«Суржик» в Україні є небезпечним, бо паразитує на мові, що творилася тисячоліттями, загрожує змінити мову (О.Сербенська).
ІІ. Виконайте завдання до тексту.
1) Назвіть частини мови у першому абзаці тексту.
2) Доберіть і запишіть синоніми до слова циркуляр.
3)
Випишіть по два словосполучення зі зв’язком узгодження, керування і прилягання.4) Поясніть орфограми в третьому абзаці.
28. І. Прочитайте звернення письменника Олеся Гончара до су часників. До чого закликає автор? Поміркуйте, яка ваша роль як майбутніх філологів у боротьбі за чистоту рідної мови. Запропонуйте шляхи очищення української мови від «суржику».
Усунути деформацію мови, очистити її від спотворень, по вернути нашій мові справжню народну красу — це справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природний обов’язок кож ного перед незалежною, вільною Україною. Адже і мовою нації визначається моральне здоров’я народу, його розвиненість, культурність. Усе це також визначатиме образ і творчу спро могу України в сім’ї цивілізованих демократичних держав.
ІІ. Виконайте завдання до тексту.1) Поясніть розділові знаки в тексті.
2) Схарактеризуйте іменникове і дієслівне словосполучення.
3) Зробіть письмово морфологічний розбір слова визначається.
29.
І. З’ясуйте за словником значення слова екологія. Поясніть, як ви розумієте вислів екологія мови.ІІ. Проведіть спостереження за мовленням однокласників, за пишіть приклади «суржику». Доберіть правильні варіанти.
30. У поданих висловах знайдіть слова, що є «суржиком». З’ясуйте, які норми української мови порушено. Доберіть і запишіть правиль ний варіант кожного вислову.
1. Прихожа в нас велика. 2. По вечорам ми збираємося в цій кімнаті. 3. Я люблю уют. 4. Зробила уборку. 5. Імпортна мебель. 6. Хрустальна люстра. 7. Постав салфетки на стіл.
8. Закрий форточку. 9. Не сиди на полу, бо просквозить.
10. Мішечка, не трож нічого, а ти, Андрюша, йди до своєї бабушки. 11. Дєвочки, йдіть сюди. 12. Кафе під відкритим небом. 13. Бережись автомобіля. 14. Опасний поворот.
15. Всього доброго! Удачі вам! 16. Тролейбус перегружений. 17. Приготуйте білети для контроля. 18. Зупинка за вимогою пасажирів. 19. Як доїхати до желєзнодорожного вокзалу?
20. Магазин працює круглодобово. 21. По якій ціні хліб?
31. Кого зображено на фотоілюстрації?
Чому цю скульптурну композицію встановлено біля Андріївської церкви в Києві? Уявіть себе екскурсоводом і скла діть розповідь про цих літературних героїв.
32.
Перегляньте рекламне видання, яке виходить друком у вашому місті (вашій області). Знайдіть помилки в рек ламних оголошеннях. Які з них пов’язані з побутуванням «суржику»? З’ясуйте причи ни помилок і надішліть до редакції видання листа з порадами щодо уникнення прикрих неточностей.5. УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ОДНА З ІНДО/
ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВ. УКРАЇНСЬКА МОВА
В КОЛІ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ
33. I. Прочитайте текст. Пригадайте, що вам відомо з історії про східнослов’янські племена, їхню культуру. Які історичні причи ни утворення мов української, російської, білоруської народностей? Назвіть імена вченихмовознавців, що доводять давність української мови. Які факти підтверджують цю гіпотезу?
ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Говорити про мову протоукраїнських племен можна лише гіпотетично. Адже писемних пам’яток, які дійшли до нас, ще недостатньо для повноцінного дослідження мови. Безперечно лише, що українська мова є однією з найдавніших і н д о є в р о п е й с ь к и х мов. Про це свідчать і наявність архаїчної лексики, і деякі фонетичні та морфологічні риси, які зберегла наша мова протягом віків. Давність української мови доводили ряд вітчиз няних та зарубіжних учених: Павел Шафарик (Чехія), Міхал Красунський (Польща), Олексій Шахматов (Росія), Агатангел Кримський (Україна) та інші. Порівнюючи лексику української мови з лексикою найдавнішої мови — санскриту (Стародавня Індія), вчені виявили, що із кожних ста слів сорок мають одна кове значення й вимову (кров, тато, земля, літо тощо).
Спільнослов’янська мова сформувалася на базі індоєвро пейської, первинною основою якої були споріднені племінні діалекти періоду кам’яного віку, що характеризувалися близькістю лексичного складу, фонетичної системи і граматич ної будови. Про давність української мови свідчать і реліктові фольклорні твори, особливо календарнообрядові пісні (напри клад, «А ми просо сіяли...»). Олександр Потебня, відомий вітчизняний мовознавець, стверджував, що українські веснянки й колядки існували ще в I тисячолітті до нової доби.
Процес формування с п і л ь н о с л о в ’я н с ь к о ї (або пра слов’янської) мови припадає приблизно на ІV — ІІІ тисячоліття до нової доби. Він був складним і тривалим, бо племінні об’єд нання не тільки виникали, а й розпадалися. Наприкінці минулої доби — на початку I століття нової доби слов’янські племена роз палися на дві групи — східну й західну. А внаслідок переселення слов’ян на Балкани виникає й південнослов’янська група племен. До кінця VІ століття кожна слов’янська група починає набувати власних мовних особливостей. Це і є початок самостій ного існування спільної с х і д н о с л о в’я н с ь к о ї мови.
Споконвічна українська лексика характеризується такою генетичнохронологічною послідовністю: індоєвропейський лексичний фонд 6 праслов’янський лексичний фонд 6 давньо/ руський лексичний фонд 6 власне український лексичний фонд. У складі споконвічної української лексики виділяють такі тематичні групи слів, успадкованих з індоєвропейської прамови:
1) назви предметів і явищ навколишнього середовища
(небо, земля, день, ніч, озеро, болото, вогонь, вода, дим); 2) на зви рослин (дерево, береза, зерно, липа, клен, лист); 3) назви тварин (звір, вовк, бобер, лось, вівця, корова, орел); 4) назви спорідненості й родинних зв’язків (тато, батько, мати, син, сестра, дід); 5) назви органів і частин тіла людей і тварин (че реп, мозок, око, рука, серце); 6) назви житла, знарядь праці, продуктів (дім, двері, мед, сіль, колесо, вісь, жорна); 7) назви дій, станів, процесів (жити, іти, їсти, стояти); 8) назви на позначення господарської діяльності людини (копати, орати, місити); 9) назви якостей (білий, рудий, жовтий, довгий, ко роткий); 10) назви чисел (один — десять, сто, тисяча) (З кн. «Сучасна українська літературна мова»).
II. Виконайте завдання до тексту.
1) Складіть план тексту.
2) Підготуйте запитання для взаємоперевірки вивченого матеріалу.
34. I. Прочитайте текст. Назвіть слов’янські мови. Які граматичні категорії спільні для всіх слов’янських мов? Про що це свідчить?МІСЦЕ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ СЕРЕД ІНШИХ
СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ
Українська мова належить до групи слов’янських мов. Усі слов’янські мови об’єднуються в такі підгрупи: с х і д н о с л о в ’ я н с ь к у — мови українська, білоруська, російська; з а х і д н о с л о в ’ я н с ь к у — мови польська, чеська, сло вацька, верхньолóжицька, нижньолóжицька і мертва тепер полабська; п і в д е н н о с л о в ’ я н с ь к у — мови болгарська, македонська, сербськохорватська і словенська. Слов’янські мови становлять одну з груп індоєвропейської сім’ї мов.
Генетично, тобто з походження, споріднені мови характе ризуються значною спільністю лексики, близькістю морфо логічної і синтаксичної будови, наявністю закономірних звукових співвідношень. У слов’янських мовах однаково називають основні родинні поняття, сільськогосподарські рослини, свійських тварин, явища довкілля тощо. Порівняй те: українське — брат, російське — брат, білоруське — брат польське — brat, сербськохорватське — брäт. Слов’янським мовам властиві майже всі ті самі граматичні категорії (числа, роду, відмінка; особи, виду, стану, часу й інших), виняток становить лише болгарська мова, що втратила категорію відмінків. Споріднена у слов’янських мовах будова речення, хоча кожній із них властиві й певні особливості в синтак сичній структурі.
II. Виконайте завдання до тексту.1) Поясніть розділові знаки у другому абзаці.
2) Виконайте морфемний розбір слова сільськогосподарські.
3) Обґрунтуйте написання складних слів.
4) Поясніть постановку тире в другому абзаці.
35. Накресліть і доповніть схему, спираючись на текст. Перевірте одне одного.східнослов’янська
західнослов’янськапівденнослов’янська
36. Опрацюйте теоретичний матеріал. Випишіть спільні риси слов’янських мов. Наведіть власні приклади з української та російської мов.
С л о в ’ я н с ь к и м м о в а м властиві як спільні, так і відмінні риси. До важливих звукових співвідношень слов’янських мов належать: 1) повноголосся оро, оло, ере, еле в східнослов’янських мовах відповідно до сполу чень ра, ла, ре, ле в південнослов’янських та ro, lo, re, le чи ra, la, re, le в західнослов’янських: українською — корова, голова, берег, молоко; сербськохорватською — крäва, глава, брег, млеко; польською — krowa, glowa, breg, mleko; чеською — krawa, hlawa, breh, mleko; 2) сполучення ра, ла, ро, ло (ra, la, ro, lo) на початку слова перед приго лосним у східнослов’янських та західнослов’янських мовах відповідно до ра, ла у південнослов’янських: українсь кою — рало, ласка, робота, лобода; чеською — radlo, laska, robota, loboda; болгарською — рало, ласка, робота, лабода; 3) голосний [о] на початку слова в східнослов’янських мовах відповідно до [йе] в західнослов’янських та півден нослов’янських: українською — один, озеро, осінь; чесь кою — jeden, jezero, jezen; болгарською — єдин, єзеро, єсен; 4) звукосполучення [зв], [цв] перед [e] у східнослов’янських і південнослов’янських мовах відповідно до сполучень hv,kv (gw,kw) у західнослов’янських: російською — звезда, цвет; сербськохорватською — звезда, цвет; чеською — hvezda, kvet, польською — gwiazda, kwiat; 5) приголосний [л] у східнослов’янських і південнослов’янських мовах відповідно до [dl] і [tl] у західнослов’янських: українською — мило, крило, сало; сербськохорватською — мüло, крило; чеською — mydlo, sadlo.