Обмеження права приватної власності являє собою концептуальне поняття, що характеризує звуження можливостіздійснення суб’єктивного права приватної власності. Між тим слід відзначити, що обмеження в цивільному праві є багатоаспектним явищем. Формулювання поняття правового явищамає включати найбільш характерні та важливі аспекти його розуміння.
Найбільш важливим таким аспектом серед їх різноманіття щодо розуміння обмежень майнових прав фізичних осіб, є те, що вони відносяться до механізму правового регулювання цивільних відносин. Адже саме можливість певного регулятивного впливу завдяки обмеженням на майнові права фізичних осіб дозволяє підійти к формуванню принципіальних аспектів їх встановлення у правовій державі, таких як виключність та обґрунтованість. Отже, бачення обмежень майнових прав фізичних осіб як елементу механізму правового регулювання суспільних відносин у цьому дослідженні поставлено у главу кута виходячи з об’єктивного стану речей.
Таке бачення має ставитися за основу при формулюванні поняття обмеженьмайнових прав фізичних осіб. Адже саме діяобмежень у механізмі правового регулювання майнових відносин за участю фізичнихосіб здатна створити надійну систему охорони прав таких осіб, що у сучасній Українівизнано пріоритетним для діяльності держави [16; с.121].
При формулюванні поняття обмежень майнових прав фізичних осіб важливим виділити їх ознаки згідно зайнятих у цьому дослідженні позицій з урахуванням аналізу існуючих у науці підходів, сутнісних аспектів, що формують такі обмеження.Виявлення ознак обмежень майнових прав фізичних осіб у такий спосіб дозволить викласти їх поняття.
Отже, на основі вищевикладеного є підстави для формулювання таких ознак обмежень майнових прав фізичних осіб.
1) Обмеження майнових прав фізичних осіб є елементом механізму правового регулювання. Під правовими обмеженнями розуміти сукупність елементів механізму правового регулювання, спрямованих на встановлення меж дозволеної поведінки суб’єктів. Прицьому не розкривається, які саме елементимеханізму правового регулювання застосовуються в обмеженнях, що утруднює розуміння позиції автора повною мірою. Втім, позитивним у цьому визначенні вважаємо те, що одна з важливих ознак обмежень, а саме, сприйняття їх з точки зору елементу механізму правового регулювання автором вказаного поняття додержується. Тому розгляд обмежень майновихправ фізичних осіб з точки зору аспекту їх розуміння як елементу механізму правового регулювання важливим щодо поняття обмежень майнових прав фізичних осіб. Більш того, ефективна дія обмежень майнових прав фізичних осіб як впливового регулятора у охороні прав та законних інтересів вповноважених осіб та суспільства, передбачає їх розгляд саме з точки зору механізму правового регулювання. У сучасному суспільстві такий підхід є необхідним, оскільки наразі правові механізми, що здатні забезпечити уникнення конфлікту прав та інтересів різних осіб має бути обґрунтованими.
Відображення ж в понятті обмежень майнових прав фізичних осіб віднесення їх до механізму правового регулювання підкреслюєнеобхідність доволі обережного та продуманого підходу до їх встановлення. Це безперечно сприяє найкращої охороні прав такихосіб, що не можуть довільно й необґрунтовано обмежуватись у правій державі. Отже, віднесення обмежень майнових прав фізичних осіб до механізму правового регулювання є їх сутнісною рисою, що має бути відображена у їх понятті [12; с.163].
2) Обмеження майнових прав фізичнихосіб спрямовані на охорону прав суспільства, інших учасників цивільних правовідносин. При формулюванні поняття обмеженьмайнових прав фізичних осіб слід звернутиувагу на передумови їх виникнення. Оскільки передумови виникнення обмежень майнових прав фізичних осіб дозволяють визначити зумовленість таких обмежень, їх необхідно виділити як ознаку таких обмежень тавона має бути відображена у відповідномупонятті.
Обмеження права власності представляють собою встановлені законом правила, які спонукають власника утримуватись від певних дій чи терпіти дії інших осіб у сфері свого юридичного панування в цілях захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров’я, прав та законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони держави та її безпеки. Таке поняття обмежень слід оцінити критично з наступних причин. Перш за все, представлене цією дослідницею визначення не є достатньо універсальним, стійким, воно буде змінюватися залежно від економічних, правових, політичних змін у суспільстві.
