6. Підготовка пропозицій керівництву Держмитслужби щодо реалізації заходів, спрямованих на подальший розвиток і поглиблення співпраці з іноземними державами в галузі митної справи.
7. Підготовка проектів правових актів, спрямованих на виконання міжнародних зобов'язань України в галузі митної справи.
8. Напрацювання договірно-правової бази співробітництва в галузі митної справи, розробка проектів міжнародних договорів з митних питань, виконання процедур, передбачених законодавством України, щодо їх погодження, підписання, набрання ними чинності або їх денонсації.
9. Аналіз тенденцій розвитку митної справи за кордоном і внесення на розгляд керівництва Держмитслужби пропозицій щодо використання позитивного зарубіжного досвіду для вдосконалення митною законодавства й організації митної справи в Україні, зокрема шляхом приєднання до міжнародних митних конвенцій тощо.
Основні функції юридичних служб щодо нормотворчої роботи:
1. Перевірка відповідності чинному законодавству проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, що подаються на підпис керівникові митною органу (управління, організації), та візування їх за наявності погодження цих проектів заінтересованими підрозділами. Видання зазначених актів без попередньої перевірки юридичною службою не допускається.
Пропозиції юридичної служби щодо приведення у відповідність до чинного законодавства проектів актів нормативного га розпорядчою характеру, що видаються митним органом (управлінням, організацією), є обов'язковими для розгляду керівником митного органу (управління, організації).
2. Участь у підготовці пропозицій про зміну чи скасування виданих митним органом (управлінням, організацією) актів нормативною та розпорядчого характеру, які втратили актуальність або суперечать законодавству.
3. Внесення пропозицій щодо подання виданих митним органом (управлінням, організацією) актів нормативного та розпорядчого характеру на державну реєстрацію до відповідною управління юстиції.
4. Забезпечення обліку і зберігання текстів законодавчих та інших нормативних актів, а також актів нормативного та розпорядчого характеру, виданих митним органом (управлінням, організацією), підтримання їх у контрольному стані.
Держмитслужба України здійснює таку нормотворчу діяльність за рік:
- розробляє близько 65 проектів постанов КМУ;
- розробляє та подає до Уряду близько 15 законопроектів;
- видає близько 900 наказів ДМСУ (з них зареєстровано Міністерством юстиції близько 60);
- постійно бере участь в опрацюванні проектів законів України, постанов Кабінету Міністрів України, що надходять в установленому порядку від заінтересованих органів державної влади на погодження до Держмитслужби України;
- проводить роботу із забезпечення підготовки інформаційних та аналітичних матеріалів до участі представників Держмитслужби України в засіданнях Верховної Ради України та її комітетів, збирання та узагальнення інформації про стан проходження у Верховній Раді України проектів законодавчих актів, розроблених Держмитслужбою України, здійснення розгляду депутатських запитів та звернень;
- продовжує роботу в напрямку адаптації національного митного законодавства до законодавства Європейського Союзу;
- проводить аналіз нормативно-правової бази, котра регулює питання митної справи, та за результатами аналізу вносить пропозиції щодо удосконалення законодавства;
- здійснює перегляд нормативно-правових актів Держмитслужби України, до яких необхідно внести зміни, визнати такими, що втратили чинність або відкликати.[16]
Від ефективності нормотворчості в ДМСУ залежить правозастосування здійснення нею основних функцій та ефективність управління в митній службі
2.3 Правозастосовна діяльність митних органів
Правозастосовна діяльність у загальному вигляді є владною, організуючою діяльністю митних органів та їх посадових осіб, що забезпечує трансформацію загальних правил поведінки та діяльності громадян і суб'єктів господарювання, що містяться у правових актах, у площину їх конкретно-індивідуальних дій. У результаті її здійснення встановлюються конкретні суб'єктивні права й юридичні обов'язки учасників митно-правових відносин, що ґрунтуються на індивідуальних правових актах, прийнятих митними органами.
