Судово-дослідницька фотографія – це система спеціальних методів, прийомів і засобів, що застосовуються для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабко видимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїх досліджень. Об’єктами судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливих умов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкою люмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії тощо.
Залежно від характеру слідчої дії та її цілей, специфіки об’єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовуються різні види, методи і способи судово-оперативної фотографії. У судово-оперативній фотографії найпоширенішим видом зйомки є фотозйомка місця події. Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову, детальну. Цей розподіл певною мірою є умовним.
Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію певного об’єкта або місця події разом із оточуючими його предметами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні оточуючих предметів чи місцевості. Місце події слід фотографувати на фоні предметів, що можуть слугувати орієнтирами. Орієнтуюча зйомка провадиться звичайним або панорамним методом. У більшості випадків орієнтуючий знімок важко зробити на один кадр із невеличкої відстані. Для того щоб охопити місце події і прилеглу територію, використовують кругову або лінійну панораму.
Оглядова зйомка застосовується для фіксації загального вигляду місця події без оточуючих предметів. Аби зафіксувати взаємне розташування найважливіших об’єктів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків. Важливою вимогою щодо оглядових знімків є повнота зображення місця події. Оглядовий знімок повинен бути зроблений із такої позиції, з якої можна було б із упевненістю розпізнати взаємне положення важливих об’єктів обстановки. Та частина простору, яка не може бути відтворена на зображенні з однієї позиції, є «сліпою зоною». Кожний поодинокий знімок має такі зони. Особливістю оглядової зйомки є можливість фіксації тих самих предметів у кількох ракурсах. Якщо місце події має складну будову, вдаються до виготовлення кількох знімків, які доповнюють один одного, – оглядові серії. Така серія дає змогу скласти з отриманих знімків зображення деякого розгорнутого простору таким чином, що зображення на одному знімку є продовженням зображення на іншому. У тісних приміщеннях зйомку проводять панорамним методом або з використанням ширококутних об’єктивів.
Вузлова зйомка – це зйомка частин (вузлів) об’єкта. Вузол – це частина місця події, де виявлені сліди злочину. При такій зйомці великим планом фотографуються певні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об’єкти, з якими були пов’язані дії злочинця. Так, у приміщеннях, де вчинена крадіжка, це можуть бути зламані двері, пошкоджене вікно, розкриті сховища та ін. На місці вбивства об’єктом вузлової зйомки може бути труп зі слідами ушкоджень. Кількість вузлів на місці події визначається слідчим і залежить від особливостей злочину та специфіки об’єктів на місці події.
Детальна зйомка – це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події. Її завжди проводять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці піддаються насамперед предмети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпеку їх ушкодження. При виборі ракурсу зйомки виходять із завдань – виявлення найважливіших, типових особливостей, що стосуються форми, розмірів взаємного розташування частин, структури, а також розкриття криміналістичного значення предмета чи сліду.
За допомогою орієнтуючої, оглядової, вузлової, а іноді і детальної фотозйомок фіксується маршрут пересування до місця проведення даної слідчої дії, фотографуються предмети і збережені на місці сліди, а також окремі дії особи, чиї показання перевіряються. Кожен фотознімок повинен бути забезпечений порядковим номером і коротким поясненням. [10]
Кіно- і відеозйомка мають певні переваги перед фотографуванням. Вони дозволяють зафіксувати всі дії обвинуваченого чи свідка в динаміці, послідовність цих дій, ініціативу обвинуваченого у показі та розповіді під час відтворення обстановки і обставин події.
