Зарубежная литература 10 класс Ковбасенко стандарт (стр. 2 из 8)
Водночас з визнаними «пророками» до читачів зверталися й «прокляті поети», які прагнули пізнати незвідане, підсвідоме, шукаючи відповіді на такі запитання, на які не можна відповісти, бажаючи осягнути безмежність людської душі. Тому їх не влашто# вували старі, перевірені часом художні засоби й відкриття поперед# ників. Вони сміливо експериментували в літературі та у своєму житті. Експерименти не завжди були успішними і надзвичайно дратували обивателів. Проте починалося нове століття… Надходи# ла нова доба…
Автор
XIX СТОЛІТТЯ: ІСТОРИКОКУЛЬТУРНА СИТУАЦІЯ
Від усіх попередніх ХІХ століття відрізнятиметься точним і проникливим зображенням людського серця. Стендаль
В історії людства ХІХ ст. було епохою на# ХІХ століття: стільки ж доленосною, наскільки динамічною це солодке слово та суперечливою. Починалося воно під гуркіт«свобода» артилерії Наполеона, який чули Африка і
Європа, Берлін і Москва, Аустерліц і Ватер#
 |
лоо. Багато людей тоді вірили, що цей, «нікому не відомий бідний лейтенант, зробився володарем світу за допомогою тільки своєї шпаги» (Стендаль, «Червоне і чорне»), був лицарем «свободи, рівності та братерства». Проте, до# сягши влади, палкий поборник сво# боди й ворог монархії сам став імпе# ратором! Це було ще однією гіркою пігулкою для тих, хто вірив у гасла Просвітництва й Великої французь# кої революції 1789–1793 рр. про на# стання доби «свободи, рівності й бра# терства». Красиві гасла обернулися на кривавий терор, а «засновані “пе# ремогою розуму” суспільні й полі# тичні установи виявилися злою, смі# ховинною карикатурою на блискучі обіцянки просвітителів» (Ф. Енгельс). На початку ХІХ ст. перемога капі# талізму над феодалізмом стала оче# видною й остаточною. На зміну влади монархів і аристократів прийшла вла# да «грошового мішка», який панує й
нині. Це був глобальний ідейно#полі# Ж. Енгр. Наполеон I — тичний злам, навіть більший, аніж імператор Франції загибель античного світу. Адже антична європейська цивілізація охоплювала переважно територію країн Середземномор’я (Еллади й Риму), тоді як феодалізм поширився майже в усій Євразії.
Франція, Париж, Наполеон у нашому повсякденні
Мабуть, революціонери мають якусь магічну, не до кінця збагненну привабливість. Можливо, усі, хто потерпає, але ніяк не наважується по встати супроти гніту, з особливою повагою ставляться до тих, у кого на це стало сили й мужності. Так чи інак, а на межі XVIIІ–XIX ст. авторитет рево люційної Франції у світі був надзвичайно високим. Персоніфікованим уті ленням Великої французької революції став Наполеон Бонапарт, якого в Європі одні обожнювали, інші — ненавиділи, але не ігнорував ніхто.
«Екзистенційне відлуння» (певні знаки, месиджі, артефакти) тих бу ремних подій уже так давно й глибоко ввійшло до нашого повсякдення, що часто ми його навіть не помічаємо. Так, дивлячись на статую Свободи (но вочасний Колосс Родоський) у НьюЙорку, ми не завжди пригадуємо, що цей величний пам’ятник Сполученим Штатам Америки до 100річчя Де кларації незалежності подарувала Франція, яка підтримувала США в бо ротьбі за незалежність. Так само рідко придивляємося й до американської доларової банкноти, де в центрі зображена «Декларація прав людини і громадянина», схвалена революційним французьким Конвентом у 1791 р. А про те, що незлагоджену й абсолютно неузгоджену систему мір в Євро пі уніфікував Наполеон, пам’ятають лише фахівці. До цього в кожній країні була своя система мір. Так, у Франції вимірювали відстань льє, в Англії — милями, у Росії — верстами. І саме французи запропонували єдину й уні версальну для всієї Європи та й світу систему мір — метр. У Парижі зібралися авторитетні вчені (зпоміж них уже зна йомі нам енциклопедисти), які вирі шили: нехай метром називається міра довжини, що дорівнює одній десяти мільйонній частині меридіана, що про ходить через Париж. Того самого мери діана Гринвіча, над яким у знаменитому Музеї наук, мистецтв і ремесел і нині розгойдується один із найзмістовніших в історії людства символів світу й Все світу — маятник Фуко. Тоді ж (за рішенням Наполеона) з платини була відлита мет рова лінійка шириною 25 мм, товщиною 4 мм (еталон) і поміщена до архіву Французької академії наук, через що їїСтатуя Cвободи назвали «архівним метром». Проте зад у м. Нью#Йорку ля пропаганди наукової величі своєї країни французи не поскупилися: тоді ж,