В юридичній літературі вже неодноразово зверталася увага на значення правозастосовноі діяльності в процесі правового регулювання суспільних відносин. Так, зокрема, В. Настюк наголошував на тому, що у правозастосовній діяльності повсякденно і безпосередньо за допомогою юридичних засобів вирішуються митні справи, реалізуються функції діяльності держави. Необхідність правозастосовної діяльності зумовлена тим, що багато зобов’язуючих, уповноважуючих і заохочувальних митно-правових норм не можуть бути реалізовані суб'єктами права без спеціальної участі компетентних органів, наділених державною митно-владною компетенцією.[17]
Науковці визначають правозастосовну діяльність як одну із найважливіших форм реалізації норм права, специфічну державно владну діяльність спеціально уповноважених на це суб'єктів, що складається з форм, засобів, методів, за допомогою яких забезпечується безперервність процесу реалізації нормативно-правових приписів шляхом наділення одних учасників правових відносин суб'єктивними правами та покладення на інших відповідних юридичних обов’язків чи шляхом розгляду (вирішення) питань щодо наслідків правових спорів і правопорушень і притягнення винних до відповідальності.[18]
Запропоноване поняття містить ряд ознак, притаманних правозастосовній діяльності, що дозволяє усвідомити сутність цього виду правової діяльності. Разом із тим цього недостатньо для з'ясування природи та характеру правозастосовної діяльності митних органів.
Владно-організуючий характер правозастосовної діяльності митних органів є однією із основних н властивостей. Він потягає у тому, що цю діяльність здійснюють спеціально уповноважений орган у галузі митної справи, регіональні митниці та митниці й їх посадові особи. Вона здійснюється в установлених за коном формах і завершується винесенням індивідуальних правових актів, приписи яких є обов'язковими для осіб і органів, яким вони адресовані. Виконання цих приписів забезпечується як юридичними засобами, наприклад можливістю застосування заходів адміністративного примусу, так і організаційно матеріальними - використанням технічних засобів митного контролю. Іншими словами, застосування права має місце там і тоді, де і коли є владне рішення митного органу з приводу конкретної життєвої ситуації що має юридичне значення і передбачена нормами митного законодавства. Владність рішення митного органу передбачає встановлення певного виду відносин між ним та громадянином чи суб'єктом ЗЕД, в якому домінує імператив. Ця імперативність передбачає:[19]
- односторонність волевиявлення органу, що наділений владними повноваженнями, хоча іноді ініціатором видання акта виступає не сам цей орган,
- категоричність передбаченого цим актом веління,
- обов'язковість владних рішень для виконавців підпорядкованість їх волі
- забезпеченість і охорону таких рішень примусовою силою держави.
Владність забезпечує узгодженість дій суб'єктів та учасників правозастосовної діяльності, підтримує їх дисципліну, на її основі акти застосування права набувають обов'язковості та забезпечуються всіма засобами які є в розпорядженні у держави.[20]
Підтвердженням владно-організуючого характеру правозастосовної діяльності митних органів є процедура відкриття суб'єктом господарювання вантажного митного комплексу, автопорту чи автотерміналу (далі - ВМК). З метою створення сприятливих умов дія прискорення товарообігу та збільшення пропускної спроможності пунктів пропуску через державний кордон України, підвищення ефективності митного та інших видів державного контролю, митного оформлення товарів і транспортних засобів відповідно до ч 7 ст. 71 Митного кодексу (далі - МК) України митним органом може визначатися ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів та комунікацій, необхідних для здійснення митних процедур – ВМК. Порядок та умови відкриття ВМК визначаються нормативними актами Кабінету Міністрів України та Держмитслужби України.[21] Відкриття ВМК здійснюється за ініціативою його власника за погодженням і з дозволу митного органу, у зоні діяльності якого розташовано об'єкти ВМК. Усі рішення митного органу щодо відкриття та функціонування ВМК є обов'язковими для його власників. Поточний контроль за діяльністю ВМК здійснює митний орган, який у разі порушення власником ВМК умов експлуатації ВМК має право припинити діяльність останнього.
Правозастосовна діяльність має підзаконний, а точніше - ненормативний характер, адже вона здійснюється на підставі норм, що містяться в законах і нормативних актах вищих державних органів, та в межах повноважень митного органу, визначених законом. За допомогою правозастосування нормативно-правове регулювання наближається до вжиття, до конкретних суб'єктів права та реальної ситуації, що свідчить про індивідуальну спрямованість цього виду діяльності. Безпосереднім об'єктом правотастосовної діяльності є окремий конкретний випадок, а приписи правозастосовного акта стосуються персонально визначених осіб.
На думку С. Алексеева, потреба у здійсненні правозастосовної діяльності виникає у таких випадках:[22]
- коли суб'єктивні права та юридичні обов'язки у осіб не можуть виникнути без владної діяльності компетентних органів держави,