Кожному відеозапису повинно передувати вирішення питання про те чи доцільним є в даному випадку його застосування, які переваги перед іншими способами фіксації буде мати відеозапис. При провадженні багатьох слідчих дій відеозапис дозволить перевірити виконання норм Кримінально-процесуального кодексу, який регламентує права учасників слідчої дії. Прийнявши рішення слідчий конкретизує задачі відеозапису. Для цього бажано розділити її подумки на окремі етапи, продумати що буде головним в даній слідчій дії, що буде потребувати більш тривалішої фіксації, які повинні бути пояснення і коментарі. При відеозапису необхідно детально ознайомитися з місцем, де буде відбуватися відеозйомка, з яких точок вона повинна відбуватися. Також потрібно з’ясувати і організаційні питання: чи буде відеозапис здійснювати сам слідчий або він залучить спеціаліста. Для відеозапису в слідчій практиці використовується побутова (непрофесійна) відеотехніка.[11]
Висновок
Узагальнюючи вище сказане, можна зробити висновок, що відтворення обстановки та обставин події – це процесуальна слідча дія, процедура провадження якої суворо регламентована законом.
Сутність цієї дії полягає в тому, що слідчий у присутності понятих, а необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого, відтворюючи обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності, здійснює дії щодо перевірки показань учасників процесу й інших доказів та одержання нових даних. Для одержання більш достовірних результатів дана слідча дія повинна провадитися в умовах, максимально наближених до часу і місця, в яких відбулась подія, що відтворюється. Доказове значення мають як позитивні, так і негативні результати даної слідчої дії.
З даної курсової роботи можна зробити висновок, що дана слідча дія є багатогранною і отримала неоднозначну законодавчу регламентацію.
Основними прийомами фіксації є протоколювання; фотографування; відеозапис; кінозйомка та звукозапис; складання планів, схем та креслень.
Для вирішення існуючих проблем, які існують на практиці при застосуванні відповідної слідчої дії, відповідним державним органам необхідно свою діяльність спрямовувати на вдосконалення тактичних прийомів, методів та способів відтворення обстановки та обставин події.
Список використаних джерел
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР.
2. Кримінальний кодекс України. – X.: Одиссей, 2001. – 240 с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України. – Київ, 2001. – 416 с.
4. Коментар до кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2002.
5. Скригонюк М.І. Криміналістика: Підручник. – К.: Атіка, 2004. – 495 с.
6. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Норма, Т.3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 2006. – 778 с.
7. Шепітько В.Ю. Киміналістика: Навчальний посібник. – К.: ІНЮРЕ, 2004. – 349 с.
8. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 590 с.
9. Кузьмічов В.С. Криміналістика: Навч. посіб. -К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.
10. Винберг А.И. Криминалистика: Учебное пособие. – М.: Юридическая литература, 1973. – 451 с.
11. Скригонюк М.І. Криміналістика: Підручник. – К.: Атіка, 2005.
12. Шеремет А.П. Криміналістика: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 542 с.
[1] Криміналістика: Навчальний посібник / М.І. Скригонюк. - К.: Поліграфічний центр Київський університет. 2004. - с.228.
[2] Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. В.М. Тертишник. - К.: А.С.К., 2002. - с.657.
[3] Криміналістика: Навчальний посібник / В.Ю. Шепітько. - К.: ІНЮРЕ, 2004. с.115.
[4] Криміналістика: Навчальний посібник / М.В. Салтевський. - К.: Кондор, 2005. - с.123.
[5] Криміналістика: Навчальний посібник / В.С. Кузьмічов, Г.І. Прокопенко. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - с.390.
[6] Криминалистика: Учебное пособие / За ред. А.И. Винберга. - М.: Юридическая литература, 1973. - с.291.
[7] Криминалистика. Учебник для вузов / Р.С. Белкина. - М.: Норма, 2006. - с. 642.
[8] Криміналістика: Навчальний посібник / М.І. Скригонюк. - К.: Атіка, 2005. - с.218.
[9] Криміналістика: Підручник / А.П.Шеремет. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - с. 312.
[10] Криміналістика: Навчальний посібник / В.С. Кузьмічов, І.І. Прокопенко. К.: Юрінком Інтер, 2001. - с.72.
[11] Криминалистика: Учебник для вузов / За ред. Р.С. Белкина, М.: Норма, 2006. - с. 188.