Існують також проблеми законодавчого врегулювання і дисциплінарного провадження, що зумовлено відсутністю законодавчого акта, який би регламентував усі стадії цього виду адміністративного провадження [З, с. 227]. Необхідність законодавчого врегулювання процедури дисциплінарного провадження щодо державних службовців визначена і Програмою розвитку державної служби па 2005–2010 рр. [9]. У процесі дисциплінарного провадження керівнику необхідно враховувати такі обставини, як характер дисциплінарного проступку, його наслідки, обставини з яких його вчинено, форма вини, попередня поведінка державного службовця, його ставлення до виконання своїх обов'язків на службі, проходження ним державної служби, оскільки завданнями провадження у цих справах мають бути всебічне і своєчасне з'ясування згідно із законодавством про державну службу всіх обставин вчиненім дисциплінарного проступку, виявлення причин та умов, що призводять до порушень службової дисципліни, незабезпечення належного виконання державним службовцем покладених на нього повноважень [1, с. 423]. Дисциплінарне провадження складається з таких стадій: порушення дисциплінарної справи; її розслідування; розгляд справи компетентною посадовою особою; винесення рішення по справі і його виконання, а також перегляд справи у порядку оскарження та прийняття відповідного рішення по ній [3, с 227]. Норми, які регламентують порядок дисциплінарного провадження, також повинні захищати і самого державного службовця. Так, дисциплінарне стягнення може бути накладене на державного службовця не пізніше двох місяців з дня вчиненім дисциплінарного проступку, у випадку службового розслідування – десяти днів. Державний службовець мас право ознайомитись із матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотати, а також оскаржувати в органах виконавчої влади рішення про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності і порядок подання та розгляду такої скарги.
Законодавством про державну службу передбачено також проведенім службового розслідуванім на вимогу самого державного службовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри, а також у разі невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян [5, с 10].
2.2 Приводи до збудження дисциплінарного провадження відносно працівників митних органів
Збудженню дисциплінарного провадження відносно працівника митного органу передує отримання інформації про діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку або іншого порушення, за яке передбачається дисциплінарна відповідальність. Тобто для збудження дисциплінарного провадження і проведення всіх необхідних процесуальних дій необхідна наявність приводу. Приводи для збудження дисциплінарного провадження правової регламентації ще не зазнавали.
Ю.С. Адушкін під приводом для збудження дисциплінарного провадження розуміє те джерело, з якого компетентні (нашому випадку митні) органи отримують відомості про проступок [1]. На думку ж Д.Н. Бахраха, приводом є інформація про діяння, що має ознаки порушення [2]. Вказані думки є найбільш поширеними точками зору з проблеми, що розглядається. Для більш повного їх з'ясування необхідно вказати на ряд обставин. У випадку, коли під приводом розуміється джерело відомостей про проступок, підставою збудження дисциплінарного провадження визнаються ті фактичні дані, які містяться в даних джерелах і встановлюють або передбачають наявність ознак дисциплінарного проступку [3].
Коли ж під приводами розуміють саму інформацію про протиправне діяння посадової особи митного органу, то під підставами для збудження провадження мають на увазі здійснення особою діяння, що містить ознаки правопорушення [4].
Однак при останньому підході виявляється певна суперечність. А саме: дисциплінарне провадження проводиться для з'ясування всіх обставин справи, і результатом його може бути припинення в зв'язку з відсутністю складу правопорушення самої події правопорушення, а також особа може бути визнана невинною в його здійсненні. Якщо ж під підставою для збудження дисциплінарного провадження вважати здійснення посадовою особою митного органу особою дисциплінарного або іншого правопорушення, за яке передбачена дисциплінарна відповідальність, то особа заздалегідь визнається винною, а про відсутність складу або події правопорушення взагалі не може бути мови. Таким чином, безсумнівно, потрібно приєднатися до першої думки – про приводи як джерела певних відомостей.
Зазначимо, що карно-процесуальне законодавство містить аналогічні положення і розрізнює приводи як джерела інформації і підстави як дані, що містяться в таких джерелах. Так, в ч. 1 ст. 94 Карно-процесуального кодексу України міститься вичерпний перелік приводів для збудження карної справи, а в ч. 2 даної статті вказуються підстави для здійснення даної дії.
На думку С.В. Ківалова, правове значення приводу до збудження і розслідування справи полягає в тому, що він викликає публічну діяльність повноважних органів, вимагає, щоб вони відповідним чином реагували на кожний сигнал про скоєний проступок [5].
