МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КУРСОВА РОБОТА
на тему "Правовий статус депутата України"
з дисципліни " Конституційне право України "
Харків 2011
ЗМІСТ
Вступ
1. Правовий статус народного депутата України
2. Особливості правового статусу депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим
3. Особливості правового статусу депутата місцевої ради
Висновки
Депутатський мандат (лат. mandatum — наказ, доручення) засвідчує легітимність повноважень депутата представницького органу публічної влади та обумовлює характер відносин між депутатом і виборцями. Депутатський мандат може бути імперативним або вільним (загальнонаціональним). Вид депутатського мандата визначається передусім характером стосунків депутата з виборцями. У більшості демократичних країн депутатський мандат є вільним, відповідно до якого депутат вважається представником всієї нації (народу), а не лише виборців окремого округу. При цьому депутат не може бути обмежений наказами виборців, а виборці не можуть відкликати депутата. Характерною ознакою імперативного мандату є відповідальність депутата перед виборцями свого округу, які мають право давати депутатові так звані накази виборців та навіть відкликати його у випадках, передбачених законом, а також періодична звітність депутата перед виборцями.
У ФРН, Італії, Японії та деяких інших державах імперативний мандат законодавчо заборонено. Мандат народного депутата України з прийняттям Конституції України 1996 р. став вільним, оскільки депутата вже не можна відкликати чи зобов’язати виконувати накази виборців.
Разом з тим після внесення 8 грудня 2004 р. змін до Конституції України мандат народного депутата набув окремих ознак імперативного мандата, зокрема, у зв’язку з наданням керівному органу відповідної політичної партії права у певних випадках достроково припинити повноваження народного депутата України (ст. 81 Конституції України).
1. ПРАВОВИЙ СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ
Народний депутат України - це представник Українського народу у Верховній Раді України, уповноважений ним виражати і захищати інтереси суспільства, здійснювати повноваження, пов’язані з реалізацією парламентом законодавчої, установчої та контрольної функцій.
Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.
Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед парламентом України присягу. Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.
Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги, а припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради. Достроково вони можуть бути припинені у таких випадках: 1) складення повноважень за його особистою заявою;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України;
5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;
6) невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції;
7) смерті.
Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Це означає, що його діяльність як члена парламенту (депутатська діяльність) є його основною роботою на весь період повноважень. Він не може бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади, мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі, обіймати посаду міського, сільського, селищного голови. Статус депутата несумісний із здійсненням будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди за винятком викладацької, наукової роботи та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов’язків народного депутата час. Народний депутат не може залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, займатися адвокатською діяльністю, входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку. Зайняття депутатом посади, не сумісної з депутатським мандатом, веде до припинення депутатських повноважень відповідно до Закону України "Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності" від 8 липня 2005 р. Така ситуація виникає тоді, коли, наприклад, Верховна Рада України призначає народного депутата України на посаду міністра.
У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються на підставі закону за рішенням суду.
Правовий статус народного депутат України – це сукупність законодавчо встановлених прав і обов’язків народного депутата та гарантій депутатської діяльності.
При здійсненні своїх повноважень народний депутат має керуватися Конституцією та законами України, а також загальновизнаними нормами моралі.
Права народного депутата України. Депутат як член парламенту користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат, який не є членом певного органу Верховної Ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.
На пленарних засіданнях парламенту народний депутат має право:
1) обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України;
2) обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України;
3) пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами;
4) виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України;
5) звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них;
6) брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні;
7) виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування;
8) висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні;
9) висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи призначаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад;
10) порушувати питання про заміну головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України;
11) порушувати питання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Конституцією України;
12) порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій;
13) передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою України.
Право законодавчої ініціативи народного депутата реалізується у формі внесення до Верховної Ради України:
1) проекту закону, постанови;
б) проекту іншого акту парламенту;
3) пропозицій до законопроекту;
4) поправок до законопроекту.
Народний депутат за погодженням з відповідною фракцією може бути обраний одночасно членом лише одного комітету Верховної Ради України і тимчасової слідчої чи тимчасової спеціальної комісії.
Народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Депутатський запит – це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету парламенту, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Депутатський запит вноситься у письмовій формі і розглядається на засіданні Верховної Ради. Направлення депутатського запиту не потребує прийняття рішення Верховною Радою України.
Запит народного депутата до Президента України має бути попередньо підтриманий не менш як третиною від конституційного складу Верховної Ради України. Рішення про направлення депутатського запиту до Президента України приймається Верховною Радою більшістю від її конституційного складу.