Зарубежная литература 10 класс Ковбасенко стандарт (стр. 8 из 8)

О. де Бальзак

Так, Жульєн Сорель («Червоне і чорне» Стендаля) сміливо кидає сво# їм суддям звинувачення в тому, що вони судять його зовсім не за пострі# ли в колишню коханку, а за те, що він, плебей#вискочень, наважився «видряпатися нагору», проникнути до кастового вищого світу: «Я не маю честі належати до вашої касти, па@ нове, у моїй особі перед вами селянин, що повстав проти низькості свого стану… Проте, хоча б я й менше зави@

нив, я бачу тут людей, які, не задумуючись над тим, що молодість моя заслуговує на співчуття, захочуть покарати в моїй особі і раз назавжди зламати тих юнаків незнатного походження, пригнічених бідністю, яким пощастило здобути добру освіту, унаслідок чого во@ ни насмілилися проникнути в середовище, яке на мові чванливих ба@ гатіїв зветься вищим світом».

Зображення персонажів реалістичної літератури вимагає від письменника доброго знання життя, адже певний тип людей най# частіше поводиться саме так, а не інакше. Іноді персонажі навіть «не слухаються» свого автора. Так, О. Пушкін якось висловив па# радоксальну думку: мовляв, його Тетяна Ларіна, героїня роману у віршах «Євгеній Онєгін», «узяла та й вискочила заміж». Здавалося б, хто може завадити автору писати про свого, часто вигаданого, героя те, що він сам захоче? Однак усе не так просто, адже для того, щоб бути реалістом, треба не порушити логіку розвитку образу. Саме тому російський письменник#реаліст Лев Толстой і закликав своїх колег: «Живіть життям зображуваних персонажів, показуйте в об# разах їхні внутрішні відчуття, і самі вони зроблять те, що їм потріб# но за їхніми характерами зробити». Недаремно ж існувала така думка: аби написати роман, треба прожити життя.

Насамкінець треба зазначити, що улюбленим романтиками «винятковим особистостям у виняткових обставинах» реалісти протиставили зображення «типових характерів у типових обста# винах».

Одним з улюблених у художній системі ро#

Художній час мантизму був мотив утечі героя від сірої і простір літератури буденності. Куди ж цей герой «утікав»?

реалізму Передовсім це могли бути якісь далекі ек# зотичні краї. Наприклад, у Джорджа Бай#

рона — це місця «паломництва» Чайльд#Гарольда або вигадані східні краї, де відбуваються події його «східних» поем. Для Ада# ма Міцкевича таким екзотичним краєм став Крим — «Схід у мі# ніатюрі» («Кримські сонети») або історія його рідної Литви («Гражина», «Конрад Валленрод»). Зазначимо, що в останньому випадку історія теж виконує роль своєрідного прихистку роман# тичної душі. Тож романтики надавали перевагу зображенню істо# ричних епох, передовсім Середньовіччя (згадаймо розквіт жанру історичного роману в добу романтизму). Водночас варто заува# жити, що хоча реалісти також не цураються історичного роману («Саламбо» Г. Флобера), усе#таки художній час реалістичних творів — це переважно сучасне їм життя суспільства. І показовим у цьому плані є підзаголовок до роману Стендаля «Червоне і чор# не» — «Хроніка ХІХ століття».

Окрім того, місцем утечі романтичного героя від буденності могла бути і якась вигадана країна, віртуальний світ, як, наприк# лад, Керепес або Джинністан у повісті#казці «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер» Е. Т. А. Гофмана. Натомість дія більшості реалістичних творів відбувається в реально існуючому, конкрет# ному й добре відомому місці. Воно часто описане так наочно й достеменно, що дехто з дослідників навіть перевіряє номери бу# динків і квартир, згаданих у творах реалістів. І часто ті номери й навіть кількість вікон чи балконів збігаються. Так, одним з яск# равих прикладів реалістичного художнього простору є Петер# бург Ф. Достоєвського, де замислив і здійснив свій жахливий злочин Родіон Раскольников — герой роману «Злочин і кара». Деякі дослідники навіть ходили маршрутами Раскольникова і переконалися, що Достоєвський ніде не помилився в назві вули# ці, моста через Неву чи в нумерації будинків.

Потрібно зазначити, що час у реалізмі історичний і відтворю# ється він з можливою конкретністю, адже одним із засадничих принципів цього літературного напряму став історизм.

Якщо романтизм був добою панування по# Жанрові пріоритети езії, то реалізм — епоха домінування прози.