Як вже було з’ясовано при розгляді еволюції поглядів на обмеження майнових правфізичних осіб, чинники, що впливають наних можуть змінюватись з часом. Втім, навідміну від чинників, що впливали на майнові обмеження у різні часи, їх передумови ізчасом практично залишалися без змін. Отже, з’ясовані вище передумови виникнення обмежень майнових прав фізичних осіб, такі як їх спрямованість на охорону прав суспільства чи інших вповноважених осіб(учасників цивільних правовідносин) маютьбути відображені у відповідному понятті.
3) Обмеження майнових прав фізичнихосіб закріплюються у законі.По-перше, закріплення такої ознаки підкреслитьрозуміння законодавчих витоків обмеженьмайнових прав фізичних осіб. По-друге, зрозумілим буде джерело встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб у цивільному праві, яким є закон. Крім того, посилення акценту на джерелівстановлення обмежень майнових прав фізичних осіб дозволить чітко визначити та закріпити важливі з точки зору теорії підходипро те, що обмеження майнових прав фізичних осіб можуть закріплюватись лише у законі. Функцією підзаконних актів, з урахуванням цього, є роз’яснення окремих обмежень майнових прав фізичних осіб, втім, невстановлення нових таких обмежень. Судзастосовує цивільне законодавство, зокрема, щодо обмежень майнових прав фізичнихосіб, але не наділений правом встановлювати обмеження, що не передбачені у законі. Щодо сторін договору закон через імперативнінорми може визначати певні обмеження таучасники договірного процесу мають дотримуватись їх. Отже, можливість законодавчого встановлення обмежень майнових прав фізичнихосіб є сутнісною ознакою обмежень майнових прав фізичних осіб, що має бути відображена у їх понятті [14; с.172].
4) Обмеження майнових прав фізичнихосіб діють за допомогою специфічних законодавчих заборон, обов’язків та дозволів. Обмеження майнових прав фізичних осіб полягає у особливій, конституційній основі більшості таких обмежень, щопрямо встановлено у ст.64 Конституції України [1]. Посилення цієї специфічності бачимовиходячи зі ст.3 Конституції України [1], оскільки встановлення обґрунтованих обмеженьмайнових прав фізичних осіб сприяє їх належній охороні у правовій державі. З огляду на це, законодавцем мають встановлюватися заборони, обов’язки та дозволи, завдяки яким формуються обмеження майнових прав фізичних осіб. При їх формулюванні законодавець має розуміти, що зачіпається дуже тонка та специфічна матерія, пов’язана із важливими державними інтересами, якими виступають права фізичнихосіб. Тут треба намагатися досягати, наскільки це є можливим з точки зору правовогорегулювання, розумного компромісу міжохоронюваними правами фізичних осіб тасуспільними інтересами і правами інших уповноважених осіб. Отже, розумне співвідношення законодавчих заборон, обов’язків та дозволів здатнесприяти при встановленні обмежень майнових прав фізичних осіб охороні їх прав, досягати належного балансу між правами та інтересами вповноважених осіб та суспільства, не припустити конфлікту і напруженості приїх здійсненні.
Обмеження майнових приправа приватної власності фізичних осіб– це елемент механізму правового регулювання, що спрямований на охорону прав суспільства, інших учасників цивільних правовідносин та здатний за допомогою специфічних законодавчих заборон, обов’язків абодозволів впливати на звуження можливостей здійснення суб’єктивного цивільного права.Це поняття в цілому відображує ті ознаки, що притаманні обмеженням праввласності фізичних осіб. Втім, не виключено, що й воно може піддаватись вдосконаленню із подальшим розвитком уявлень про обмеження прав власності фізичних осіб [20; с.88].
Запровадження будь-якого з видів обмежених речових прав суттєвим чином впливає на обсяг майнових можливостей власника – спричиняє значне їх зменшення й тимчасово унеможливлює реалізацію відповідних правомочностей. На підставі порівняльного аналізу норм римського приватного та сучасного цивільного права України виявлено моменти рецепції положень стародавньої римської правової системи з регламентації речово-правових обмежень права приватної власності, віднайдено сутність, встановлено первинний зміст відроджених у Цивільному кодексі України категорій речових прав, виявлено недоліки та прогалини чинного законодавства про речові права та опрацьовано конкретні пропозиції і рекомендацій щодо їх усунення.
Загальна спрямованість курсової роботи надала змогу сформулювати й обґрунтувати ряд наступних положень, висновків та пропозицій: