Для порівняння: на думку Вищої кваліфікаційної комісії суддів, згаданий вище кандидат на посаду судді має відповідний рівень професійних знань, досвід судової роботи, високі ділові і моральні якості, відповідає зайнятій посаді.
У такому контексті говорити про якісь фундаментальні принципи формування професійного корпусу суддів навіть соромно. Подібна неузгодженість в позиціях органів, які фактично дають суддям путівку в життя, заважає нормальній діяльності судової системи. Більше того, визначені підходи вдосконалення статусу суддів не тільки порушують загальні принципи відбору кадрів, а ще й створюють сприятливий клімат для корупції в судах.
Неможливість впоратися з такою ситуацією зумовлена якраз тим, що в склад комісій в основному входять представники судової формації і, користуючись правом „більшості”, створюють кругову поруку. Справді, хіба буде суддя голосувати проти свого колеги, якщо невдовзі він сам може опинитися в подібній ситуації? Я думаю, що ні.
Разом з тим, положення Закону „Про судоустрій України”, регламентуючі порядок формування судової влади, не дають можливості приймати участь в цьому процесі представникам інших гілок влади. І головне – виписана в чинній ст. 74 Закону норма, яка передбачає, що діяльність кваліфікаційних комісій здійснюється в апеляційних округах, робить практично неможливе їх належне функціонування, а також безпідставне відлучення представників виконавчої та законодавчої влад у 18 областях від участі у формуванні судової влади в певних регіонах. Не додає авторитета також Вища кваліфікаційна комісія суддів України і відсутність в її складі представника Державної судової адміністрації та народних депутатів України.
Таким чином ми бачимо, що кваліфікаційні комісії суддів відіграють саму першу, найважливішу роль у формуванні професійного корпусу суддів. Але процвітання корупції в них, заважає виконувати свої завдання належним чином. А це в свою чергу впливає на те, кому довірити правосуддя в тому чи іншому суді. Якщо судити буде суддя, який зарекомендований кваліфікаційною комісією як найкращий кандидат, а насправді – не буде знати всі тонкощі судової справи, то тоді яка доля чекає тих, хто надіється на справедливий суд? І хіба можна говорити про високий рівень здійснення правосуддя, якщо його буде здійснювати не кваліфікований суддя?
Розділ 2. Повноваження та організація роботи кваліфікаційних комісій суддів.
2.1 Повноваження кваліфікаційної комісії суддів
Повноваження – право, надане кому – небудь для здійснення чогось;компетенція, доручення, повновладдя. Повноваження кваліфікаційної комісії суддів – це сукупність закріплених Конституцією України та Законом „Про судоустрій України” прав та обов`язків, що визначає її місце як постійно діючого органу в системі судоустрою України. Відповідно до ст. 77 Закону України „Про судоустрій України” кваліфікаційна комісія суддів:
7 перевіряє відповідність кандидатів у судді вимогам, встановленим законом, проводить їх кваліфікаційне атестування і дає висновок про підготовленість до судової роботи кожного кандидата, який пропонується на посаду судді; дає висновки про звільнення з посади судді;
8 проводить кваліфікаційну атестацію суддів відповідних судів і присвоює суддям кваліфікаційні класи(не вище другого);
9 розглядає звернення та подання про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів, проводить пов`язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушує дисциплінарне провадження і вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді;
10 припиняє перебування у відставці суддів місцевих судів;
11 здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Практично всі повноваження дають підстави віднести кваліфікаційні комісії суддів до органів державної влади, оскільки, вирішуючи питання, які входять до їх компетенції, вони, по суті, здійснюють державно – владні повноваження. Крім того, комісії, реалізуючи деякі повноваження (наприклад, здійснюючи кваліфікаційну атестацію суддів), діють не тільки і не стільки в інтересах самих суддів, скільки суспільства і держави в цілому.
Кваліфікаційна комісія суддів має право для здійснення своїх повноважень витребовувати та одержувати необхідну інформацію від голів судів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також громадян та їх об`єднань. Посадові особи, які безпідставно відмовляють у наданні інформації чи ухиляються від її надання, несуть передбачену законом відповідальність.
Кваліфікаційна комісія суддів перевіряє відповідність кандидатів у судді вимогам, встановленим законом. При першому призначені на посаду судді такими вимогами, визначеними Конституцією України (ст..127), Законом України „Про судоустрій України” та Законом України „Про статус суддів”(ст. 5, 7), є, зокрема, заборона поєднувати свою професійну діяльність з членством у політичній партії та профспілках, будь – якою іншою політичною діяльністю (я вважаю це однією із основних вимог, адже, якщо суддя буде замішаним у політиці, то це буде заважати здійснювати йому правосуддя належним чином, як вказано в Конституції України),мати представницький мандат, обіймати будь – яку іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Всі ці вимоги є не випадковими, адже вони встановлюють визначені рамки для судді, щоб він зміг концентруватися лише на своїй роботі і здійснювати ніщо інше, окрім правосуддя. Кваліфікаційна комісія суддів рекомендує на посаду судді громадян, кандидатури яких відповідають вимогам Конституції України (ст. 127) та Закону України „Про статус суддів” (ст.7). Так, наприклад, суддями спеціалізованих судів, крім зазначених осіб, кваліфікаційні комісії суддів можуть рекомендувати громадян, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. У цьому разі кандидатом на посаду судді спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою, має вищу освіту в галузі знань, що охоплюється межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, та стаж роботи за спеціальністю не менш п`яти років. З цього можна зробити такий висновок, що далеко не кожний громадянин України зможе стати суддею спеціалізованого суду, перш за все, ними можуть бути люди, старші 30 років і проживати в Україні 10 років.
Стосовно кандидатів на посади суддів військових судів. Вони, додатково до перелічених вище вимог, повинні ще перебувати на військовій службі, мати військове звання офіцерського складу та входити до штатної чисельності Збройних Сил України. Як видно, що суддями таких типів судів можуть стати ще менша кількість громадян України, це не дарма, адже щоб судити військових, судді потрібно самому розбиратися у військових справах і мати не просто військове звання, а звання офіцерського складу.
За результатами кваліфікаційної атестації кваліфікаційна комісія суддів дає висновок про підготовленість до судової роботи кандидата на посаду судді. Цей висновок надсилається до Вищої ради юстиції. Кваліфікаційна комісія суддів також дає висновок про можливість переведення судді з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (ч.2 ст. 62 Закону України „Про судоустрій України”) в межах п`ятирічного строку, але, якщо судді залишилося перебувати на посаді менше року, то в такому випадку переведення до іншого суду не можливий. Ще кваліфікаційна комісія суддів дає висновок про можливість звільнення з посади судді з підстав, визначених ст. 126 Конституції України та ст. 15 Закону України „Про статус суддів”. Цей висновок надсилається до Вищої ради юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав. Кваліфікаційна комісія суддів проводить кваліфікаційну атестацію судді відповідних судів і присвоює суддям кваліфікаційні класи (не вище другого). Кваліфікаційна атестація проводиться у формі кваліфікаційного іспиту, кваліфікаційної співбесіди або повторного (додаткового) іспиту. Кваліфікаційна комісія суддів наділена повноваженнями розглядати офіційні звернення та подання зазначених у ч. 2 ст. 97 Закону України „Про судоустрій України” осіб про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів, проводити пов`язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушувати дисциплінарне провадження і вирішувати питання про дисциплінарну відповідальність судді. Кваліфікаційна комісія суддів може припиняти перебування у відставці суддів місцевих судів. Кожен суддя, що пропрацював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку. Відставка же судді припиняється рішенням кваліфікаційної комісії суддів за власною ініціативою, заявою судді або поданням голови відповідного суду за місцем проживання судді чи його попередньої роботи внаслідок:
12 повторного обрання на посаду судді;
13 вчинення проступку, несумісного із званням судді;
14 винесення щодо нього обвинувального вироку, що набрав законної сили, а також у разі закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав за згодою судді;
15 втрати громадянства України.
В останніх трьох випадках, зазначених вище, разом з припиненням відставки суддя втрачає гарантії недоторканності та соціального захисту, передбачені законом.
Суддя, відставку якого припинено кваліфікаційною комісією суддів, має право протягом місяця оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішення якої є остаточним. Суддям, відставку яких припинено, виплачується пенсія на загальних підставах.