Буденне тлумачення дається особами, які виражають цим правові почуття, емоції, уявлення, хвилювання і думки в їх повсякденному спілкуванні під дією права. Таке тлумачення має велике значення в практиці дотримання громадянських прав, під час виконання ними громадянських обов'язків, а також у здійсненні ними їхніх суб'єктивних прав.
За обсягом розрізняють адекватне (буквальне), обмежувальне (звужене) та поширене (розширене) тлумачення.
Адекватне (буквальне) тлумачення має місце тоді, коли зміст і письмовий виклад норми права збігаються.
Обмежувальне (звужене) тлумачення — зміст норми права вужчий за її буквальне значення.
Поширене (розширене) тлумачення: зміст норми права ширший від його буквального значення.
Характеризують такі способи тлумачення:
1. Мовне (граматичне) — з'ясування змісту правової норми через досвід її словесного формулювання на підставі лексичних, морфологічних, синтаксичних норм мовознавства.
2. Логічне — з'ясування змісту правової норми завдяки безпосередньому використанню законів і правил формальної логіки.
3. Систематичне — з'ясування змісту правової норми залежно від місця, що його посідає правова норма в системі інших норм права, а також залежно від її зв'язків з іншими нормами інститутів і галузей права.
4. Історико-політичне — з'ясування сутності правової норми на основі дослідження процесу її прийняття за певних історичних умов.
5. Телеологічне (цільове) — аналіз сутності правової норми через з'ясування її мети.
6. Спеціальне юридичне — аналіз норми, яка містить юридичну термінологію, розуміння її конструкції з позиції юридичної науки, техніки і практики.
Дійсно правова норма буде мертвою без важливого для неї чинника – реалізація її, тобто ретельного і точного втілення її в життя.
Актуальність цієї проблеми в Україні не може викликати сумнівів, оскільки ми бачимо й самі в якому стані зараз знаходиться цей процес, процес реалізації норм права в Україні. Особливо погано на цьому тлі виглядають наші правоохоронні органи, яки вже не викликають тієї загальної поваги в суспільстві, як це було раніше. У справа тут не лише в поганому економічному забезпеченні – це тільки поглиблюючий фактор. Справа й в загальному змінені менталітету. Люди розгублені, вони не знають задля чого вони повинні ретельно втілювати норми права в життя. Тому, що все ж таки чималу роль в цьому відіграє й економічна важка ситуація. Шляхи виходу з цієї ситуації відомі. Але треба лише політична воля політичного бомонду, і воля всього народу України, для подолання цієї жахливої економічної й юридичної ситуації.
Сучасна загальна практика реалізації норм права показує, що зараз йде інтенсивний розвиток цього напрямку правозастосовчої практики. Тому, що в праві не існує неважливих елементів і дрібниць. Тому, що за розробкою й прийняттям норми права йде її реалізація. Дійсно важливо те що в Україні застосовується та приймається загальна причина застосування права за аналогією. І добре те що в нас розуміють меті застосування цієї аналогії. Тобто в нас вважається неприйнятним застосування цього права в кримінальному та адміністративному галузях права.
Метою створення правової держави в Україні є забезпечення цивілізованого функціонування і розвитку громадянського суспільства.
Концепція правової держави в сучасних умовах — це не лише проголошення основних принципів і рис, що складають теорію такої держави, а й необхідність реального формування нових соціально-політичних інститутів, котрі замінили б існування закритої авторитарної політичної системи відкритою демократичною системою, яка діяла б на засадах панування права (правового закону) в суспільстві.
Правова держава нині розглядається як держава, в якій виключно юридичними засобами забезпечуються зверхність права, реальне здійснення, охорона, захист і поновлення порушених прав громадян, взаємна відповідальність держави та особи, контроль і нагляд за утворенням і застосуванням юридичних законів. Метою створення правової держави в Україні є забезпечення цивілізованого функціонування і розвитку громадянського суспільства.
Отже, правова держава може розглядатись як політико-юридична форма організації суспільного життя, що належить до таких фундаментальних соціальних цінностей, як права людини і громадянина, конституціоналізм, демократія тощо.
Отже зазначимо, що сучасний стан українського права, права в Україні дає можливість сказати, що багато що вже зроблено, але й багато чого ще треба зробити. І зробити це треба як можна швидше.
1. Закон України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради. — № 46.
2. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 2003 р. // Голос України. — 2003.
3. Коментар до Конституції України: Наук.-популярне вид. — К.: Ін.-т законодавства Верховної Ради України, 2003.
4. Конституційні акти України. 1917 — 1920. Невідомі конституції України. — К.: Філософська і соціологічна думка,2001.
5. Сравнительное конституционное право. — М.: Манускрипт, 2003.
6. Правові джерела України // Бюл. законодавства і юрид. практики України. — 2002. — № 1. — 192 с.
7. Дрожжина С.В. Основы правоведения. – К., 2004.
8. Усенко И.Б. Основы правоведения. – К., 2006.
9. Касынюк Л. А. «Основы конституционного права Украины.».: Харьков, ООО «Одиссей», 2005.
10. Скакун О. Ф., Подберезский М. К. «Теория государства и права». Харьков, 2003.
11. Копейчиков В.В. Основи конституційного права України. К.:Юрінком Інтер, 2004.
12. Основы государства и права. Учебное пособие / Под ред. :А. С. Васильева, М.Ф. Орзих, В.А. Михалев / Одесса, 2004.
13. Орзих М.Ф. Конституционное право Украины (учебно-методическое пособие). Одесса. 2005.
14. Тодоров И.Я., Чередниченко Э.А. Основы государства и права. Донецк, 2004.