У магiстратських ратушних,церковрих,сiльських i копних судах зберiгся попереднiй процесуальний порядок розгляду кримiнальних справ.Судовий процес угенеральному, полкових,сотенних та курiнних судах проводився на пiдставi норм звичаєвого права.Судовi рiшення i вироки можна було оскаржити у вищу iнстанцiю за пiдпорядкованiстю у всiх випадках окрiм,якi винесенi в умовах бойових дiй. Отже,пiд час усього iснування Козаччини суттєвих змiн у правi не вiдбулося.Такий стан зумовлювався тим,що козацька старшина та iншi панiвнi стани використовували органи вiйськово-адмiнiстративної влади для збереження основ феодально-крiпосних вiдносин,змiцнення своїх панiвних iнтересiв i становiх привiлеїв.
Наступним,пiсля козаччина,перiодом iсторiї українського державотворення став перiод гетьманщини,на формування якого вплинуло пiдписання Україною Березневих статей,за якими вона увiйшла до складу Росiї,як автономне дер жавне утворення.Спочатку лiво,а пiсля останього подiлу Польщi правобережною його частинами.Обмеження її суверенiтету виявилось у тому,що вона ви- знавала над собою верховенство царської влади.Адже України визнала росiй ська держава. На лiвобережнiй Українi зберiгся феодальний лад i його основа-феодальна власнiсть.З погляду формально-юридичного суспiльство подiлялось на 5 станiв: козацтво,шляхецтво,духовенство,мiщанство i селянство.Мiж станами i в кожному з них не було рiвностi.Стани мали окремi соцiальнi групи,якi вiдрiзнялися одна вiд одної правовим та економiчним становищем.Деякi соцiа льнi групи були привiлейованими i всi разом становили панiвний клас(козацька старшина,родовита шляхта,вище православне духовенство та мiськi багатiї).Iншi соцiальнi групи значно обмежувалися у привiлеях або ж зовсiм їх не мали.Це пригнiченi залежнi люди(селяни рядове козацтво,мiська бiд нота). Правове становище класiв,рiзних груп i категорiй визначалося Березневими статтями та царськими жалуваними грамотами,а в наступний перiод нор мативними актами мiсцевої адмiнiстративно-полiтичної влади. Згiдно з Березневими статями,в Українi зберiгся вiйськово-адмiнiстративний апарат влади та управлiння,який склався 1648-1854рр.На правобережжi , у губернiяхн,адмiнiстративно-полiцейський апарат очолювали губернатори. У вiданнi генерал-губернаторiв знаходилося управлiння декiлькома губернiями.Генерал-губернатори i губернатори призначалися безпосередньо iмператорам i надiлялися вищою адмiнiстративною,полiцейською та наглядною судовою владою.Вони здiйснювали нагляд за всiма мiсцевими установами.У їх пiд порядкованнi перебували також вiйська.
У повiтах адмiнiстративно-полiцейськi функцiї виконували капiтан-справник,а також нижнiй земський суд.Зауважимо,що назва органу не вiдповiдала його компетенцiї. Передусiм,це був полiцейський орган повiту.Вiн також виконував адмiнiстративнi,слiдчi та судовi функцiї щодо дрiбних справ.У деяких губернiях збереглися свої особливостi.Так,у волинськiй губернiї полiцейська система мала допомiжнi органи як залишки старої системи мiсцевого управлiння.Ними були так званi ключ вiйти,якi обиралися дворянськими зiбраннями iз шляхтичiв по 6-8 у повiтi.Їх дiяльнiсть мала допомiжний характер для нижнього земського суду.Складовою частиною механiзму управлiння на Правобережнiй Українi була судова система,тiсно пов'язана з адмiнiстративно-полiцейськими установами.Пiсля входження Правобережжя до Росїї судова система за структурою дещо вiдрiзнялася вiд iнших губернiй.Ще указом 23 квiтня 1793 року було визначено,що "суд i розправу в тих землях залишити на правах польських".Судовi чиновники залишалися також на мiсцях,тiльки на головнi посади були призначенi царськi представники.