Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Юридичний факультет
Кафедра кримінального процесу і криміналістики
КУРСОВА РОБОТА
на тему: «Фіксація відтворення обстановки і обставин події»
Виконала:
студентка групи ЮРД-53з
Фабрицій Каміла
Львів
2011
План
Вступ
1. Поняття, мета, види та значення відтворення обстановки та обставин події
2. Фіксація відтворення обстановки та обставин події
2.1 Протокол, як основний спосіб фіксації обстановки і обставин події
2.2 Фотографування, кінозйомка і відеозапис, як допоміжні способи фіксації обстановки і обставин події
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Відтворення обстановки і обставин події – окрема, додаткова слідча дія, яку було вперше закріплено в кримінально-процесуальному кодексі України в 1961 році. Слідча і судова практика удосконалила тактику проведення цієї слідчої дії на досудовому і судовому слідстві.
Порядок проведення цієї слідчої дії передбачено в чинному кримінально-процесуальному законодавстві, а саме в статті 194 кримінально-процесуального кодексу України, він є важливою гарантією щодо збирання, перевірки та оцінки доказів органами дізнання, слідства, прокуратури та суду.
Таким чином, відтворення обстановки і обставин події є самостійною слідчою дією, для якої передбачено специфічну складну процедуру, від якої залежить правильність перевірки показань свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, а також результат розслідування в кримінальній справі.
Проте, при всій очевидній теоретичній і практичній значущості проблеми, її комплексного правового дослідження в Україні ще не проводилось. Досить дискусійним є питання щодо мети вказаної слідчої дії. Оскільки КПК України мету даної слідчої дії зводить лише до перевірки та уточнення зібраних доказів. Однак практична перевірка доказів в умовах відтворення обстановки в переважній більшості випадків приводить до нових доказів. Все це обумовило актуальність обраної теми та необхідність її дослідження в межах курсової роботи.
Метою курсової роботи є виявлення та визначення особливостей, прийомів, засобів та способів за допомогою яких проводиться відтворення обстановки та обставин події, з’ясувати якими способами фіксується хід та результати обстановки та обставин події. Для досягнення цієї мети були поставлені такі основні задачі: 1) визначити поняття відтворення обстановки та обставин події, її структурні елементи, тактичні прийоми; 2) визначити яким чином здійснюється фіксування обстановки та обставин події, якими способами і чим протокол даної слідчої дії відрізняється від протоколів інших слідчих дій.
Об’єктом дослідження є: поняття відтворення та його сутність, підготовка до відтворення обстановки і обставин події, а також фіксація результатів пред’явлення для впізнання осіб.
1. Поняття, мета, види та значення відтворення обстановки та обставин події
Законодавець передбачає, що в процесі розслідування кримінальної справи про злочин суб’єктом криміналістичної діяльності може бути проведена слідча дія – відтворення обстановки і обставин події (ст. 194 КПК України).
Відтворення обстановки й обставин події – слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий у присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого, відтворюючи обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності, здійснює дії щодо перевірки показань учасників процесу й інших доказів та одержання нових даних. Отже, у процесі розслідування злочину нерідко виникає необхідність у перевірці об’єктивності можливості тієї чи іншої обставини, явища в певних умовах. Наприклад, чи міг свідок, перебуваючи в певному місці, бачити чи чути те, що відбувалося, проходило під час вчинення злочину, чи можна проникнути в приміщення, де вчинено крадіжку і винести викрадені речі через пролом у стелі тощо. З’ясування такого роду обставин допомагає перевірити показання свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, а також версії слідчого щодо обставин розслідування події.[1]
Найчастіше відтворення обстановки та обставин події проводиться, щоб перевірити:
а) відповідальність показань будь-якого учасника процесу реальній обстановці місця події;
б) можливість бачити або чути будь-що за певних умов (наприклад, чи могла конкретна людина в певних умовах сприйняти ту чи іншу подію, чи міг свідок в описаних умовах і зі вказівкою відстані побачити, як відбулась подія, і т.д.);
в) можливість існування певного явища, об’єктивну можливість події (наприклад, чи може відбутися самозгорання певної речовини за відповідних умов, чи можуть утворитися певні сліди);
г) можливість здійснити ту або іншу дію (виготовити фальшиві гроші, проникнути в приміщення, відкрити замок, ввімкнути запалення автомобіля, перенести крадене на певну відстань тощо);
д) можливість виконати певні дії протягом заданого часу;
е) як саме відбувалась певна подія (наприклад, уточнити шлях прямування обвинуваченого до місця вчинення злочину);
ж) наявність або відсутність певних професійних навичок;
з) механізм подій, що відбулися, та механізм слідоутворення;
и) місцезнаходження та дислокацію слідів злочину.[2]
Таким чином, КПК України мету вказаної слідчої дії зводить лише до перевірки й уточнення зібраних доказів. Однак практична перевірка доказів в умовах відтворення обстановки в переважній більшості випадків приводить до отримання фактичних даних, які підтверджують, спростовують або уточнюють доказ, що перевіряється, тобто до отримання нових доказів. Навіть протокол відтворення, яке дало негативні результати є вже новим доказом. Отже, отримання доказів – неминуча мета відтворення, як і будь-якої іншої слідчої дії.
