини і що для цього вони зробили самі».

Невідомо, чи повністю усвідомлював це тоді сам Стендаль, але фактично згадана фраза містить у собі квінтесенцію того, що зго$ дом стало мистецьким символом доби й дістало назву «реалізм».

Проте життя добігало до свого кінця… Та письменник не хотів здаватися ані хворобі, ані часові. Його вмінню жити, зберігаючи ба$ дьорість духу й життєрадісність, які Стендаль називав «бейліз$ мом», міг позаздрити будь$хто. Елегантний костюм, франтівський стек, підфарбовані бакенбарди, задум нового роману…

23 березня 1842 р. письменник помер після другого апоплек$ сичного удару… На його надгробку написано: «Бейль. Міланець. Жив. Писав. Кохав...»

1. Складіть хронологічну таблицю життя та творчості Стендаля. 2. Як вплинули на творчість Стендаля події, що трапилися з ним у дитинстві? 3. Де у творчості письменника відчувається вплив ідей Просвітництва? 4. Чому Стендаль захоплювався математикою? Як це позначилося на творчості письменника? 5.Чому îбрази Напо леона та Італії стали наскрізними у творчості письменника? 6. Чому, на ва шу думку, твори Стендаля були оцінені вповні лише після його смерті? 7. Як ви розумієте вислів Стендаля «Застосувати прийоми математики до людського серця. Покласти цю ідею в основу творчого методу та мови пристрасті. У цьому — усе мистецтво»? Для відповіді використайте мате ріали біографії письменника, а також вступного розділу «Доба реалізму».

8. Використавши бібліотечні та інтернетні ресурси, підготуйте (ба жано — мультимедійну) презентацію «Постать Стендаляписьмен ника», у якій проаналізуйте та проілюструйте основні етапи життєво го та творчого шляхів письменника, особливо їх взаємозв’язок.

РОМАН «ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ» — ШИРОКА ПАНОРАМА ЖИТТЯ ФРАНЦІЇ ПЕРІОДУ РЕСТАВРАЦІЇ

На початку 1831 р. відвідувачів паризьких книгарень зацікавила дивна назва нового роману невідомого автора — «Червоне і чор$

не». За звичкою вони шукали пояснень у підзаголовку твору. Проте, прочитавши беззмістовну, на їхній погляд, фразу — «Хроніка ХІХ століття», — здивовано знизували плечима. Можна зрозуміти підзаголовок на кшталт «Хроніка, або Історія королювання Людові$ ка XIV». Жив такий державний діяч, мав своїх придворних істориків

[1] Пушкін О. «До Чаадаєва». Переклад М. Рильського.

[2] Лермонтов М. «Дума». Переклад М. Рильського.

[3] Лермонтов М. «І нудно, і сумно…» Переклад М. Терещенка.

[4] Прогрес — розвиток по висхідній лінії, удосконалення в цьому про$ цесі від нижчого, простого до складнішого; протилежне — регрес. // Роз$ виток чого$небудь у бік поліпшення; будь$яка позитивна зміна.

[5] Міметичний (від давньогрец. мімезис/мімесис — подібність, відтво$ рення, наслідування) — один з основних принципів естетики, у найзагаль$ нішому розумінні — наслідування мистецтва дійсності.

[6] Гедонізм – тут: отримання насолоди, духовної втіхи та радості від спри$ йняття художнього тексту, як і від твору будь$якого іншого виду мистецтва.