Відтак стала зрозумілою складність започаткування Програми в Україні на перших порах. Це простежувалось у нерозумінні та несприйнятті вузами суті її навчально-практичної складової, недооцінці потенціалу як самих юридичних клінік, так і залучення Програми в цілому до загальнодержавної системи правової просвіти та правової допомоги, недосконалості, а то й браку нормативно-правової бази в даній галузі відносин, відсутності чіткого бачення шляхів її побудови й розвитку. Є й сьогодні, не менші труднощі започаткування та вдосконалення роботи юридичних клінік – відсутність, недостатність належного фінансування їх діяльності. Ентузіазм сподвижників ідеї та матеріальна підтримка міжнародних донорів, серед яких слід відзначити найвагоміший внесок Міжнародного фонду "Відродження", не дали Програмі зупинити свій поступальний розвиток.
Лише після ефективних перших 4-5 років діяльності юридичних клінік вони довели перед державними органами й установами, іншими професійними організаціями та об’єднаннями свою здатність ефективно і якісно працювати у відповідальній сфері послуг для суспільства. З цими досягненнями, будучи достатньо сформованими, вони переступили поріг ХХІ століття, завершивши перший етап свого розвитку. Після цього переломного моменту Програма почала набувати популярності і поширення в регіонах, а в державних органах та установах викликала зацікавлення й поступове розуміння її потенціалу. Щоправда, популярність та результативність юридичних клінік принесли як позитивні, так і негативні наслідки. В Україні за різних мотивацій, підходів і розумінь почали масово створювати формування, які називали юридичними клініками, що в дійсності не відповідало їхній справжній природі та суті. Через масовість створення юридичних клінік, невідповідність та брак необхідних кадрів послаблювався контроль за якістю їхньої діяльності.
Через це, а також задля збереження й подальшого примноження здобутків Програми у 2003 – 2004 роках було реорганізовано мережу юридичних клінік у Асоціацію юридичних клінік України, метою діяльності якої визначено підтримувати й лобіювати цінності, цілі й завдання "юридичного клінічного руху" у процесі їх загальнодержавної імплементації. До складу засновників асоціації ввійшло 18 юридичних клінік з чотирнадцяти регіонів України, які й сформували своєю діяльністю впродовж попередніх років основу розвитку Програми.
Для систематизації діяльності діючих та створення нових юридичних клінік на першому з’їзді асоціації було розроблено та прийнято "Стандарти юридичних клінік України". Предметом обговорень та рішень другого й третього з’їздів стали організаційно-методичні аспекти діяльності юридичних клінік України. І як наслідок результатом роботи з’їздів стало прийняття Типового положення про юридичну клініку, Етичного кодексу юридичних клінік України, визначено й окреслено типовий тематичний план до навчального курсу "Основи юридичної клінічної практики". Окремим напрямком діяльності стала підготовка пропозицій та рекомендацій до Національної програми правової освіти населення, що перебуває на розробці в Комітеті правової політики Верховної Ради України, де юридичні клініки включаються до кола установ, що здійснюють правову освіту населення на загальнодержавному рівні.
Наприкінці 2005 року започатковано професійне періодичне видання з проблематики юридичної клінічної освіти, що допоможе широко висвітлювати суть і природу юридичної клінічної діяльності, обговорювати проблеми та перспективи її подальшого розвитку. На порядку денному роботи асоціації – вдосконалення навчальних програм для юридичних клінік з їх наступною імплементацією у навчальні плани й закріпленням на рівні Міністерства освіти та науки України. Тобто асоціація була, є і буде тією професійною основою збереження, вдосконалення та примноження здобутків "юридичного клінічного руху" в Україні, що в цілому сприятиме розвитку правової системи й розбудови держави.
Незважаючи на здобутки останніх років, програмою "Верховенство права" впродовж 2007 – 2008 років було зосереджено увагу на таких ініціативах та аспектах нашої діяльності. На загальнодержавному рівні необхідно надалі підвищувати ефективність Міжвідомчої робочої групи, яка складається з представників Міносвіти та науки, Мін’юсту, фонду "Відродження". Це, зокрема, стосується розробки системи ефективного внутрішнього програмного функціонування юридичної клініки, впровадження навчальних програм і курсів для юридичних клінік у навчальні плани та їх затвердження й впровадження на рівні Міносвіти та науки, розробки системи зовнішнього програмного забезпечення ефективної діяльності юридичних клінік. Необхідно також продовжувати діяльність асоціації як в частині розробки Національної програми правової освіти населення, так і розбудови системи правової освіти населення, де юридичні клініки включаються до кола установ, які здійснюють діяльність на загальнодержавному рівні. Потрібно налагодити співпрацю як юридичних клінік, так і асоціації з офісом Омбудцмена й використовувати його потенціал, повноваження та можливості у практиці юридичних клінік. За прикладом аналогічної Польської мережі.
Потрібно, зрештою, повномасштабно зареєструвати Асоціацію юридичних клінік України, що надасть їй статусу окремого всеукраїнського професійного об’єднання з усіма господарськими, фінансовими та організаційно-якісними характеристиками й можливостями. Настав час підтримати діяльність тренінгових центрів через вдосконалення та збагачення навчальних ресурсів. Підтримка та інформаційно-змістове розширення загальноукраїнсько-го веб-сайту для юридичних клінік дасть можливість оперативніше обмінюватися інформацією. А розвиток професійного періодичного видання "Вісник юридичної клінічної програми", тематики "Юридична клінічна освіта" та юридичної освіти в цілому дасть змогу більш повно представляти юридичні клініки на загальнодержавному рівні.
3. Місце та значення юридичних клінік у системі освіти та суспільства
Розглядаючи стан справ в галузі прав людини сьогодні, повсякденне життя показує недостатні умови в їх реалізації та захисті. Держава в особі своїх установ та структур не в змозі створити передумови для повної реалізації рівних прав і свобод та їх захисті для всіх громадян. Соціальне становище більшості українців не дає можливості їх в повній мірі реалізувати. Недосконалість правової сиcтеми, постійна її трансформація, також створює бар’єри правозахисту. Одночасно низька правова культура та правова свідомість населення викликають такі симптоми як правовий нігілізм і невіру в можливість захисту. Нарешті, наявною є потреба реформування й вдосконалення вищої юридичної школи, яка б готувала високоякісних фахівців у відповідності до викликів та потреб сьогодення (створювала умови для необхідного збагачення правовими знаннями й навиками всього суспільства, піднімаючи тим самим рівень його правосвідомості та правової культури, у відповідності до покликання, завдань та потенціалу). Як видно, на сьогодні вкрай гостро відчувається потреба в таких формуваннях та інституціях, як юридичні клініки. Адже їх метою є правова допомога малозабезпеченим громадянам та практична освіта студентів-юристів.
Існування певного прошарку організованих груп людей, прошарку громадськості, яка може об’єднуватися і відстоювати визначені свої інтереси перед державою, є однією з найхарактерніших рис громадянського суспільства при зіставленні особистості і держави, оскільки самому індивіду важко захищати свої права і інтереси перед державою.
Надзвичайної актуальності набувають дослідження щодо шляхів формування громадянського суспільства в Україні і, зокрема, стосовно інституцій та формувань, через які громадяни можуть ефективно реалізувати і захистити свої законні права та інтереси.
Правопросвітницька діяльність юридичних клінік також має вагоме значення. При будівництві правової держави і розвитку громадянського суспільства підвищена необхідність формування правосвідомості і високої правової культури всіх суб’єктів суспільних відносин, оскільки без них неможливо побудувати таку державу і суспільство. Проте в умовах економічної кризи багато людей залишається безробітними, без засобів до існування, що в значній мірі штовхає їх до правового нігілізму і правопорушень. Важливим завданням у розвитку громадянського суспільства має бути поширення і вкорінення серед людей цінностей громадянського суспільства, знань про права й державний устрій, виховання поваги до закону, вмінь відповідно діяти. Правова просвіта, як одна з форм правового виховання, має обмежені завдання – дати певні знання з тих чи інших питань права, роз’яснити чинне законодавство, вказати правомірні варіанти поведінки в тій чи іншій життєвій ситуації. З огляду на вище вказане стає очевидним, що значною мірою, і доволі ефективно, це завдання, поряд з іншими установами і закладами, здійснюють юридичні клініки.
Тенденції розвитку юридичних клінік підтверджують, що вони більш спроможні, у порівняні з державними організаціями, ефективно забезпечити реалізацію права, закріпленого ст. 59 Конституції України, надання безкоштовної правової допомоги громадянам України. Це поступово руйнує стереотип недоступності і неможливості захисту своїх прав та інтересів.
Далі, визначаючи роль юридичних клінік у формуванні громадянського суспільства, підкреслимо, що крім, так би мовити, “зовнішніх” завдань, участь у роботі юридичних клінік надзвичайно важлива для самих студентів. З однієї сторони, вони набувають навичок соціальної перцепції: здатність адекватного і повного пізнання себе й інших людей і відносин; досвіду ділового спілкування; комплекс навичок, що забезпечують соціально-психологічну компетентність – здатність ефективно взаємодіяти з оточенням; практики роботи з інформацією та документами; навичок керування і “самоменеджмент” та ін. З іншої сторони, формуються специфічні навички, необхідні для виконання професійних обов’язків, підвищується фаховий рівень, правова культура.