Кримiнальнi справи порушувалися зацiкавленими особами чи державними органами. Потерпiлий публiчно оголошував про злочин, його шкоду, про те, щоб вiдшу кати свiдкiв. Попереднє слiдство проводив суддя. Вiн збирав у "добрих людей" вiдомостi про особу злочинця, робив необхiднi письмовi запити у мiсцевi судово-адмiнiстративнi органи i до осiб духовного сану. На початковiй стадiї розслiдування застосовувались побиття i тортури, для чого iснували спецiальнi кати. Звiльнялися вiд тортур переважно панiвнi верстви. На вимогу суддi мiсцева влада проводила розшук або обшук, а потерпiлий разом з понятими робив "трус села". Пiсля розшуку i встановлення вини, злочинця вiддавали до суду. Розпочинався процес судового розгляду. При винесеннi вироку на рiшення суду могли вплинути прохання потерпiлого чи громади пом"якшити покарання, жiнки - вiддати злочинця їй в чоловiки тощо. Рiшення i вироки можна було оскаржити у вищестоящi iнстанцiї. Отже, змiни в основних сферах права, що дiяли Українi до кiнця XVIII ст., служили змiцненню крiпосництва i самодержавної влади.
СМЕРТНА КАРА В УКРАЇНI.
Стаття 24. ВИНЯТКОВА МIРА ПОКАРАННЯ - СМЕРТНА КАРА.
Як виняткова мiра покарання, до її повного скасування, допускається застосування смертної кари - розтрiлу -за особливо тяжкi злочини у випадках, спецiально передбачених в Особливiй частинi цього Кодексу. Не можуть бути засудженi до смертної кари особи, якi не досягли до вчинення злочину вiсiмнадцятирiчного вiку, i жiнки, що були в станi вагiтностi пiд час вчинення злочину або на момент винесення вироку. Смертну кару не може бути застосовано до жiнки, яка перебувала в станi вагiтностi на момент виконання вироку.
Так, саме ця стаття, що проiснувала майже 49 рокiв (з 1961р.- затверження кримiнального кодексу СРСР), i не зазнала жодних змiн втратила свою чиннiсть в законодавствi України. Цьому сприяли ряд послiдовних змiн та подiй, якi увiйшли в iсторiю скасування смертної кари в Українi. До цього смертна кара,як вища мiра покарання виконувалася шляхом розстрiлу.У тогочасно дiючому Кримiнальному кодексi загальна кiлькiсть статтей,що передбачували вищу мiру покарання,було 25.З них за вiйськовi злочини - 19. Майже усi цi статтi практично примiнялися тiльки до засуджених за умисне вбивство при ощбтяжуючих обставинах .Так, як з початку 90-х рокiв статтi, що передбачували застосування вищої мiри покарання були виключенi з санкцiй складу злочинiв у виглядi крадiжок в особливо великих розмiрах, порушення правил в валютних операцiях, хабарництва. Застосування смертної кари обмежене як колом злочинних дiянь,за якi ця мiра покарання може бути призначена,так i категорiєю осiб,до яких вона може бути застосована.В санкцiях норм кримiнального закону смертна кара передба чена як альтернативна мiра покарання. У мирний час застосування смертної кари можливе за вчинення таких злочинних дiянь:
а) ряд злочинiв проти держави-посягання на життя державного дiяча (ст.58), посягання на життя представника iноземної держави (ст.59),диверсiя (ст.60);
б) ряд посягань,що ставлять в небезпеку життя людини або заподiюють їй смерть,-умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (ст.93),посягання на життя працiвника мiлiцiї або народного дружинника,а так само вiйськовослужбовця у зв'язку з їх дiяльнiстю по охоронi громадського порядку (ст.190).
