У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора.
В ухвалі господарського суду про ліквідацію юридичної особи-банкрута ліквідаційна комісія зобов'язується подати органу, що здійснює державну реєстрацію, затверджений господарським судом ліквідаційний баланс, а відповідний орган – скасувати державну реєстрацію юридичної особи. Примірник такої ухвали має бути надісланий як реєструючому органу, так і місцевому органу статистики для виключення суб'єкта підприємницької діяльності з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (п. 8 листа Вищого господарського суду України від 24.09.1999 р. №01–8/451 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»).
Як роз'яснює Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (лист від 11.02.2002 р. №4–422–47/769 «Щодо скасування державної реєстрації за рішенням господарського суду, п. 33 Положення про державну реєстрацію суб» єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. №740, орган державної скасовує державну реєстрацію, зокрема, на підставі рішення господарського суду в разі визнання суб» єкта підприємництва банкрутом. При цьому скасування державної реєстрації суб» єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації лише після проведення ліквідаційною комісією (ліквідатором) усіх заходів що до ліквідації суб» єкта підприємницької діяльності і подання до органу державної реєстрації документів, визначених п. 34 вишченаведенного положення, шляхом виключення його з реєстру суб» єктів підприємницької діяльності.
Копія ухвали про ліквідацію юридичної особи направляється органу, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи-банкрута. Підприємство вважається ліквідованим лише з моменту виключення його з державного реєстру України.
У відповідності з Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженою Постановою КМУ від 25 травня 1998 року №740, орган державної реєстрації здійснює скасування державної реєстрації підприємства-банкрута шляхом виключення його з Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності. Скасування державної реєстрації позбавляє підприємство статусу юридичної особи і є підставою для виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Виключення з державного реєстру є завершальним етапом ліквідації підприємства при банкрутстві і означає повне припинення його правосуб’єктності, що тягне за собою закінчення процедури ліквідації.
Висновки
Інститут неспроможності в Україні сьогодні пербуває в процесі становлення. Він є важливим елементом права країн з ринковими відносинами і тому успішність його застосування тісно пов’язана зі станом правового регулювання відносин приватного характеру.
Неплатоспроможність як масове явище є неодмінним супутником товарних форм господарювання. Призначенням його є врегулювання конфліктних відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами.
На перших етапах застосування інституту неспроможності механізмом регулювання відносин в цій сфері була виключно ліквідаційна процедура, яка сьогодні хоча і займає одне з головних місць інституту неспроможності, сучасні тенденції доктрини і практики ставлять наголос на переважному застосуванні реорганізаційних процедур як прогресивних, тому що вже прийшло розуміння того, що законодавство про неспроможність повинно бути спрямоване передусім на збереження боржників-учасників торгівельного обороту.
Приклад нашої країни засвідчує, що реальне впровадження інституту неспроможності можливо лише за умов, коли не обмежується дія об’єктивних економічних занонів.
Із наведеної вишче роботи вважаю, що більше уваги теба приділити вдосконаленню самої процедурі визнання неспроможним, враховуючи певні особливості правового положення деяких суб’єктів права необхідно передбачити спеціальні правила щодо врегулювання проблем визнання неспроможним, які повинні бути переважно неліквідованими, або ж мати спеціально розроблену процедуру визнання їх неплатоспроможними, що тягнуло б за собою менші збитки.
Вважаю, що закон повинен містити можливості достотньо легкого переведення реорганізаційних процедур в ліквідацію і навпаки.
Реалізація цих заходів реформування дозволить істотно поліпшити механізм інституту неспроможності в Україні. А досконалий механізм даного інституту в свою чергу допоможе в розв’язанні кардинальних соціально-економічних проблем України.
Список використаної літератури
банкрутство ліквідація підприємницький майно
1. Закон України «Про банкруство» від 14.05.1992 р. №2343-XII з наст. змінами та доповн. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №31.
2. Закон України від 07. 12. 2000 року №2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність».
3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».
4. Указ Призедента України від 21.04.1998 року №333/98 «про відкриття в арбітражних судах України спеціальних колегій по розгляду справ про банкрутство».
5. Постанова Кабінета Міністрів України від 17. 03. 2000 року №515 «Про затвердження порядку проведення досудової санації державних підприємств».
6. Наказ Державної податкової адміністрації України від 21. 11. 2000 року №600 «Про затвердження порядку проведення органами ДПС прощення (списання) та росстрочки (відстрочки) податкової заборгованості платнику податків приукладанні мирової угоди в справі про банкрутство».
7. Лист Вищого арбітражного суду України від 07. 03. 1996 року №01–8/106 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства».
8. Інформаційний лист Вищого господарського суду від 20. 04. 2001 року №01–8 / 480 «Про деякі питання практики застосування окремих норм діючого законодавства при вирішенні спорів».
9. Збірник рішень Вищого господарського суду та практика №3–4 1995рік сторінки 289.
10. Збірник рішень Вищого господарського суду України та практика №1 1996 рік стр. 216.
11. Збірник рішень Вищого Господарського суду України та практика №1 1997рік стр. 176.
12. Збірник рішень Вищого господарського суду України та практика №2 1997 рік стр. 215.
13. Збірник рішень Вищого господарського суду України та практика №1 2000 рік стр. 165.
14. Збірник рішень Вищого господарського суду України та практика №4 2000 рік стр. 115.
15. Збірник рішень Вищого господарського суду України та практика №4 2001 рік стр. 105.
16. Відомості Верховної Ради України 1997 рік №25 стр. 171.
17. Відомості Верховної Ради України 1992 рік №32 стр. 455.
18. Вдомості Верховної Ради України 1993 рік №33 стр. 347.
19. Відомості Верховної Ради УССР 1990 рік №34 стр. 499.
20. Відомості Верховної Ради УССР 1990 рік №48 стр. 632.
21. Відомості Верховної Ради УССР 1991 №20 стр. 249.
22. Афанасьєв Р.Г. «Банкрутство: напрямки удосконалення ліквідаційної процедури» Вісник Вищого арбітражного суду України 2000 рік №1 стр. 167.
23. Васильев Е.А. Эволюция законодательства о несостоятельносты и банкротствах в буржуазных странах. Торгово-економические связи и вопросы международного частного права. Сборник научних трудов – М. МИМО-1970 – с. 159.
24. Попадюк С.С. Етапи ліквідації юридичної особи при банкрутстві, Держава і право №16 стр. 76.
25. Попадюк С.С.особливості ліквідації підприємств при банкрутстві. Держава і право стр. 210.
27. Тітов М.І. Матеріально-правові та процесуальні аспекти визнання господарюючих суб’єктів банкрутами: Дис…канд. юр. наук: – Х., 1996.
28. Тітов М.І. Правовий статус та повноваження ліквідаційних комісій // матеріали доповідей і тези виступів на науковій конференції «Теоритичні та практичні проблеми становлення правової держави в Україні». – Чернівці, 1995рік вип. 2.
29. Поляков Б.М. Процедура банкротства в Украине: теория и практика. Донецк, – «Донбасс», 2001, 480 с.