План
Вступ
1. Історичний аспект досліджуваної теми
2. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння, наслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів та інших одурманюючих речовин
3. Судово-психіатрична оцінка осіб, що вчинили злочини в стані сп’яніння, васлідок вживання алкоголю, наркотичних засобів та інших одурманюючих речовин
Висновки
Список використаних джерел
кримінальне сп’яніння злочин відповідальність
Вступ
Необхідність теми, яка розглядається в рефераті, викликана нагальною потребою вирішення на практиці проблеми притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які скоїли злочин у стані сп'яніння, внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.
В теоретичному аспекті висвітлення питання щодо осудності винного суб'єкта в такому стані сприятиме усуненню прогалин у розгляді більш загального інституту кримінального права України — суб'єкта злочину та його кримінальної відповідальності.
Нестабільність соціально-економічних та політичних процесів у перші роки незалежності України й на сучасному етапі демократизації українського суспільства призвели до збільшення проявів девіантної поведінки громадян – пияцтва, наркотизму – і зростання на цьому ґрунті злочинів, які перебувають у центрі уваги як держави, так і суспільства в цілому.
Високий рівень злочинності та смертності, зруйновані людські долі – все це лише незначна частина тієї ціни, яку суспільство платить за малоефективне запобігання вказаним явищам. Зокрема, в Україні показник смертності від вживання неякісного й фальсифікованого алкоголю щорічно перевищує 9 тис. осіб, а частка випадків, які стосуються неповнолітніх, становить майже п'яту частину загальної їх кількості. Водночас, за даними МВС, кількість померлих від наркоманії з числа тих, які перебувають на обліку, у 2007 р. становила 1137 осіб, із них 5 неповнолітні.
Вищесказане засвідчує, що зловживання алкоголем та наркотиками є гострою не лише медико-психологічною та соціальною проблемою, що не одержала до сьогодні належного вирішення, а й кримінологічною, оскільки вживання алкоголю та наркотиків продовжує залишатися однією з основних детермінант учинення багатьох злочинів. Окрім того, за даними МВС України, поряд зі зростанням кількості споживачів алкоголю та наркотиків досить високим залишається число злочинів, вчинених ними в стані сп'яніння. Так, у 1992 р. було зареєстровано 6533 таких злочинів. Пік цього виду злочинності випав на 1995-1996 рр., коли було зареєстровано 7414 і 7435 злочинів відповідно. В наступні роки і досі аналізований вид злочинів характеризується поступовим зниженням із коливанням в окремі роки. Так; у 2002 р. було зареєстровано 4853 таких злочинів, у 2003 р. – 3995, в 2005 р. – 4070, а в 2007 р. – 3973 злочини.
Суспільно небезпечні наслідки злочинів, які вчинюються в стані сп'яніння, потребують не тільки застосування соціально-економічних, медичних, правових та інших заходів впливу, а й проведення науково-теоретичного дослідження стану, детермінант поширення та пошуку ефективних методів запобігання цьому небезпечному соціально-правовому явищу.
1. Історичний аспект досліджуваної теми
Питання про відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані сп'яніння, кримінальним правом традиційно розглядається у контексті проблеми осудності. Разом з тим саме вивчення питань кримінальної відповідальності осіб, які скоїли суспільно небезпечне діяння в стані сп'яніння, має важливе теоретичне й практичне значення для дослідження більш загальної проблеми суб'єкта злочину в кримінальному праві України.
Положення про відповідальність за вчинення подібних злочинів у вітчизняному кримінальному законодавстві знайшло відображення не одразу. За своєю суттю кримінальну відповідальність довгий час було передбачено лише за вчинення злочинного діяння в стані алкогольного сп'яніння, яке на розсуд суду могло бути визнано обтяжуючою обставиною. Водночас згідно із ст. 21 Кримінального кодексу України 2001 р., який нещодавно набув чинності, відповідальність настає за вчинення злочину не тільки в стані алкогольного сп'яніння, а й також внаслідок наркотичного сп'яніння або в разі вживання одурманюючих засобів.
Безпосередня історія розвитку цього інституту кримінального права була такою. Керівні начала з кримінального права Російської республіки 1919 р. не передбачали відповідальності за скоєння злочину в стані сп'яніння.
Перший Кримінальний кодекс УРСР 1922 р. не розглядав стан сп'яніння як обставину, що виключає кримінальну відповідальність, якщо особа призвела себе до такого стану спеціально задля вчинення злочину.
Основні начала кримінального законодавства СРСР 1924 р. також не вирішували питання про відповідальність осіб, що скоїли злочин у подібному стані. Кримінальний кодекс УРСР 1927 р. зазначав, дублюючи КК РРФСР 1926 p., що особи, які вчинили злочин у стані неосудності, звільняються від кримінальної відповідальності; до того ж у примітці до цієї норми особливо відзначалось те, що її дія не поширюється на осіб, які вчинили злочин у стані сп'яніння. Основи кримінального законодавства СРСР 1958 р. та КК УРСР 1960 р. аналогічно тлумачили вирішення цієї проблеми: особи, що вчинили злочин у стані сп'яніння, не звільняються від кримінальної відповідальності; в цьому випадку (як і в усіх попередніх нормативних згадках про цю відповідальність) мова йшла саме про стан алкогольного сп'яніння [5, с. 126—127].
Натомість законодавче закріплення поряд з алкогольним сп'янінням, а також сп'янінням, викликаного вживанням наркотичних засобів та одурманюючих речовин, є новелою в кримінальному праві України, пов'язаною з прийняттям нового Кримінального кодексу.
2. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння, наслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів та інших одурманюючих речовин
Актуальність проблеми, яка розглядається, важко оспорювати через те, що всім добре відомий негативний вплив алкоголю, наркотиків як на організм людини, так і на її поведінку в суспільстві. Кримінологічні дослідження показують, що під впливом пияцтва вчиняються 40-45 % усіх злочинів, а такі тяжкі злочини, як убивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, хуліганство, грабежі та розбої в 70 — 75 % випадків вчиняються у стані сп'яніння. Тому стан звичайного сп'яніння не може розглядатися як пом'якшуюча обставина ні в якому разі [2, с. 126].
На сьогодні дослідники кримінального права трактують сп'яніння як звичайне, фізіологічне сп'яніння, яке виникає внаслідок вільного вживання алкогольних напоїв (алкогольне), наркотичних засобів (наркотичне), психотропних речовин чи інших одурманюючих засобів (токсичне). Звичайне сп'яніння треба відрізняти від патологічного сп'яніння, яке є формою тимчасового розладу душевної діяльності і про яке мова йтиме окремо.
Основними ознаками звичайного сп'яніння є те, що:
а) особа приводить себе до такого стану свідомо;
б) при цьому вона не втрачає здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Нерідко особи, які вчинили злочин у стані сильного сп'яніння, посилаються на те, що зовсім не пам'ятають, як вони вчинили правопорушення і чим саме були зумовлені їхні дії. Зловживання спиртними напоями, наркотиками чи іншими одурманюючими речовинами справді знижує самоконтроль людини, розвиває моральну нестійкість, корисливі й агресивні моменти, у неї з'являється нерозбірливість у виборі засобів для досягнення антисоціальних цілей [2, с. 127].
Варто також підкреслити, що в стані фізіологічного сп'яніння повністю не викривляється сприйняття навколишнього світу та об'єктивної реальності, оскільки відбувається лише короткочасне порушення психічної діяльності, яке є прямо протилежним патологічному сп'янінню. Як наслідок, під час фізіологічного сп'яніння послаблюється функціонування гальмівних процесів в організмі, особа втрачає контроль над своєю поведінкою, але суб'єкт все ж таки зберігає безпосередній контакт з навколишнім середовищем, а його дії та поведінка, незважаючи на певні порушення в організмі, мають умотивований характер [8, с. 341].
Зазвичай фізіологічне сп'яніння настає поступово, а особа, яка вживає спиртні напої, наркотики, усвідомлює та розуміє, що, вживаючи їх, добровільно доводить себе до такого стану. Тому в разі скоєння злочинів у стані фізіологічного сп'яніння відсутнім є не тільки медичний (тобто певний психічний розлад), а й юридичний (повна відсутність контролю над своєю свідомістю та поведінкою) критерій неосудності. Більше того, в таких випадках осудність особи є настільки очевидною, що навіть немає необхідності призначати судово-медичну експертизу.
Найчастіше суспільно небезпечні діяння вчиняють у стані алкогольного сп'яніння Вирішуючи питання про кримінальну відповідальність за злочини, які мають алкогольне підґрунтя, необхідно знати про вплив алкоголю на загальний стан та психіку особи.
Алкоголь, діючи на організм людини, вражає її свідомість та волю тим сильніше, чим важчий ступінь сп'яніння. Основний вплив алкоголю — сп'яніння. Натомість безпосередній вплив алкоголю та дія алкоголю на організм людини визначається не тільки кількістю вжитого спиртного, а й його міцністю. Умовно просте алкогольне сп'яніння поділяють на такі стадії: легкий, середній та тяжкий ступінь сп'яніння [6, ст. 133—135].
Варто звернути увагу й на те, що через відсутність у діях сп'янілої особи критеріїв неосудності вона в будь-якому разі є суб'єктом злочину і не звільняється від кримінальної відповідальності.
Наркотичне сп'яніння зазвичай наступає під час вживання особою або впливу на організм наркотичних засобів. Такими засобами є речовини, включені до спеціального переліку засобів, які становлять небезпеку для здоров'я в разі зловживання ними та мають стимулюючий або збуджуючий вплив на організм,