Зазначена класифікація процесуального представництва свідчить, що вона проведена за змішаними класифікуючими ознаками – одночасно на підставах і за способом виникнення з введенням додаткових критеріїв: за суб’єктами здійснення представництва або ще і за суб’єктами, в інтересах яких воно здійснюється.
Оскільки класифікація спрямована на виявлення певних ознак процесуального представництва, вона можлива: щодо підстав виникнення, способів виникнення, ознак осіб, в інтересах яких здійснюється представництво у суді, та ознак осіб, які його здійснюють.
- за підставами виникнення
Щодо підстав виникнення слід розрізняти законне і договірне представництво.
Договірне (добровільне, факультативне) представництво виникає на підставі добровільно укладеного договору доручення, трудового договору, членства у громадській організації та з інших підстав. Воно може здійснюватися адвокатами, юрисконсультами та іншими працівниками підприємств, установ, організацій; уповноваженими організацій, яким надано право захищати права й інтереси інших осіб; співучасниками та іншими особами, які допущені судом до виконання функцій представника.
Законне (необхідне, обов'язкове) процесуальне представництво виникає на підставі закону, адміністративного чи судового акта за наявності таких юридичних фактів: спорідненість, усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо. Воно здійснюється батьками, опікунами, піклувальниками (ст.39 ЦПК України) [3].
- за способом виникнення
За способом виникнення — добровільне і необхідне (факультативне й обов'язкове).
- за ознаками осіб, в інтересах яких здійснюється представництво
За ознаками осіб, інтереси яких представляють, представництво сторін (позивача і відповідача), третіх осіб (із самостійними вимогами і без самостійних вимог); заявників і заінтересованих осіб; органів державної влади, органів місцевого самоврядування, профспілок, інших організацій, які захищають права інших осіб.
- за ознаками осіб, які здійснюють представництво
За ознаками осіб, які здійснюють процесуальне представництво, - представництво, що здійснюється: адвокатами; юрисконсультами та іншими працівниками організацій; уповноваженими профспілок та іншими громадськими організаціями; батьками, опікунами, піклувальниками; співучасниками; громадянами, які допущені судом до представництва конкретної особи у конкретній справі.
У судовій практиці поширено здійснення процесуального представництва адвокатами. Можливість функціонування адвокатури для надання юридичної допомоги передбачена ст.159 Конституції України [1], а організація і порядок її діяльності визначаються Законом України «Про адвокатуру”, іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру» адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод, представляти законні інтереси громадян і юридичних осіб давати їм іншу юридичну допомогу. Адвокати дають консультації і роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та і документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть, надають юридичну допомогу підприємствам, установам і організаціям, здійснюють правове забезпечення підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності та інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством (ст.5 Закону).
Справи юридичних осіб ведуть у суді їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих законом, статутом чи положенням, або їх представники (ч.3 ст.38 ЦПК України) - юрисконсульти, інші співробітники або адвокати.
Професійні спілки мають право представляти і захищати трудові і соціально-економічні права та інтереси працівників (ст.246 КЗпП України). З цих підстав уповноважені професійних спілок можуть здійснювати процесуальне представництво в усіх справах робітників, службовців, членів колективних сільськогосподарських підприємств, а також інших осіб, захист прав та інтересів яких здійснюється профспілками.
Уповноваженими професійних спілок є особи, які обираються ними для надання допомоги у захисті прав та інтересі у суді. Ними можуть бути члени профспілок, але, як правило їхні функції здійснюють постійні працівники профспілкових комітетів (консультанти, інспектори тощо), які мають юридичну освіту і здатні надати членам профспілок кваліфікований правовий захист.
Правом здійснення процесуального представництва у цивільному судочинстві наділені також уповноважені організацій, яким їхнім статутом чи положенням надано право представляти інтереси членів цих організацій, — у справах членів цих організацій. Відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян» такими громадськими організаціями є: об'єднання громадян, створені для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (ст.3); масові рухи, жіночі, ветеранські організації, організації інвалідів, молодіжні і дитячі організації, наукові, технічні, культурно-освітні, культурно-спортивні та інші добровільні товариства, творчі спілки, земляцтва, фонди, асоціації тощо (ст.1).