окрім архівного метра, було вилито також із платини (але з домішкою ніке лю) 31 автентичний еталон. Ці копії архівного метра надіслали в різні країни континенту. А що ж із вимірюванням ваги? Спробуйте не заплутати ся, коли б вас попросили купити, скажімо, два фунти цукру і шість унцій молока. Такий звичний нині кілограм — це вага одного квадратного деци метра води, узятої з річки Сени при температурі +4 °C. І знову Париж, Франція, Наполеон…
У Європі розгорнулися політичні й національно#визвольні рухи. Так, у грудні 1825 р. на Сенатській площі в Петербурзі, непо# далік від оспіваного О. Пушкіним «Олександрійського стовпа», відбу# лося повстання прогресивно налаш# тованої частини російських дворян проти тиранії, за конституційний державний устрій (рос. декабрь, звід# си — декабристи). Виступ декабрис# тів жорстоко придушили, його п’я# тьох лідерів повісили, а інших засла# ли до Сибіру. Це було важким ударомпо ілюзіях і вільнолюбних прагнен# Пам’ятний знак у м. Києві на нях ліберально налаштованої части# місці будинку, де відбувалися ни російського суспільства. таємні з’їзди Південного
Політична відлига, що розпочала# товариства декабристів ся було в Російській імперії, закінчи#
лася лютим сибірським морозом. Чи могли літератори стояти осто# ронь від цих подій, не реагувати на настрої часу? Звичайно ні, неда# ремно ж ми з вами вже вели мову про принципову настроєву від# мінність творчості поетів#сучасників: життєрадісність Пушкіна («Товаришу, зійде вона, / Зоря принадливого щастя, / Росія збудиться від сна / І на руїнах самовластя / Напише наші імена!») і песимізм, «світову скорботу» Лермонтова («Печально я дивлюсь на наше покоління!»).
У той же час в Італії, що перебувала під владою австрійців, на# бирав сили рух карбонаріїв — «вуглярів». Таку назву він отримав від одного з численних улюблених ними магічних ритуалів — випа# лювання деревного вугілля, який символізував духовне очищення людини. Карбонарії боролися за незалежність і об’єднання країни та встановлення в ній конституційного ладу. Вони брали участь у багатьох революціях, унаслідок яких 17 березня 1861 р. Італія була проголошена єдиною державою.
Як ви вже знаєте, проживаючи в різних містах Італії, карбонарі# ям допомагав і вільнолюбний англійський лорд Джордж Байрон че# рез родичів чарівної Терези Гвіччіолі (пам’ятаєте загадку імені ко# ханої юного Івана Мазепи, героя поеми видатного англійського ро# мантика?). Йому була небайдужа свобода народу як на батьківщи# ні, у Великій Британії (згадайте виступ Байрона в парламенті на за# хист луддитів), так і в інших країнах. Адже його кредо було таким:
Як з рабства не можеш звільнити свій край, Борись для чужого народу.
Про подвиги Греції й Риму згадай І вмри у боях за свободу!
Переклад Д. Паламарчука
Крім того, Байрон своїми вільнолюбними віршами закликав до боротьби за незалежність від Османської імперії і греків, нагадую# чи їм про славу їхніх предків#еллінів:
Сини Еллади, час!
Вставайте, рвіть кайдани. Зве давня слава вас
I предки, гідні шани!
Переклад Д. Павличка
Одним із головних осередків об’єднання грецьких національно# визвольних сил на початку ХІХ ст. стало місто Одеса, де й нині іс# нує чисельна грецька громада й функціонують грецькі церкви. Са# ме тут у 1814 р. була заснована загальнонаціональна таємна органі# зація грецьких патріотів «Філікі етерія» («Дружнє товариство»). Її було створено за взірцем таємної масонської ложі або підпільного товариства карбонаріїв. Саме ця організація підготувала грецьку революцію 1821–1829 рр., яка завершилася звільненням Греції з#під влади Османської імперії. За діяльністю напівтаємних грець# ких товариств в Одесі спостерігали (а іноді й долучалися до неї) О. Пушкін і А. Міцкевич, заслані на південь Російської імперії за вільнолюбні настрої та вірші. Після тривалої боротьби за звільнен# ня з#під влади Туреччини Греція була проголошена незалежною державою (1830).
Франція як «епіцентр» революцій
1789–1794 рр. — Велика французька революція
14 липня 1794 р. — штурм Бастилії
1792–1794 рр. — Перша республіка
1794 р. — термідоріанський переворот
1795–1799 рр. — Директорія
1799 р. — воєнна диктатура Наполеона (1799–1804 рр. — консульство)
1804–1815 рр. — Перша імперія (Наполеон Бонапарт)
1815–1830 рр. — Реставрація Бурбонів (владу здобули дворянство й духо венство)