Відеограма – відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (зі звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.
Програма (передача) організацій мовлення – власний продукт організації мовлення, змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський звук, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт. Частиною телерадіопрограми є аудіовізуальний твір,який визначається в цьому зв’язку як об’єкт авторського права, який має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами, та є результатом спільної діяльності автора, виконавців та виробників.
Первинними суб’єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограм, відеограм, програм (передачі) організації мовлення вважається особа, ім’я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі,відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення [12].
Виконавець – актор, співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музико-драматичних творів. Виконавцем може бути тільки фізична особа.
Виробник фонограм – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативі і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.
Виробник відеограм – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативі і несе відповідальність за перший відеозапис або будь-яких рухомих зображень.
Виробником як фонограм, так і відеограм може бути фізична або юридична особа.
Організація мовлення – організація ефірного мовлення чи організація кабельного мовлення. Організацією мовлення може бути виключно юридична особа. Діяльність у галузі телебачення і радіомовлення підлягає ліцензуванню.
Виробників фонограм та організації мовлення як суб’єктів суміжних прав об’єднує те, що їх діяльність спрямована на представлення творів широкій публіці.
Суб’єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону [13].
Створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків. Таким чином, саме здійснення виконання, вироблення фонограм чи відеограм, здійснення передачі (програми) організації мовлення є тим юридичним фактом, що викликає виникнення прав. Ніякої реєстрації такого права або здійснення будь-яких інших формальностей не вимагається. Проте для виникнення суміжних прав необхідно дотримання виконавцем – прав автора, виробником фонограм (відеограм) – прав авторів та виконавців, а організацією мовлення – прав авторів, виконавців, виробників фонограм (відеограм). В іншому випадку суміжне право не виникає.
Суміжні права також поділяються на два блоки:
· особисті немайнові права;
· майнові права.
Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права:
1. вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;
2. вимагати, щоб його ім’я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв’язку з кожним виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);
3. вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може задавати шкоди його честі і репутації.
Виробник фонограми та виробник відеограми мають право зазначати своє ім’я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів, вимагати його згадування у процесі використання фонограм (відеограм).
Організація мовлення має право вимагати згадування своєї назви у зв’язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.
Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт суміжних прав включають:
1. право на використання об’єкта суміжних прав;
2. виключне право дозволяти використання об’єкта суміжних прав;
3. право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;
4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені, зокрема – Законом України « Про авторське право та суміжні права» від 23 грудня 1993 р.
Кожен з об’єктів суміжних прав мають свої особливості використання, які зазначені в ст.ст. 453, 454, 455 Цивільного кодексу України.
Для всіх суміжних майнових прав встановлений єдиний строк чинності – 50 років, але різні правила щодо відліковування цих строків.
Так, строк чинності майнових прав на виконання відліковується з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису – з 1 січня року, наступного зо роком здійснення виконання.
Строк чинності майнових прав на фонограму, відеограму відліковується з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування – з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.
Строк чинності майнових прав на передачу (програму) організації мовлення відліковується з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення.
Задача
За замовленням телебачення Придворов і Гладкова зробили переклад ряду не охоронюваних творів іноземних авторів на українську мову. Між перекладачами і телебаченням виникли розбіжності з приводу виплати винагороди і подальшого використання перекладів. Телебачення вважає, що оскільки зроблені переклади не охоронюваних творів, то переклади теж не є охоронюваними. Крім того, взагалі у них виникає сумнів, що переклад може носити творчий характер. Тому телебачення готове розрахуватися з перекладачами як за технічну роботу. Що ж стосується подальшого використання перекладів, то вони підлягають вільному використанню.
Перекладачі звернулися за консультацією до юриста.
Яка повинна бути дана консультація по виниклим питаннях?
У чому виражається творча робота перекладача? Чи відображається на охороні перекладу та обставина, що він може бути зроблений з охоронюваного і не охоронюваного твору?
Згідно зі 20 Закону України «Про авторське право та суміжні права» «перекладачам і авторам інших похідних творів належить авторське право на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжування або іншу переробку» таким чином перекладачі мають право використовувати свої переклади самостійно, як автори. Також, згідно з ст. 16 цього ж закону «за створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем». Тобто громадянин Придворов і громадянка Гладкова, які працювали, робили переклад, телекомпанії мають всі права на авторську винагороду.
Єдиним випадком коли ці права перекладачів не будуть законними є випадок, коли твори, які вони перекладали не можуть бути об’єктом авторських прав. Такі об’єкти зазначені в ст. 10 Закону України «Про авторське право та суміжні права».
Список використаної літератури
1. Закону України «Про авторське право та суміжні права» Із змінами, внесеними згідно із Законами від 20. 11. 2003 р.
2. Закон України «Про охорону права на винаходи і корисні моделі» Із змінами, внесеними згідно із Законами від 14. 04. 2009 р.
3. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» Із змінами, внесеними згідно із Законами від 10. 04. 2008 р.4. Цивільний кодекс України. – Х.:ТОВ «Одіссей», 2009.
5. Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності: Навч. Посібник. - Хмельницький: ТУП, 2003.
6. Дроб’язко В. С., Дроб’язко Р. В. Право інтелектуальної власності: Навч. Посібник – К.: Юрінком Інтер, 2004.
7. Завальна Ж. В. та ін. Основи цивільного права України/Навчальний посібник. – Суми: ПП «ПоліГраф», 2009.
8. Тарасова І.І. Планування функціонування та діяльності підприємства за допомогою інтелектуального забезпечення // Науково-практичний господарсько-правовий журнал ВАК «Підприємництво, господарство і право» Київ, 7.2006 (127). - 178 с.
9. Харитонов. Науково-пратичний коментар Цивілього кодексу України.
10. http://www.vuzlib.net/beta3/html/1/11011/11114/
11. http://intkonf.org/tarasov-os-sutnist-ta-klasifikatsiya-obektiv-intelektualnoyi-vlasnosti/
12. http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=5548&Itemid=1
[4] Ст. 18 Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» Із змінами, внесеними згідно із Законами від 10. 04. 2008 р.
[5] П. 2 ст. 6 Закон України «Про охорону права на винаходи і корисні моделі» Із змінами, внесеними згідно із Законами від 14. 04. 2009 р.
[6] П. 4 ст.6 Закон України «Про охорону права на винаходи і корисні моделі» Із змінами, внесеними згідно із Законами від 14. 04. 2009 р.
[7] Ст. 7 Закон України «Про охорону права на винаходи і корисні моделі» Із змінами, внесеними згідно із Законами від 14. 04. 2009 р.
[8] Ст. 12 Закон України «Про охорону права на винаходи і корисні моделі» Із змінами, внесеними згідно із Законами від 14. 04. 2009 р.
[9] Харитонов. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. – с. 1010.
[10] Харитонов. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. – с. 1014.
[11] Харитонов. Науково-пратичний коментар Цивілього кодексу України. – с. 460.
[12] Ч. 1 ст. 450 Цивільний кодекс України
[13] Ч. 2 ст. 450 Цивільний кодекс України