Членство у громадській організації саме по собі не є підставою для виникнення процесуального представництва. Для цього додатково необхідне волевиявлення особи, яка потребує представництва. За відсутності на це згоди уповноважений громадської організації не може бути допущений судом до здійснення функції процесуального представника.
У справах, що виникають з авторських, суміжних, інших прав інтелектуальної власності, процесуальне представництво можуть здійснювати на договірних засадах уповноважені державного підприємства Українського агентства з авторських і суміжних прав (УААСП), яке перебуває у сфері управління Державного департаменту інтелектуальної власності, створеного в системі Міністерства освіти і науки України за постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державного департаменту інтелектуальної власності» від 4 квітня 2000р. №601.
У справах, у яких беруть участь як сторони декілька позивачів чи декілька відповідачів, співучасники можуть доручити ведення справи одному із дієздатних співучасників (ч.3 ст.32 ЦПК України). Такий співучасник буде поєднувати виконання функцій сторони (позивача чи відповідача) і процесуального представника іншого співучасника.
Процесуальними представниками сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, можуть бути також особи, допущені судом на їх прохання до участі у справі (наприклад, родичі, співробітники, друзі).
Сімейний кодекс України покладає захист прав та інтересів обмежено дієздатних і недієздатних дітей на їх батьків, опікунів і піклувальників (ст.14 СК України) [3], які діють без особливих на те повноважень. Неповнолітні, які досягли 14-ти років здійснюють захист своїх прав самостійно. Опікуни і піклувальники мають право і зобов'язані захищати права та інтереси осіб, які перебувають під опікою і піклуванням (ст.249 СК України). Трансформуючи ці нормативні правила стосовно цивільного судочинства, ст.39 ЦПК України встановлює, що права і охоронювані законом інтереси недієздатних громадян, громадян, які не мають повної дієздатності, та громадян, визнаних обмежено дієздатними, захищають у суді їхні батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники [14; c.147-148].
У справах осіб, визнаних у встановленому порядку безвісно відсутніми, процесуальними представниками є опікуни, призначені для охорони й управління майном безвісно відсутнього (ст.44 ЦК України, ч.3 ст.39 ЦПК України).
У справі, в якій повинен брати участь спадкоємець померлої чи оголошеної в установленому порядку померлою особи, якщо спадщина ще ніким не прийнята, процесуальним представником є виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна (ч.4 ст.39 ЦПК України).
Законні представники можуть доручити вести справу у суді іншій особі, яку вони обрали як представника (ч.5 ст.39 ЦПК України).
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДСТАВНИЦТВА ТА ЗАХИСТУ ІНТЕРЕСІВ МИТНИХ ОРГАНІВ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
Згідно з Наказом Державної митної служби від 07.12.2007р. №1031 «Про затвердження Примірного положення про порядок органiзацiї роботи регiональної митницi, митницi, спецiалiзованої митної установи та органiзацiї при провадженнi в адмiнiстративних, господарських i цивiльних справах» [5] при надходженнi позову (скарги) до митного органу й iнформацiї про прийняття його судом до розгляду начальник митного органу визначає головних виконавцiв розгляду - юридичний вiддiл (сектор), а також спiввиконавцiв - керiвникiв пiдроздiлiв.
Спiввиконавцi у визначений юридичним вiддiлом (сектором) термiн надають йому необхiднi вiдомостi та документи, що стосуються предмета судового спору. Юридичний вiддiл (сектор) у визначений процесуальним законодавством строк готує проект вiдзиву (заперечення) на позов i подає його на розгляд начальника митного органу.
Пiдписанi вповноваженою особою зазначенi процесуальнi документи надсилаються в порядку, визначеному процесуальним законодавством, з обов'язковим дотриманням визначених строків. Юридичний вiддiл (сектор) визначає коло посадових осiб митного органу, яких необхiдно залучити до розгляду справи, i готує на них вiдповiднi довiреностi, а в разi необхiдностi залучення до розгляду справи необхiдних спецiалiстiв - вiдповiднi клопотання. Юридичний вiддiл (сектор) уносить пропозицiї начальнику митного органу щодо внесення клопотань до органiв прокуратури про вступ у справу з метою захисту iнтересiв держави, проведення експертиз, направлення в установленому порядку вiдповiдних запитiв до митних органiв країн-експортерiв та вчинення iнших дiй, пов'язаних iз забезпеченням формування належних доказiв.