літератури реалізму Недаремно багато письменників, які стоя# ли на межі цих епох, у ранні (романтичні)

етапи своєї творчості здебільшого писали поетичні твори, а в наступ# ні (наближені до реалізму) — ставали прозаїками. Це можна побачи# ти на прикладі творчості О. Пушкіна та М. Лермонтова.

Щодо жанрових пріоритетів, то слід зазначити, що середина ХІХ ст. — період домінування реалістичного соціального роману. Саме цей жанр давав змогу найповніше відтворити картини життя суспільства та найглибше дослідити його проблеми, що й було одним з головних завдань реалістів. У цьому жанрі могли знайти втілення найрізноманітніші аспекти реального життя. Недаремно Стендаль вимагав від письменників підкорення «залізним законам реального світу», а роман називав дзеркалом, «з яким ідемо вели# кою дорогою. То воно віддзеркалює синь небосхилу, то брудні ка# люжі й вибоїни», і якщо в цім дзеркалі з’являються не зовсім естетичні речі, то в цьому слід винуватити не дзеркало, а тих, кому слід упорядковувати шляхи...

За тематикою романи можна умовно поділити на сімейно# побутові, соціально#побутові, політичні, історичні, психологічні, романи виховання, кар’єри тощо.

У реалістичному романі ХІХ ст. зазвичай глибоко аналізується психологія персонажів, що дає підставу вести мову про соціально психологічний роман. Специфічні художні можливості цього жан# ру виявилися особливо співзвучними естетичним вимогам часу. Творчість видатних реалістів#романістів Стендаля, О. де Бальзака, Г. Флобера, Ч. Діккенса, Е. Золя, Ф. Достоєвського, Л. Толстого піднесла на новий, вищий ступінь найкращі традиції літератури попередніх епох.

Порівняльна характеристика романтизму і реалізму

Романтизм	Реалізм
Загальні параметри
Неприйняття буденності, утеча від неї (зокрема — наяв# ність «двох світів»)	Детальне зображення реального життя, до# слідження закономірностей його розвитку
Абсолютизація творчої уяви митця	Домінування наукових методів підходу до зображуваного: дослідження та пояснення явищ і закономірностей реального життя
Заперечення раціоналізму, прагнення до всього ірраціо# нального, містичного; звеличен# ня «життя духу», культ почуттів	Логічність, «раціоцентризм», детальне до# слідження та майже науковий аналіз зобра# жуваного
Романтична умовність, ідеалі# зація, надмірне згущення фарб	Принцип життєподібності, аналіз суспіль# них, зокрема економічних, аспектів, особис# тості
Історизм романтизму (істо# ричний та місцевий коло# рит) — це переважно пишна декорація, розкішне тло твору	Історизм реалізму (чітке усвідомлення плинності, мінливості часу) — це засіб до# слідження першовитоків та історичних ко# ренів певних суспільних явищ

Продовження табл.

Романтизм	Реалізм
Загальні параметри
Романтизація минулого	Увага до проблем сучасності
Ігнорування буденності, есте# тизація усього екзотичного, незвичайного, ексклюзивного	Естетичне «узаконення» раніше «неестетич# них» тем, образів, мотивів: описів буденної праці, жахливих умов життя нижчих прошар# ків суспільства, потворних у своїй тупості та ницості людей різних суспільних станів
Акцент на усьому ексклюзивно# му, несхожому, неповторному	Пошук спільного й типового навіть у непо# дібному
Домінування естетико#гедоні# стичної (естетична насолода) функції мистецтва	Домінування когнітивної (пізнавальної) і дидактичної (виховної) функцій мистецтва
Герой літературного твору
«Винятковий характер у ви# няткових обставинах»	«Типовий характер у типових обставинах»
Загадковий одинак#індивідуа# ліст, який перебуває в полоні фатальних пристрастей	Людина конкретної професії, яка займаєть# ся своєю буденною роботою: селянин, робіт# ник, чиновник, лихвар, слідчий
Носій однієї незмінної пристрасті	Складна суперечлива особистість, яка по# стійно змінюється
Самотня людина, вигнанець суспільства	Взаємодія людини і суспільства; роль природно#історичного середовища у форму# ванні і розвитку людини та суспільства
Герой має загадкове минуле	Життя персонажа описане надзвичайно детально
Художній час і простір
Зображення далеких епох (пе# редовсім доби Середньовіччя)	Зображення добре знайомої читачам сучас# ності
Незвичайні, екзотично#далекі (часто вигадані) краї	Реальні, добре знайомі читачам місця
Система жанрів
Перевага ліричних жанрів	Перевага епічних жанрів
Поміж жанрів епосу — доміну# вання історичного роману	Поміж жанрів епосу — домінування соціаль# но#психологічного роману (про сучасність)