При фінансовому лізингу лізингодавець набуває у власність річ, яка стає предметом лізингу, у продавця (постачальника) для наступної її передачі лізингоодержувачу[28;c. 8-11].
Лізингодавець у договорі фінансового лізингу набуває майно згідно із встановленими лізингоодержувачем специфікаціями та умовами. Тобто, на відміну від інститутів найму (оренди), а також прямого лізингу, які характеризуються наявністю у наймодавця (орендодавця, лізингодавця) предмета найму (оренди, прямого лізингу), лізингодавець за договором фінансового лізингу приймає від лізингоодержувача попереднє замовлення на відповідне майно, необхідне останньому, і, після виконання замовлення, передає йому це майно.
За договором прямого лізингу лізингодавець передає лізингоодержувачу майно у користування.
Користування предметом лізингу є квінтесенцією відносин, що складаються між сторонами договору лізингу як різновиду договору найму. Після закінчення строку договору фінансового лізингу майно, що складає предмет прямого (фінансового) лізингу, повертається лізингодавцю.
Прямий та фінансовий види лізингу передбачають строкове користування предметом лізингу. Проте, на відміну від прямого лізингу, щодо якого законодавством не встановлено чітких строків користування, законодавство про фінансовий лізинг чітко встановлює мінімальні межі такого строку - один рік. Максимальною межею строк користування предметом фінансового лізингу не обмежений.
Майно передається лізингоодержувачу за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. їх сума нормативно не встановлена і визначається за угодою сторін. Щоправда слід мати на увазі, що оскільки обидва види лізингу - прямий і фінансовий - є різновидами найму (оренди), на них поширюються обмеження, пов'язані з передачею в оренду державного та комунального майна, зокрема і щодо мінімальних розмірів орендної плати.
договір найм майновий позичка оренда
Можна прокинутися вранці в орендованій квартирі, переглянути фільм, взятий вчора на прокат, поїхати на роботу на службовому автомобілі, взятим за договором лізингу, працювати на протязі дня в споруді, взятій в оренду в держави для ведення виробництва, а у вільний час грати в футбол на орендованій земельній ділянці. Чи не є це 100% доказом того, що інститут оренди в цивільному праві відкриває велику кількість можливостей для споживача та вигодонабувача? По-перше оренда у всіх своїх формах дозволяє користуватися тим чи іншим дорогим майном часто недоступним для купівлі. Це дозволяє інтенсивно розвивати економіку держави. По-друге оренда у всіх своїх формах і проявах дозволяє наймодавцеві отримувати плату, яку можна кваліфікувати, як прибуток. Це забезпечує ефективне використання ресурсів, якими власник скористатися не спроможний.
Все вищесказане навіває на думку про особливо важливу роль законодавства в регулюванні орендних відносин. Як бачимо Цивільний Кодекс 2004 у досить повному обсязі охопив оренду та всі її види. Для України, як країни, що стоїть на шляху розвитку, на шляху вступу до ЄС інститут оренди займає далеко не останнє місце, що не потребує доказів.
Слід зазначити,що поняття договору майнового найму існувало ще в часи Римської імперії. Класичне Римське право знало три договори найму: найом речей, найом послуг, найом праці
Отже, закріпимо найважливіші моменти даної курсової роботи:
1. орендні відносини мають виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі планових завдань або інших адміністративно-управлінських актів;
2. оренда передбачає передачу майна у користування (без надання права орендареві розпоряджатися орендованим майном);
3. таке користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у визначених розмірах;
4. оренда передбачає передачу майна у строкове (тимчасове) користування. У разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, цей договір припиняється.
5. сторони в оренді: наймодавець і наймач, які наділені правами та обов’язками щодо оренди, треті особи.
6. до видів оренди зараховуються: оренда земельної ділянки, лізинг, прокат, оренда будівлі або іншої капітальної споруди, оренда транспортних засобів.
Список використаної літератури
1. Конституція України ВВР, 1996, №30, ст. 141 із змінами, внесеними згідно із Законом №2222-IV (2222-15) від 08.12.2004, ВВР, 2005, №2, ст. 44
2. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» ВВР, 2005, №2, ст. 44)
3. Цивільний Кодекс України,ВВР, 2003, NN 40-44, ст. 356
4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р., №436-ІV // ВВР України. –2003. –№18. –Ст. 144.
5. Цивільний кодекс Української РСР,1922
6. Цивільний кодекс Української РСР,1963 (Кодекс втратив чинність на підставі Кодексу №435-IV (435-15) від 16.01.2003, ВВР, 2003, NN 40-44, ст. 356)
7. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 р.,№334/94-ВР // ВВР України. –1995. -№4. –Ст. 28.
8. Закон України”Про оренду державного та комунального майна”, ВВР, 1992, №30, ст. 416
9. Закон України «Про фінансовий лізинг»,ВВР, 1998, №16, ст. 68
10. Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про лізинг"”,ВВР, 2004, №15, ст. 231
11. Закон України “Про приватизацію державного майна”,ВВР, 1992, №24, ст. 348
12. Закон України”Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг»,ВВР, 2006, №16, ст. 138
13. Закон України “Про оренду землі”, ВВР, 1998, №46-47, ст. 280
14. Декрет Кабінету Міністрів України „Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається” від 31 грудня 1992 р. №26-92.
15. Декрет Кабінету Міністрів України "Про укладення договорів оренди приміщень підприємствами й організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг" від 29 грудня 1992 p. №20-92,
16. Декрет Кабінету Міністрів України "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" від 31 грудня 1992 р. №26-92,
17. Декрет Кабінету Міністрів України "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності" від 11 січня 1993 р. №5-93,
18. Декрет Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду" від 20 травня 1993 p. №57-93
19. Декрет Кабінету Міністрів України Про додаткове регулювання орендних відносин. Від 15.12.92 року. №9-92
20. Цивільний кодекс України: Коментар. — X.: ТОВ «Одіссей», 2003.
21. Цивільне право України: Підручник. У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери та Н.С. Кузнецової. - К.Юрінком, 2001.
22. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. - К.Юрінком, 2001.
23. Берестова І. Е. Цивільне право України. - К.: НАВСУ, 2005
24. Борисов В.І. Цивільне право. - К.: Юрінком Інтер, 2004.
25. Пахалюк М.В. Цивільне право України. - Х.: Право, 2004.
26. Панченко М.І. Цивільне право - К.: Знання, 2005.
27. Щербіна В.С. Господарське право України: Навч. посібник. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2002.- 392 с.