Вирiшуючи питання про застосування виняткової мiри покарання -смертної кари суди повиннi враховувати,що її призначеня є необхiдним,коли зумовлене особливими обставинами, що обтяжують вiдповiдальнiсть,та надзвичайною небезпечнiстю для суспiльства особи,яка вчинила злочин.Обтавини,що були пiдставою до застосування смертної кари,повиннi зазначитись у вироку. Смертна кара не може бути призначена,якщо минули строки давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi (ч.4 ст.48) або давностi виконання обвинувального вироку (ч.3 ст.49). Особи,якi на час вчинення злочину не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку,не можуть бути засудженi до смертної кари,навiть якщо на момент винесення вироку вони стали повнолiтнiми. Закон допускає застосування смертної кари незалежно вiд статi засудженої особи.Але випадки призначення такої мiри покарання жiнкам у судовiй практицi трапляютья дуже рiдко.Наприклад,Київським мiським судом була засуджена до смертної кари м.,яка умисно вбила шляхом отруєння кiлькох чоловiк , в тому числi пiдлiткiв-школярiв .Проте якщо жiнка пiд час вчинення злочину була в станi вагiтностi або перебуває в такому станi на момент винесеня чи виконання вироку ,застосовувати до неї смертну кару не можна. Смертна кара полягає в розстрiлi засудженнго на пiдставi вироку ,що набрав законої сили .Цей акт справедливостi в Українi здiйснювали лише у чотирьох мiсцях i весь час в одному й тому ж порядку.Так,людину, засуджену до смертної кари, одразу ж пiсля винесення вироку стрижуть наголо i переодягають в спецiальну унiформу без карманiв. "Тюремний" лiкар проводить детальне обстеження засудженого. В попередню камеру його вже не повертають. Смертникiв переводять в так званi кустовi камери, котрi визначеними як мiсця приведення смертних вирокiв в силу. Через визначений час статус кустових камер отримує iнша тюрма.Для смертникiв iснують спецiальнi поодиночнi камери, що знаходяться окремо вiд iнших.Обслуговують приреченних спец. бригада iнспекторiв. Норми харчування звичнi. Передачi – по спецiальному дозволу. Перевiряються вони особливо старанно. Прогулянки дозволяються тiльки в iндивiдуальному порядку . Зустрiч - тiльки з найбличими родичами i знову ж таки по спецiальному дозволу суду Єдиний, хто має право входити до смертника,- адвокат, мiж iншим адвокати цiєю своєю привiлеєю не взловживають .Вiзити цi здебiльшого мали формальний характер. Головна їх цiль - пiдготувати i пiдписати касацiйну скаргу i прошення про помилування. День i час кари в кожнiй конкретнiй справi визначається начальником тюрми, прокурором i судом. При виконаннi вироку присутнi начальник тюрми, прокурор (або його замiсник),лiкар, кат - виконавець вироку i декiлька пiдручних, в обов`язки яких входить супроводження засудженого i його поховання. Про майбутню кару смертних зарання не повiдомляється. До останнiх хвилин з ним поводяться як зазвичай. Не знають про це i iнспектори, якi охороняють його камеру. Тут iдеться не стiльки про гуманнiсть, скiльки про те, щоб не спровокувати засудженного на самогубство. Карати його повинна держава. I вiн,хай в якийсь момент повинен знати про це. Сам процес проходить в спецiальному примiщеннi i займає лiченi хвилини. Прокурор запитує у засудженного :"Ви такий-то?" "Так", - слiдує вiдповiдь."Такого-то, такого мiсяця i року таким-то судом ви були засудженнi до смертної кари. Ви подали касацiонну скаргу. Вона вiдмiнена. Вам про це вiдомо?" - "Так",- Слiдує вiдповiдь. "Тодi-то й тодi-то вами було подано прошення про помилування?"