1. Поняття, особливості й мета адміністративного примусу
2. Адміністративно-попереджувальні (запобіжні) заходи
3. Заходи адміністративного припинення, їх особливості та види
4. Заходи адміністративного стягнення
5. Інші заходи адміністративного примусу
1. Поняття, особливості та мета адміністративного примусу
адміністративний примус стягнення
Вирішальна роль боротьби з правопорушеннями належить державі. Воно має спеціальний апарат примусу. Правові норми визначають, за що державні органи можуть застосовувати методи примусу, види і розміри примусових заходів і порядок їх застосування.
Його мета – примусити конкретних суб’єктів дотримуватись певних приписів та утримуватись від тих чи інших дій.
Досягнення бажаного результату при використанні методу примусу здійснюється всупереч волі суб’єкту, при його внутрішній, а досить часто і зовнішній протидії.
Адміністративний примус є одним з різновидів державного примусу. Він характеризується тими ж ознаками, які характерні для останнього: це правозастосовча діяльність, спрямована на охорону правопорядку, реалізується в рамках охоронних правовідносин. Однак, поряд з цим адміністративно-правовий примус має особливості, які притаманні лише йому:
1. це один з основних об’єктивно необхідних адміністративно-правових методів державного управління, який застосовується на базі переконання;
2. ґрунтується на державно-владних приписах зобов’язуючого характеру, що передбачають застосування комплексу різних заходів морального (психічного), матеріального та фізичного впливу на волю і поведінку учасників управлінських стосунків;
3. здійснюється тільки уповноваженими на те органами виконавчої влади, їх посадовими особами або іншими компетентними суб’єктами (наприклад, судами або суддями одноособове);
4. для адміністративного примусухарактерний позасудовий порядок застосування. Використання адміністративно-примусових заходів віднесено до компетенції відповідних виконавчих органів (посадових осіб), що безпосередньо реалізують їх без звертання до суду. Проте відповідно до чинного законодавства окремі заходи адміністративного примуса використовуються судами - це стосується до випадків накладення найбільше суворих адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень;
5. реалізується за допомогою юрисдикційних, правозастосовчих актів,
6. застосовується з метою охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження і припинення правопорушень та покарання правопорушників, а також примусового виконання загальнообов’язкових правил у сфері державного управління;
7. заходи адміністративного примусу можуть застосовуватись як при наявності правопорушень (насамперед адміністративних), так і при їх відсутності (скажімо, в умовах надзвичайного стану, у випадках забезпечення громадської безпеки тощо);
8. застосування заходів адміністративного примусу, як правило, не пов’язане з елементами службового підпорядкування (тобто, такі заходи застосовуються до так званих третіх осіб);
9. застосування заходів адміністративного примусу здійснюється в установленому адміністративно-процесуальними нормами порядку та у визначених формах, тобто реалізується в межах спеціального адміністративного провадження;
10. персоніфікований - тобто застосовується тільки до конкретних суб’єктів права (як ФО, так і ЮО).
Адміністративний примус - один з основних методів державного управління, який полягає в застосуванні уповноваженими на те органами виконавчої влади та іншими компетентними суб’єктами у передбачених законом випадках комплексу примусових заходів морального, матеріального та фізичного впливу на волю і поведінку учасників управлінських відносин з метою забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, недопущення, припинення правопорушень, покарання правопорушників, а також запобігання наслідкам надзвичайних подій та їх локалізації..
Зовнішніми формами прояву адміністративно-правового примусу виступають його заходи.
У адмін-правовій літературі висловлюються різноманітні точки зору щодо класифікаціі заходів адмін примусу ідо цього часу єдності поглядів щодо цього питання немає. Однак в науці АП виділяють дві основні точки зору (інші - це модифікація цих двох точок зору).
Висунута наприкінці 40-х років Студенікіним С., Ямпольскою Ц. і ін. В основі даної класифікації покладено формальна ознака - наявність адмін санкцій.
Вона зводиться до двухчленной класифікації адміністративного примусу:
- адміністративні стягнення;
- інші заходи адміністративного примусу.
Друга запропонована М. Еропкиним наприкінці 50-х років і одержала найбільше поширення. У ній мовайде про існування трьох видів заходів адмін примусу: попередження, припинення, стягнення.,
В комплексі заходів адміністративного примусу щодо мети та характеру впливу виділяють переважно три традиційні групи:
- заходи адміністративного попередження (профілактичні);
- заходи адміністративного припинення;
- адміністративні стягнення.