Завдання відтворення обстановки й обставин події, що включає в себе і слідчий експеримент, і перевірку показань на місці без проведення експериментальних дій, полягає у перевірці зібраних доказів, одержанні нових доказів, виявленні причин та умов, які сприяли вчиненню злочину.
Фактично в практичній діяльності відтворення обстановки й обставин події включає як відтворення дії, обстановки та обставин певної події, так і здійснення необхідних дослідних (експериментальних) дій.
Структурно відтворення обстановки і обставин події включає в себе по суті дві самостійні слідчі дії: 1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка, з метою їх уточнення і доповнення у присутності понятих; 2) експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і припущень про можливості чути або бачити при певних умовах що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути в дане приміщення названим у свідченнях способом або певною особою, подолати названу в показаннях відстань. Не можливо говорити про відтворення обстановки і обставин події не звернувши увагу на дані слідчі дії.
У діяльності органів розслідування серед інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочинів широко застосовується слідчий експеримент.
Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, що полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися в певних умовах ті або інші події та яким саме чином. Проведення цієї слідчої дії пов'язано зі здійсненням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.
У 30-х роках вперше у криміналістичній літературі з'явилися роботи П.І. Тарасова-Радіонова, у яких досліджувались питання процесуальної природи і тактики проведення слідчого експерименту. Згодом питанням тактики проведення слідчого експерименту приділялося все більше уваги, а у підручниках з криміналістики з'явилися глави, присвячені слідчому експерименту, були видані окремі посібники для слідчих.
Слідчий експеримент схожий з науковим експериментом. І слідчий, і науковий експеримент дозволяє вивчати факти шляхом проведення дослідів.
Слідчий експеримент має свої відмінні риси:
1) його застосування потребує певних процесуальних умов;
2) він відтворює явище не повністю, а лише деякі умови, у яких відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого.
Слідчий експеримент має своїм завданням встановлення того, могла чи не могла відбутися якась подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий експеримент далеко не завжди пов'язаний з місцем події, він може бути проведений залежно від його мети не на місці події. Слідчий експеримент супроводжується проведенням дослідів, що істотно відрізняє його від слідчого огляду і виділяє у самостійну слідчу дію.
Слідчий експеримент відрізняється від експертизи; незважаючи на їх зовнішню схожість, експертиза потребує застосування спеціальних пізнань, у той час як слідчий експеримент у процесі його проведення не вимагає цього.
З'ясовуючи природу слідчого експерименту, слід вказати на те, що він має за мету не тільки перевірку певних фактів, а й одержання нових доказів у справі. Наприклад, в разі проведення слідчого експерименту для визначення можливості витягнути викрадені товари з пролому в стіні магазину, слідчий встановлює новий доказ: можливість витягнення викрадених товарів або його неможливість. Слідчий експеримент відрізняється від перевірки показань на місці. Він може бути у деяких випадках проведений без участі свідків та обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їх участі є неможливою. При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі свідки і обвинувачені одночасно, при перевірці показань на місці дія проводиться щодо кожного обвинуваченого або свідка окремо.[3]