-"Так". - "Довожу до вашого вiдома , що воно вiдхилено i вирок лишається у силi". Це самий драматичний момент. Людина розумiє , що нiякої надiї вже не має. З ним можуть вiдбуватися непередбачуваншii вчинки. Вiн може увiйти в себе i нiяк не реагувати на слова прокурора . Може накинутись на кажучого. У нього може виникнути мочеспускання, його може вирвати. Iнодi люди втрачають свiдомiсть. I за частiше вони не в силах стояти на ногах. Цей ефект "ватних нiг присутнiй практично у всіх розповiдей свiдкiв. Бiльшiсть вбивць(саме вони складають основний контингент смертникiв), не пожалiвших свої жертви, позбувших життя беззахисних людей похилого вiку, жiнок, дiтей, на порозi небуття починають молити присутнiх не робити їм боляче,помилувати,призупинити або вiдкласти кару. Проте жити засудженому лишаються лiченi хвилини. Його просять пройти в сусiдню кiмнату, нiби для того, щоб пiдписати деякi документи. Вiн переступає порiг. Робить крок, другий. I отримує кулю в голову. Стрiляє спецiально навчений професiонал. З табельої зброї. Виконавцi беруться з сверхурочникiв внутрiшнiх вiйськ. Вони контролюються медиками. За словами людей, маючих вiдношення до проведення в виконання вирокiв, виконавцяв надаються добавка до зарплати, бiльш довга вiдпустка, певнi льготи до пенсiї. Пiсля пострiлу в кiмнату заходить лiкар i констатує смерть. Тiла родичам не видаються. Їм вручається звичайне свiдотсво про смерть (його, доречi, готують до кари ), там, в графi "причина смертi", записно: "По вироку суду". Мiсце кари швидко миють з шлангiв. Труп запаковують в брезентовий мiшок. Пiсля чого покараних на спецкладовищах, мiсце знаходження котрих зберiгаеться в глибокiй тайнi. Так безслiдно зникають засудженнi до смертi. Так, за всi роки незалежностi, в Українi було виконано 612 страт.В 1997р. смертний вирок було винесено 145 чоловiкам, в 1998р. вищу мiру покараня отримали 162 засуджених. Лише по 13-м справам Верховним судом була змiнена мiра покарання i ще три вiдправленi на перегляненя. Пiсля 1995 р. було проведено 13 страт (за даними МiнЮстаУкраїни - 9). Докладник Ради Європи Ренатте Уолвленд назвала усе це "варварством наших людей". Смертна кара для України була своєрiдним порогом на шляху Європи. I першим кроком подолання цiєї перешкоди стало пiдписаня Україною Протоклу #6 до Європеїської конвенцiї про захист прав людини, що говорить про вiдмiну смертної кари у мирний час. Наступним кроком у розв'язаннi цiєї суспiльної проблеми стало введення мораторiю на виконаня смертних вирокiв. Мараторiй був накладений другим президентом Уераїни - Л.Д.Кучмою 11 березня 1997р. у вiдповiдь до вимог Ради Європи. Однак суди продовжували виносити смертнi вироки, оскiльки дiяв старий Кримiнальний кодекс i до чинного законодавства змiн щодо розстрiльних статтей внесено не було . Однак 30 грудня 1999р. Конституцiйний Суд винiс рiшення, що смертна кара не вiдповiдає Конституцiї Україн, i що данi Статтi втрачають юридичну силу. Цей свєрiдний поштовх був зумовлений ультиматумом поставленим Радою Європи України, за якими остання, щоб вступити до Євросоюзу, повинна була вiдмовитись вiд смертної кари. Остаточним заверненням цiєї своєрiдної процедури стало рiшення 229 народних депутатiв парламенту України прийняте 22 лютого 2000р. Вiднинi тi злочинцi,що отримали вiд закону вийняткову мiру покарання, будуть вiдбуватм довiчне ув'язнення у тюрмах суворого режиму, а особам, котрим довiчне ув`язнення замiнено на визначений термiн в порядку помилування чи амнiстiї,- в виправно-трудових колонiях особливого режиму(чоловiки) та виправно-трудових колонiй суворого режиму(жiнки). перегляд вирокiв засудженихдо довiчного ув`язнення, котрi на час входженя цього закону в силу не були виконанi ,виконуються судом , котрий винiс вирок.Отже, смертна кара - на довiчне ув`язнення...I це вже нова проблема .Сьогоднi експерти аж за голову хапаються , усвiдомлюючи справжнi наслiдки вiдмiни смертної кари. Вони твердять, нiби зараз у тюремнiй системi України треба будувати не менше двох спецзакладiв суворого режиму на 400 - 450 мiсць кожний. Причому будiвництво однiєї спецiальної колонiї коштуватиме державi 84.5млн. гривень. Стверджують, що утримання приречених на довiчне ув`язнення обiйдеться Українi в 18.5млн. гривень в рiк. Крiм того необхiдно враховувати й те , що в "мiсцях не дуже вiддалених" утримуються не тiльки "смертники" , а й тi громадяни , що там нiби "перевиховуються й виправляються".Їх також треба буде чимось годувати .Ось i виходить , що не пенiтенцiарна система для держави , а держава i суспiльство для понiтенцiарної системи. На останок лишається, мабуть, найголовнiше аитання: ЧИ ЗНИЗИТЬ СКАСУВАННЯ СМЕРТНОЇ В УКРАЇНI РIВЕНЬ ЇЇ ЗЛОЧЦИННОСТI?