Водночас в адміністративно-правовій літературі небезпідставно обґрунтовується доцільність виділення серед вказаних заходів ще двох самостійних специфічних груп, а саме:
- заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;
- та адміністративно-відновлювальних заходів.
2. Адмінінстративно-попереджувальні (запобіжні)заходи
Адмін-попереджувальні міри є самостійним видом примусових заходів, призначення яких – запобігання вчиненню правопорушень і забезпечення суспільної безпеки.
Заходи адм попередження використовуються з метоюпопередження правопорушення в сфері державного управління,запобігання створення протиправних і інших ситуацій, що мають суспільну небезпеку.
Заходи адміністративного попередження -це заходи профілактичного (запобіжного) характеру, які спрямовані на попередження правопорушень, забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, боротьбу зі стихійним лихом, епідеміями та епізоотіями, а також на запобігання та ліквідацію негативних наслідків під час інших надзвичайних подій.
Стихійне лихо - це повені, землетруси, засухи, великі пожежі тощо.
Епідемії- це масові захворювання-людей.
Епізоотії- це масові захворювання тварин.
Надзвичайні події - це великі катастрофи, масові безпорядки, військові дії, інші неординарні події, що призводять до загибелі людей, великого майнового збитку тощо.
Підставою для застосування заходів адміністративного попередження може слугувати припущення про намір особи вчинити адмін правопорушення або інше протиправне діяння. Ці заходи носять профілактичний характер і виражаються, як правило, у вигляді визначених обмежень і заборон.
Тобто підставою для застосування адмін-попереджувальних заходів є не правопорушення, а настання особливих встановлених законодавством умов.
Особливості адм-попереджувальних заходів:
- є засобом охорони суспільного порядку і безпеки .
- застосовуються з метою запобігання можливісті вчинення правопорушення .
- як правило вони прямо не пов’язані з вчиненням адмін правопорушення.
- передують застосуванню інших заходів.
Найбільше поширеними є такі заходи адмін попередження:
- контроль і наглядові перевірки;
- адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі;
- офіційне попередження громадян;
- внесення подання про усунення причин правопорушень;
- різні види огляду (особистий, технічний, медичний, санітарний, експертний, митний огляди, а також огляд вантажу, речей тощо);
- запровадження карантину (під час епідемій, епізоотій та ін.);
- припинення керуванням транспортнм засобом;
- перевірка документів (зокрема особистих, на речі, вантаж, транспорт та ін. при забезпеченні паспортного режиму, у водіїв автотранспортних засобів, в прикорд зоні й ін.);
- знищення недоброякісних продуктів харчування;
- обмеження права землекористування , водокористуванняі;
- тимчасове обмеження чи заборона доступу громадян у формі: закриття окремих ділянок кордону (при виникненні загрози епідемій, епізоотій тощо);
- обмеження руху транспорту та пішоходів (при проведенні масових заходів, загрозі життю або здоров’ю людей, забезпеченні спеціальних заходів тощо);
- санітарно-охоронні обмеження (зокрема, тимчасова заборона в’їзду в Україну чи виїзду з країни, ввезення або вивезення вантажу, обсервація тощо);
- перевірка житлових та службових приміщень, земельних ділянок (у випадках, передбачених законодавством, зокрема, відповідно до ст. 11 Закону “Про міліцію”);
- примусове вилучення майна (реквізиція) - (під час стихійного лиха, військових дій, інших надзвичайних подій або, наприклад, вилучення мисливської зброї в окремих осіб);
- примусове відселення (виселення) людей (наприклад, мешканців аварійних будинків, при самозаселенні тощо).
До цієї групи з певними обмовленнями також можна віднести такі заходи як профілактичне щеплення, тимчасове усунення від виконання певних робіт, індивідуальний адміністративний нагляд, анулювання певних дозволів та ін.
Вам необхідно запам’ятати, що ці примусові профілактичні заходи застосовуються компетентними суб’єктами незалежно від скоєння тих чи інших правопорушень, вони спрямовані на їх попередження.
3. Заходи адмініністративного припинення їх особливості і види
Заходи адмін припинення використовуються як заходи примусового припинення правопорушень і запобігання їх шкідливих наслідків. Ці заходи спрямовані на примусове припинення протиправнї поведінки, недопущення, усунення шкідливих її наслідків, на створення умов для можливого притягнення винних осіб до адмін відповідальності. За своєю метою заходи адмін припинення відрізняються від адмін стягнень і адмін-попереджувальних заходів.