Як показує практика, найбільш поширеними приводами для збудження дисциплінарного провадження відносно посадових осіб митних органів є: безпосереднє виявлення проступку суб'єктом дисциплінарної влади; скарги, заяви і інші повідомлення державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, установ, підприємств і організацій різних форм власності, посадових осіб, а також окремих громадян; повідомлення, опубліковані в пресі, а також повідомлення в інших засобах масової інформації; заява особи про скоєний нею дисциплінарний проступок, а також інше порушення, за яке може бути застосована міра дисциплінарної відповідальності; акти перевірок і ревізій уповноважених органів.
Зупинимося стисло на розгляді кожного з названих приводів. Такий привід, як безпосереднє виявлення дисциплінарного проступку суб'єктом дисциплінарної влади, має певні особливості. У цьому випадку рішення про збудження дисциплінарного провадження приймається суб'єктом дисциплінарної влади з власної ініціативи, стосовно юридичних служб то їхня участь в даному випадку в більшості випадків полягає у перевірці законності акту про притягнення до дисциплінарної відповідальності, візуванням даного рішення ну і зрозуміло в подальшому якщо посадова особа митного органу звернеться в суд захищати інтереси митного органу в судовому порядку. Тут не існує «імпульсу» ззовні і суб'єкт дисциплінарної влади незалежно від будь-чиїх повідомлень і заяв виявляє ознаки дисциплінарного проступку. Особистий розсуд суб'єкта дисциплінарної влади ніде не фіксується і виникає лише в свідомості особи, яка має повноваження на збудження дисциплінарної справи. Якщо ж суб'єкт дисциплінарної влади був очевидцем здійснення дисциплінарного правопорушення, то це дозволяє йому вжити оперативні заходи по припиненню правопорушення, затриманню винного в його здійсненні, закріпленню доказів, а в окремих випадках прийняти і виконати рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Наступним приводом до збудження дисциплінарного провадження відносно державних службовців є скарги, заяви і інші повідомлення державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, установ, підприємств і організацій різних форм власності, посадових осіб, а також окремих громадян. На нашу думку, в дисциплінарному законодавстві необхідно закріпити положення, відповідно до якого заяви і повідомлення державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, посадових осіб вищевказаних організацій повинні подаватися в письмовій формі. Для того щоб виступати приводом до збудження дисциплінарного провадження, заяви і повідомлення вказаних організацій і осіб повинні містити певні реквізити, а саме: підписи осіб, що мають право діяти від імені відповідних організацій, найменування організації, посада особи, що подає заяву або повідомлення, дату підписання заяви або повідомлення.
Законом України «Про звернення громадян» регламентована форма звернень громадян [6]. У відповідності до ст. 5 цього Закону у зверненні повинні бути вказані прізвище, ім'я та по батькові, місце мешкання громадянина, викладена суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви або скарги, прохання або вимоги. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) або письмовим, отриманим поштою або переданим громадянином у відповідну організацію особисто або через уповноважену ним особу. Звернення може бути подане як окремою особою, так і групою осіб. Письмове звернення повинне бути підписане заявником з позначенням дати. У випадку, якщо звернення громадян і інших вище-перелічених суб'єктів не містять необхідних реквізитів, вони не повинні розглядатися уповноваженими особами або органами і не можуть виступати законними приводами для збудження дисциплінарного провадження відносно державних службовців.
Одним з різновидів даного приводу виступають повідомлення осіб – співробітників відповідного державного органу або його апарату, що не мають права на збудження дисциплінарного провадження. Такі повідомлення можуть подаватися у формі рапорту, доповідної записки, іншого внутрішнього службового документа. У документах повинні бути вказані дані про скоєний дисциплінарний проступок, вони повинні оформлятися відповідним чином. Рапорт є зверненням до вищестоящої посадової особи. Його обов'язковими складовими частинами є: адресат, найменування, текст, зліва під текстом – дата, праворуч – найменування посади, спеціальне або інше звання, прізвище, ініціали і підпис особи, що склала рапорт [7]. Доповідна записка – це різновид інформаційного листа. Доповідна записка складається з двох частин: констатуючої, в якій описуються факти, що були підставою для написання записки, і основної, в якій викладаються пропозиції, прохання та інше. У доповідній записці обов'язкова наявність пропозицій.