3) слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли і відбулась подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов чутності (особливо у місті), видимості, що забезпечує об'єктивність результатів експерименту;
4) для проведення слідчого експерименту слід використовувати ті ж знаряддя і засоби, які застосовувалися при події злочину, або однорідні предмети і знаряддя;
5) після відтворення обстановки учасників треба розташувати саме так, як вони про це повідомили, а понятих поставити в місце проведення дослідів та у точки спостереження;
6) досліди необхідно повторювати кілька разів, змінюючи умови експерименту. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові результати та з'ясувати з достовірністю певний факт. Не рекомендується здійснювати досліди слідчому або понятим. Для цього повинні запрошуватися спеціальні особи. Слідчий та поняті мають спостерігати за проведенням дослідів. Слідчий регулює черговість проведення дослідів та визначає специфіку кожного з них.
Якщо обвинувачений, який бере участь у слідчому експерименті, заявляє клопотання про проведення того або іншого досліду, як правило* таке клопотання задовольняється. Під час дослідів слідчому доцільно робити помітки про їх результати, а у разі необхідності фотографувати окремі моменти досліду або проведення його у цілому.[5]
Перевірка показань на місці – це слідча дія, що полягає у зіставленні показань про пов'язані з певним місцем обставини злочину з фактичною обстановкою на цьому місці, показаною слідчому в присутності понятих особою, яка дала показання, з метою їх достовірності.
Перевірка показань на місці має за мету отримання нових фактів і перевірку, уточнення вже встановлених під час розслідування.
Необхідність у застосуванні цієї дії виникає у випадках, коли іншим шляхом, крім зіставлення показань з тим, що є в дійсності, неможливо переконатися в достовірності таких показань. Зміст перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий пропонує особі, яка була допитана (свідку, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому), вказати місце вчинення злочину (чи інше місце), розповісти про цю подію, супроводжуючи у певних випадках свою розповідь демонстрацією своїх дій чи дій інших осіб, і зіставляє відомості, одержані в ході перевірки, з реальною обстановкою на місці, з одного боку, і з раніш одержаними показаннями та іншими доказами по справі – з другого. Особа, показання якої перевіряються, дає їх в присутності понятих, показує, де і що відбувалося.
Слідчий у процесі перевірки показань на місці вирішує кілька питань:
1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося в показаннях;
2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки в показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці;
3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підтверджують зміст показань;
4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їх взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події
злочину;
5) зіставляє опис обстановки на місці і в показаннях підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чи свідків.
Проведення перевірки показань на місці передбачає стадії підготовки, проведення та фіксації результатів.[6]
Підготовка до перевірки показань на місці включає підготовчі дії, пов'язані із вивченням показань допитуваного, та підготовку, пов'язану із забезпеченням цієї дії на місці її проведення.
Підготовка до перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий:
1) пропонує особі, показання якої перевіряються, взяти участь у слідчій дії і показати на місці те, про що вона повідомила на Допиті; роз'яснює, в чому полягає сутність перевірки показань на місці і яким буде порядок її проведення. Необхідною умовою перевірки показань на місці є добровільна згода на це допитуваного;
2) перевіряє достатність і ступінь конкретності даних про місце, на якому буде проведена перевірка. Якщо цих даних недостатньо, проводиться додатковий допит певної особи;
3) визначає склад учасників слідчої дії, запрошує до участі у перевірці понятих, роз'яснює їм їх права і обов'язки;
4) готує необхідні науково-технічні і допоміжні засоби, транспорт;
5) визначає найбільш доцільний час проведення перевірки показань на місці;
6) складає план проведення слідчої дії. В плані зазначається: де, коли і з якою метою проводитиметься перевірка, порядок і послідовність дій її учасників.
