Украинская литература 10 класс Семенюк профиль (текст) (стр. 1 из 8)

Дорогі десятикласники!

У цьому навчальному році ви продовжите вивчення української літератури і здійсните мандрівку художніми світами творів письменників другої половини ХІХ — початку ХХ століть. Вам відкриється художня самобутність українського письменства, естетична неповторність націо& нальної картини буття народу, його розвиток у контексті євро& пейського літературного процесу. Цей період ознаменувався великими перемогами реалізму в літературі, пов’язаними з іменами Івана НечуяЛевицького, Панаса Мирного, Михай ла Старицького, Бориса Грінченка, Івана КарпенкаКарого, Марка Кропивницького, Івана Франка. Українські митці до& тримувалися засад демократизму, гуманізму, психологізму та суспільної зумовленості характеру людини. Вони змалювали яскраві картини буття народу, глибоко висвітлили історичні закономірності і фактори, що обумовлюють вчинки і характе& ри героїв. У другій половині ХІХ століття розквітали драма& тургія і лірика, розвивалась літературна критика, утверджу& вався роман як свідчення зрілості української літератури, її європейськості. Виникали нові естетичні явища: натуралізм, модернізм та його стильові течії — символізм, імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм.

Українська література поступово завойовувала європейське визнання. Її пропагандистами на Заході були Марко Вовчок, Михайло Драгоманов, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Бог дан Лепкий, англійська письменниця Етель Ліліан Войнич, польська поетеса Марія Конопніцька. Польська письменниця Еліза Ожешко писала про українську літературу: «Чим більше читаю, тим сильніше відчуваю дивну насолоду і поезію цієї літератури. Чиста вона, як кристал, тепла, мов літній вечір, несподівано оригінальна, до жодної іншої, відомої мені, не подібна». Читачів вражали моральна краса народу у творах Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, універсалізм Івана Франка і Лесі Українки.

Належне вивчення української літератури в 10 класі дасть вам змогу поглибити літературну освіту, сформувати естетичні смаки, виховати найкращі риси особистості, зокрема патріо& тизм, гуманізм, активну життєву позицію, навички вирішува& ти нестандартні ситуації.

Опанувати навчальний матеріал вам допоможуть викорис& тані в підручнику новітні досягнення літературознавства та педагогіки, сучасні технології навчання, що передбачають вдумливе засвоєння знань, уміння застосувати їх під час аналізу творів.

Запитання і завдання згруповано в рубрики:

Словникова робота — має на меті засвоєння літературо& знавчих термінів і понять, які поглиблюють теоретичний рівень вашої освіти, розуміння літератури як процесу, де мають своє місце роди, жанри, стильові течії.

Підсумуйте прочитане — передбачає закріплення знань про життя і творчість письменника, про ідейно&художній зміст програмових творів, особливості літературного проце& су, стильові напрями в українській літературі.

Поміркуйте — розвиває уміння учня аналітично мислити і логічно викладати свої судження.

Аналізуємо твір — формує навички самостійно аналізува& ти художній текст, проникати в його ідейно&тематичну, сю& жетно&композиційну та художню своєрідність.

Робота в парах — один учень ставить запитання іншому, а після відповіді рецензує її, уточнює, доповнює. Одноклас& ники стежать за діалогом, можуть поглиблювати їхні су& дження. Такий діалог навчає культури спілкування, уміння викладати матеріал, стежити за повнотою відповіді, за необхідності доповнюючи її, роз’яснюючи незрозумілі ас& пекти твору сусідові по парті.

Робота у групах — сприяє колективному висвітленню проблеми, складанню й обговоренню найадекватнішого варіанта відповіді, про що доповідає один з учнів від групи. Міжпредметні паралелі — розширюють горизонт ро& зуміння українського письменства у зв’язку з історичними обставинами, у світовому контексті літературних явищ. Мистецька скарбниця — поглиблює розуміння художньо& го твору у світлі суміжних мистецтв — живопису, музики, театру, кіно, архітектури.

Творчі завдання — розвивають творчі здібності учня, уміння нестандартно мислити.

Узагальнюємо вивчене — стисло викладений матеріал у таблицях сприяє системному засвоєнню знань.

Перевірте себе — запропоновані тести сприяють повторен& ню й систематизації знань з літератури.

Отже, на вас чекає наполеглива, але цікава праця, яка фор& мує уміння самостійно здобувати знання, орієнтуватися в ши& рокому морі словесності, розкривати свої філологічні здіб& ності. Успіхів і натхнення вам!

