Особливе місце в державній системі органів охорони інтелектуальної власності належить Антимонопольному комітету України, який забезпечує захист від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірним використанням об’єктів інтелектуальної власності. Це підтверджується словами колишнього заступника голови Антимонопольного комітету України О.І. Мельниченка, який зазначав, що “становлення та розвиток в Україні ринкових відносин і відповідно конкуренції між окремими суб’єктами господарювання зумовили потребу створення системи захисту від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірним використанням об’єктів інтелектуальної власності. Зараз така система здебільшого створена та діє досить ефективно. Водночас існують невирішені проблеми законодавчого та правового характеру, що спричинює поширення в країні типових порушень правил підприємницької діяльності та чесної конкуренції, зокрема - неправомірне використання знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань, назв місць походження товару. Подолання цих проблем дозволить значно підвищить ефективність захисту суб’єктів господарювання та споживачів від недобросовісної конкуренції, тим самим зміцнивши систему охорони інтелектуальної власності в країні загалом”.
За останні роки значно підвищилася роль Державної митної служби України щодо протидії порушенням в сфері інтелектуальної власності. В структурі Державної митної служби України успішно діє відділ захисту прав інтелектуальної власності Департаменту заходів торгівельної політики. Зокрема, Державною митною службою України розроблено низку нормативно-правових актів, які визначають механізм контролю за переміщенням товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, через митний кордон. У новому Митному кодексі України введено цілий розділ, що визначає норми щодо охорони прав інтелектуальної власності.
Наступним важливим кроком у підвищенні ефективності протидії порушенням в сфері інтелектуальної власності стало прийняття Закону України “Про внесення змін до Митного кодексу" (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні через митний кордон України) № 359-V від 16 листопада 2006 року, який відповідає основним вимогам Угоди з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності.
М. Руденко до органів охорони інтелектуальної власності відносить органи прокуратури, вважаючи, що вони виконують особливі, властиві тільки їм функції й не підпорядковуються жодній із гілок влади. Головне завдання Прокуратури України у сфері інтелектуальної власності - здійснювати контроль і нагляд за законністю діяльності правоохоронних органів, які протидіють правопорушенням у зазначеній сфері.
В юридичній літературі прийнято виділяти й мережу недержавних організацій, які прямо чи опосередковано приймають участь в охороні інтелектуальної власності:
- творчі спілки. Так, О.М. Торопіна виділяє такі творчі спілки: “Національна спілка письменників України, Національна спілка театральних діячів України, Національна спілка кінематографістів України, Національна спілка художників України, Національна спілка майстрів народного мистецтва, Національна спілка архітекторів України, Національна спілка композиторів України, Спілка фотохудожників України, Національна спілка журналістів України, Всеукраїнська спілка кобзарів, Спілка рекламістів України, Всеукраїнська музична спілка, Спілка дизайнерів України, український фонд культури, Національна ліга українських композиторів”.
охорона право інтелектуальна власність
- недержавні інституції, що спеціалізуються у сфері інтелектуальної власності: Всеукраїнська асоціація патентних повірених, Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності (CIPR), Українська група Міжнародної асоціації з охорони промислової власності (AIPPI), Антипіратський союз України, українська юридична група, Авторсько-правове товариство [6, с.6], Українська асоціація власників товарних знаків України, Всеукраїнська асоціація авторських і суміжних прав та інші.
Слід зауважити, що роль зазначених недержавних організацій у боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності значно зростає. Анкетування працівників державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України виявило, що 88,89 % респондентів висловилися на користь залучення членів громадських організацій і недержавних інституцій до співпраці з відповідними державними органами в боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності.
Аналіз структури державної системи органів охорони у сфері інтелектуальної власності в Україні дозволяє дійти висновку, що організаційні структури, створені в країні, можна поділити на чотири категорії:
- органи, які є частиною державного апарату та які відповідають за визначення загальної політики у цій сфері;
- органи поза державним апаратом, для яких може передбачатися державний нагляд;
- особливі структури в судових органах;
- громадські організації.
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що під державною системою органів охорони права інтелектуальної власності слід розуміти сукупність суб’єктів (державної та недержавної форми власності), нормативно наділених сукупністю певних форм та методів діяльності, а також функціями щодо об’єктів інтелектуальної власності.
Оскільки організаційно державну систему органів охорони права інтелектуальної власності вже створено, на нашу думку, важливим завданням в цій галузі повинно стати забезпечення належного рівня координації діяльності існуючих організаційних структур, водночас треба зробити упор на впровадженні сучасних технологій управління процесами охорони інтелектуальної власності, враховуючи зарубіжний досвід.
Отже, охорона інтелектуальної власності вимагає запровадження нових організаційно-правових заходів. Для їх здійснення необхідно об’єднати зусилля різних органів державної влади, недержавних установ та громадських організацій, визначити подальші шляхи розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності.
1. Орлюк О. Захист прав інтелектуальної власності: проблеми правозастосування / О. Орлюк // Інтелектуальна власність. - 2007. - №2. - С.24-29.
2. Кодекс интеллектуальной собственности Франции. - М.: ВПИИПИ, 1997. - 137 с.
3. Шестаков Д.Ю. Интеллектуальная собственность в системе российского права и законодательства // Российская юстиция. - 2000. - №5. - С. 20-27.
4. Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України на проект Кодексу України про інтелектуальну власність (реєстраційний №5620 від 07.06.2004 року) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/.
5. Абдуліна І. Кодекс про інтелектуальну власність зачекає? / І. Абдуліна // Інтелектуальна власність. - 2005. - №2. - С.61.
6. Близнец И. Проблемы систематизации законодательства об интеллектуальной собственности / И. Близнец, К. Леонтьев // Интеллектуальная собственность. Авторские и смежные права. - 2002. - №1. - С.2-6.
7. Венгеров А.Б. Теория государства и права: в 2 т. / А.Б. Венгеров. - М., 1996. -
8. Т.2: Теория права. - 1996. - 587 с.
9. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15 грудня 1993 року №3687 // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №7. - Ст.32.
10. Паладій М.В. Альтернативне вирішення спорів в сфері інтелектуальної власності в Україні / М.В. Паладій // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - Хмельницьк, 2004. - №.1-2 (9-10). - С.3-8.
11. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 7 грудня 1984 року № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст.1122.
12. Галянтич М. Патентний суд України - нагальна проблема створення єдиної системи захисту промислової власності / М. Галянтич // Інтелектуальна власність. - 1999. - №1. - С.3-6.
13. Запорожець І.Г. Адміністративно-правові засади управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.07/Запорожець Ірина Григорівна. - Х., 2006. - 201 с.
14. Про утворення Міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2000 року №316 // Офіційний вісник України. - 2000. - №7 - Ст.277.
15. Положення про Державний департамент інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 997 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 25. - Ст.1060.
16. Паладій М. Реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності: досягнення та перспективи / М. Паладій // Інтелектуальна власність. - 2003. - №10. - С.3-8.
17. Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 674 // Урядовий кур’єр. - 2002. - № 111.
18. Кравченко О. Система органів управління в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні / О. Кравченко, С. Подоляка // Інтелектуальна власність. - 2004. - №1. - С.3. - 6.
19. Про затвердження положення про Міністерство юстиції України: Указ Президента України від 30 грудня 1997 року №1396/97 // Юридичний вісник України. - 1998. - лютий. - №7. - Ст.11.