Отныне я провозглашаю себя свободным от мнимых преград и уз,
Иду, куда вздумаю, – сам себе полный хозяин.
Большими глотками и я глотаю пространство,
Запад и восток – мои, север и юг – мои [7, 272].
Одне слово, космос архетипічного світу Волта Вітмена та Богдана-Ігоря Антонича акумульований навколо образів, які є одними з першоджерел Всесвіту (земля); акцентований на циклічності людського буття (трава) та безкінечності можливостей і прагнень людини (дорога). Всі образи несуть на собі знак відродження, «вічного повторення», що надає нації шанс для чергового воскресіння.
Література
1. Андрухович Ю.І. Б.-І.Антонич і літературно-естетичні концепції модернізму: Автореф. дис. . канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 1996. – 23 с.
2. Анісімова Н.П. Міфологічні джерела поезії Оксани Лятуринської. – Запоріжжя, 2005. – 172 с.
3. Антонич Б.-І. Поезії. – К., 1989. – 454 с.
4. Буряк О.Ф. Міфологізм художнього мислення Б.-І.Антонича та І.Калинця: Автореф. дис. . канд. філол. наук. – Кіровоград, 2001. – 15 с.
5. Венедиктова Т.Д. Уолт Уитмен // История литературы США: В 4 т. – М., 2003. – С.74-134.
6. Весни розспіваної князь. Слово про Антонича. – Львів, 1989. – 430 с.
7. Литература XX века: Библиотека всемирной литературы. – М., 1976. – 529 с.
8. Махно В.І. Художній світ Б.-І.антонича: Автореф.дис. . канд. філол. наук. – К., 1995. – 25 с.
9. Овчаренко Н.Ф. Міфологема землі в канадській і українській прозі. – К., 1996. – 200 с.
10. Петрухіна Л.Е. Образи природи як стан екзистенції у поезії (теоретичний аспект): Автореф. дис. . канд. філол. наук. – Львів, 2000. – 19 с.
11. Юнг К.-Г. Душа и миф: шесть архетипов / Сост. В.И.Менжулин. – К., 1996. – 384 с.
12. Юнг К.-Г. Человек и его символы. – М., 1997. – 386 с.