Автори

Важливими формами пізнання дійсності є наука і мистец тво, зокрема художня література. Пізнання є процесом пере& живання, аналізу й узагальнення вже існуючого. Воно немож& ливе без творчості, яка становить собою появу нового — чогось неповторного, що притаманне мистецтву слова. У них спіль& ний об’єкт пізнання, але розглядають вони його по&своєму. На& ука вивчає і досліджує різні аспекти природи і суспільства. Література так само відображає й осмислює життя, природу, суспільство. Однак художнє освоєння світу відрізняється від логічного і практичного освоєння. Для науки характерне мис лення поняттями, а для художньої літератури — образами. Вчений відкидає все, що вважає суб’єктивним і випадковим. Письменник часто випадковим деталям надає значної ваги.

Ще Іван Франко відзначив відмінність наукового (логіч ного) мислення від образного (художнього). У статті про повість «Микола Джеря» Івана Нечуя&Левицького він проводив ана& логію між художньою літературою і статистикою, яка об’єктивно та безпристрасно аналізує економічне становище народу, а література представляє емоційну, психологічну ха& рактеристику масових суспільних явищ. Зокрема, у реалістич& них творах, де раніше до таких явищ «доходила тільки статистика», тепер це є предметом зображення літератури.

Науковець оперує поняттями, умовиводами, висновками.

Озброюючись статистичними й експериментальними дани& ми, він прагне логікою своїх спостережень впливати на розум читачів чи слухачів, доводити, з яких причин становище лю& дей стало гіршим чи кращим. Наука вивчає життя безвідносно до почуттєвого сприймання, до того, що є прекрасним чи по& творним. Учений прагне одержати і повідомити точні дані про об’єкти досліджуваного явища, представивши свої результати в логічних поняттях.

Які ж специфічні риси предмета художньої літератури? Цікавими є судження Івана Франка: Сьогодні все, що тільки можемо спостерігати в природі і в суспільстві, може бути предметом поезії. Мистецтво повинно охоплювати все, бути відбитком власного я і цілого світу, як його бачить і розуміє

поет». Отже, митець прагне вичерпно і широко змалювати світ і людину, оперуючи словом, мовою. Мова — першоелемент літератури, вона й визначає якісні особливості предмета літе& ратури, яка не обмежується ні просторовими, ні часовими рам& ками, звертається до всіх аспектів життя, охоплюючи складні процеси внутрішнього світу людини і довкілля. Можливості художнього слова безмежні й достатні для зображення того, що є у «видимій і зовнішній природі», але вся творчість письменника підпорядковується головному об’єкту — людині (Микола Гоголь). Літературі як виду мистецтва доступне багатовимірне, історичне осмислення дійсності, сприйняття її як процесу. Предметом її пізнання й зображення є людина в життєвому процесі та все з нею пов’язане. Тому художню літературу називають людинознавством.

Іван Франко назвав історію науки драмою ідей. Беручи за основу цю думку, історію літератури називаємо драмою ідей та образів. Письменник, досліджуючи світ, промовляє образа& ми і картинами, які так само впливають на розум, як і наукові висновки, але ще більше на душу, емоційний світ читача. Ми& тець, озброївшись словом, малює живі та яскраві образи, тво& рить правдиві картини життя, впливаючи на фантазію читачів та їхню уяву. Він ставить героя перед необхідністю діяти, спону& каючи його керуватись соціальними мотивами чи ірраціональ& ними поштовхами, стаючи жертвою власних ілюзій. Мотив «втрачених ілюзій» (назва роману Оноре де Бальзака), подолан& ня героями своїх ілюзій — давній мотив красного письменства.

Світ, відкритий ученим у результаті наукової діяльності, і світ, що став підсумком літературної творчості, між собою відрізняються. Для митця художнього твору, на відміну від ученого, не буває випадкових фактів, вони підпорядковуються цілісній ідейно&художній концепції письменника. Реальність у всій різноманітності переноситься в художній твір, стає «дру гою реальністю», дещо схожою з дійсністю, але перетвореною письменником відповідно до його уподобань, ідеологічних орієнтацій, естетичних смаків. Моделювання реальності підпорядковується логіці художнього мислення митця, відповідає його задумові — представити свою картину світу, висловити свої ідеали. Різноманітні факти, судження героїв, їхні суперечки створюють ілюзію цілісної картини світу. Спо& соби художнього осмислення дійсності відзначаються багато& гранністю засобів творення. Поряд з реалістичною правдо& подібністю митці вдаються до умовних форм зображення світу, фантастичних і гротескних, сатиричних та іронічних образів, що ви спостерігали у творах Івана Котляревського, Тараса Шевченка, поетів&романтиків.