Дія «Міста» охоплює вісімнадцятирічний період. Після переїзду в Джефферсон Флем продовжує свою наступальну тактику. Він використовує навіть те, що Юла стала коханкою мера міста Манфрела де Спейна, віце-президента банку, на чолі якого стоїть полковник Сартонис. Набравшись сил, Флем шантажує де Спейна, змушує його піти у відставку й займає його пост віце-президента банку.
У боротьбу зі Сноупсами включається молодий юрист Гевін Стівенс, представник респектабельного південного сімейства. Разом з ним проти Снопсів діє й племінник Стівенса Чарльз Малісон.
Флем, здогадавшись про любов Гевіна до Юлі, розважливо експлуатує це почуття. Знаючи про їхній зв'язок, він 18 років мовчав і, виждавши час, заявляє, що знає про цей незаконний зв'язок і розраховує в обмін на мовчання одержати президентське місце в банку. Юла кінчає життя самогубством у прагненні врятувати свою дочку Лінду від ганьби. Де Спейн залишає місто, а Флейм займає президентське крісло. Він «виграв» тричі: в очах городян він – добропорядний чоловік, що постраждав від невірної дружини, виграв як ділок, одержавши місце президента банку, виграв у двобої зі Стівенсом. На могилі колишньої дружини Сноупс збудував пам'ятник з написом: «Доброчесна дружина – вінець чоловікові. Діти ростуть, благословляючи її». Чи треба говорити, скільки злої іронії в цих словах, скільки лицемірства й святенництва. Флем далеко не доброчесний. Флем втілює атрофію душі й мертву хватку бізнесмена. Він - патологічний мерзотник. Автор не приховує своєї ненависті до бездуховності Флема.
Дія третього роману – «Особняк» – розвертається в 30-40-ті роки. Флем заволодіває будинком з якого виїхав Спейна й поселяється там, демонструючи свою могутність і владу. Дочка загиблої Юла Лінди, відкупившись від Фема грішми, заповіданими їй матір'ю, їде в Нью-Йорк і виходить там заміж за скульптора - комуніста, вступає в партію сама й разом із чоловіком бере участь в антифашистській війні в Іспанії. Коулем, чоловік Лінди, гине в боях з фашистами, і вона вертається в Джефферсон, контужена, оглухла, але не зломлена. Лінда продовжує справу чоловіка й намагається вести комуністичну пропаганду в Джефферсоні, їй загрожують куклуксклановці. Ліда повністю не сприймає мораль і практику Флема - так званого «батька».
У роки Другої світової війни Лінда наймається клепальницею на військову верф, щоб «будувати транспорти для Росії». У зображенні Фолкнера саме Лінда Коуль стає справжнім ідейним супротивником буржуазного аморалізма. Автор симпатизує своїй героїні. Вона для нього - втілення духовної краси. Лінда приваблива не тільки внутрішньо, але й зовні.
І все-таки автор «Особняка» говорить про комуністів як про мрійників, відірваних від дійсності. Не випадкова й така деталь: Лінда вертається з Іспанії глухою - його героїня не може до кінця усвідомити реалії навколишнього життя. Ілюзорність діяльності комуністів підкреслена Фолкнером і такими сценами, як бесіда Лінди із двома фінами - комуністами. Не знаючи мов один одного вони розмовляють «про надію, про світле майбутнє, про мрію: навіки звільнити людину від трагедії його, назавжди позбавити від хвороб, від голоду й несправедливостей...»
Але не Лінді і її друзям було дано розправиться із Флемом. Його вбиває далекий родич Мінк - так входить у трилогію тема кривавої помсти. Мінк і Флем знаходяться на різних полюсах, належать до різних шарів суспільства. Від'їздом Лінди із Джефферсона й смертю Флема закінчується останній роман трилогії. Але історія Сноупсів на цьому не закінчується. У сцені похорону Флема з'являється на сторінках роману нові Сноупси які видають себе, за словами автора, чимось хижим у виразі обличчя.
Прийоми «тваринного епосу» часто зустрічаються на сторінках роману. Мінк схожий то на отруйну змію, то на осу, що виливає отруту. Цим прийомом Фолкнер підкреслює відсутність або зникнення в Сноупсів людського початку.
Події життя декількох поколінь Сноупсів дані в трилогії на тлі загальної картини завоювання земель вихідцями з Англії, Шотландії, Ірландії, потім їхнього освоєння прибульцями, посилення влади банків, монополій, руйнування більш слабких, що не вміли керуватися у своїх діях міркуваннями вигоди. У цьому й криється одна із причин ненависті Мінка, «несправжнього Сноупса», до його багатого родича, Флем не побажав заступитися за Мінка, який вбив свого заможного сусіда, як здавалося вбивці він знущався над ним ( у романі «Сільце»).
Мінк, присуджений до 20-ти років каторжних робіт, сподівається рятунку Флема, але той не тільки не відкупив його, а шляхом підкупу домігся другого вироку для родича в надії позбутися від нього назавжди.
Лінда допомагає Мінкові звільнитися від в'язниці, не засуджує його за вбивство Флема, навіть допомагає йому зникнути. Всі роки на каторзі Мінк жив думкою про те, що повинен розплатитися за свою образу, що пропало життя, за те, що Сноупси перетворили його в загнаного звірка. У нього є людська гідність, є бажання трудитися, але немає умов, у яких ці задатки могли б розвитися.
Прийомами «тваринного епосу» Фолкнер користується й тоді, коли говорить про «сноупсізм», явище, характерному для Америки, заснованому на «моральних принципах гієни». Така його оцінка американського капіталізму. Вся трагедія в тім, зауважує письменник, що діяльність Сноупса і йому подібних протікає в рамках буржуазної законності. Супротивники Флема Сноупса Ретліф і Стівенс теж богаті люди, їхні капітали, безсумнівно, виникають із тих же джерел, що й гроші Сноупса. Однак є щось, їх що розрізняє. Це елементарна людська порядність, який позбавлений Флем. Так, Стівенс відмовляється давати показання агентові ФБР, що приїхав у Джефферсон, щоб зібрати відомості про «підривну діяльність Лінди». Стівенс і Ретлиф - справжні друзі Лінди, і цей природний і прекрасний прояв людської натури, на відміну від «сноупсізму», бездушного у своїй основі, привнесеного в життя в погоні за грішми, положенням у суспільстві, владою.