Складність структури перевірки показань на місці робить її схожою на інші слідчі дії – допит, огляд, експеримент, пред'явлення для впізнання, обшук. Перевірка показань на місці включає окремі елементи цих дій, у зв'язку з чим її тактика в деякій мірі схожа з тактикою проведення названих слідчих дій. Однак тактика перевірки показань на місці в цілому має свою, притаманну тільки їй специфіку:
1) показання повинні перевірятися лише на тому місці, де відбувалася подія злочину, де йшов (їхав) підозрюваний, обвинувачений чи свідок до місця події, де він залишив сліди чи знаряддя злочину;
2) особа, показання якої перевіряються, повинна сама показувати, де і що відбувалося. Така особа дає згоду на перевірку показань на місці;
3) якщо перевіряються показання кількох осіб, кожна з них виводиться на місце окремо. Групова перевірка суперечить сутності слідчої дії і втрачає своє доказове значення;
4) при перевірці показань на місці неприпустимо відтворювати цинічні дії чи дії, що загрожують безпеці оточуючих осіб, принижують їх честь і гідність. Про такі дії обвинувачений може тільки розповісти на місці;
5) слідчий не повинен допускати в своїх діях чи запитаннях навідних вказівок чи слів.
Тактика перевірки показань на місці передбачає використання різних тактичних прийомів: постановку уточнюючих, додаткових чи контрольних запитань; аналіз відповідей особи, показання якої Перевіряються; зіставлення показань, що були одержані на допиті, з реальною картиною місця події; надання свідку (обвинуваченому) можливості пояснити розбіжності між показаннями і даними місця події та ін.[7]
Планування відтворення обстановки та обставин події має охоплювати такі складові:
1) з’ясування мети цієї слідчої дії;
2) визначення часу, місця та умов проведення слідчої дії;
3) з’ясування змісту і послідовності дій;
4) визначення учасників слідчої дії та їх ролі;
5) визначення технічних засобів, необхідних для відтворення, а також способів професіональної фіксації його ходу і результатів;
6) складання в проблематичних ситуаціях письмового плану.
При плануванні відтворення обстановки і обставин події потрібно з’ясувати мету цієї слідчої дії – визначити обставини, які необхідно буде перевірити. Для одержання найбільш вірогідних результатів відтворення обстановки і обставин події має бути проведено в умовах, максимально наближених до тих, в яких відбувалася відтворена подія, і в декількох варіантах. При плануванні відтворення обстановки і обставин події слідчий має пам’ятати, що проведення відповідної слідчої дії лише з метою «закріплення» зізнання підозрюваного чи обвинуваченого, показань свідка чи потерпілого не є виправданим. У таких випадках особа лише повторює в присутності понятих раніше дані показання, від яких вона пізніше може відмовитись. Під час планування важливо врахувати, що при відтворенні обстановки і обставин події також може застосовуватись кіно- і відеозапис, звукозапис. Законодавець передбачає, що слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а необхідних випадках – з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності. Іншими словами, слідчий може виїхати на місце, щоб відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності, а може і не виїхати. Тобто це є право, а не обов’язок слідчого, і воно визначається метою. Адже законодавець уповноважує слідчого одноосібно прийняти рішення щодо проведення вказаної слідчої дії з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій.
Законодавець передбачає, що виконання відтворення обстановки і обставин події допускається за умови, коли слідча дія не принижує гідності осіб, які беруть у ній участь, і вона не є небезпечною для їх здоров’я.
Бувають випадки, коли в процесі відтворення обстановки і обставин подій беруть участь одночасно потерпілі й підозрювані (обвинувачені), що є недопустимим. Це може призвести до вчинення щодо потерпілого нового злочину. З цього можна зробити висновок, що захист законодавцем у ст. 194 КПК України лише гідності і здоров’я осіб, які беруть участь у відтворенні обстановки і обставин події, є неповним, а отже, відповідна норма потребує вдосконалення. У ході проведення слідчим відтворення обстановки та обставин події є цілком закономірним застосування тактичних прийомів.
Тактика відтворення обстановки і обставин події – це спеціальна процесуально – криміналістична форма реалізації окремої додаткової слідчої дії, яка провадиться з метою перевірки й уточнення результатів допиту учасника криміналістичної діяльності або даних, одержаних при провадженні огляду, інших слідчих дій, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події в дійсності, з дотриманням законності, морально – етичних норм, використанням психологічного впливу, інформаційного обміну. Використовувані слідчим тактичні прийоми при проведенні відтворення обстановки і обставин події мають відповідати певним вимогам. Комплексність таких вимог утворюють два основних чинники – загально –організаційні (процесуальні) умови проведення слідчої дії та криміналістичні:
1) проведення слідчої дії поетапно;
2) наближеність умов (часу, місця, пори року тощо);