ВСТУП
міжнародна трудова міграція
З метою подолання проблем міжнародної трудової міграції Україна бере участь у низці проектів, спрямованих на встановлення системи протидії нелегальній міграції, торгівлі людьми тощо [2, с. 86]. Здійснюються такі проекти за активної участі в них держави Україна (в особі державних органів) та міжнародних організацій [7, с. 91–95]. Для з’ясування ролі таких проектів слід проаналізувати їх соціальний ефект для України як суб’єкта міжнародно-правового регулювання трудової міграції населення.
За ініціативою МОП було здійснено проект „Україна: сприяння основним принципам та правам у світі праці“. Від України в проекті брали участь Федерація профспілок України, Конфедерація Вільних профспілок України, Всеукраїнське об’єднання солідарності трудівників, Конфедерація роботодавців України, Національна служба посередництва і примирення, Національна рада соціального партнерства. Метою проекту стала підтримка зусиль Уряду та соціальних партнерів у забезпеченні основних прав людини у сфері праці. Пріоритетні завдання проекту:
─ реформування трудового законодавства України;
─ реформування системи державної інспекції праці та підвищення ефективності її діяльності;
─ удосконалення практики застосування принципів свободи асоціацій та ведення колективних договорів.
За час реалізації Проекту проведено 65 національних і регіональних конференцій, навчальних семінарів, „круглих столів“, у яких взяли участь 4200 осіб. Підготовлено та видано 30 публікацій з питань міжнародного трудового права, європейського та вітчизняного досвіду з колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин. Створено і працювало 12 тристоронніх робочих груп із розроблення законопроектів, проведення досліджень, підготовки моделей колективних угод, у яких було задіяно понад 100 учасників. До діяльності Проекту залучено 55 міжнародних та 180 національних консультантів у сфері соціально-трудових відносин і трудового права. Як видно з фактів, проект, по суті, був спрямований на забезпечення функціонування трудового ринку України, що сприяло б зменшенню трудової міграції. Однак реального ефекту проект не мав.
За ініціативою МОМ та Асоціації місцевих коледжів Канади (АССС), Саскачеванського інституту прикладних наук та технологій (SIAST) за участі Міністерства праці та соціальної політики України було підготовлено проект „Децентралізація управління професійним навчанням в Україні“.Мета проекту – забезпечення успішної інтеграції України до глобальної ринкової економіки і сприяння рееміграції висококваліфікованих кадрів до України. Завдання проекту [3]:
– поліпшення економічних та політичних свобод, економічної продуктивності громадян України, що дозволить їм брати участь та вносити свою частку до сталого розвитку України;
– організація компетентної, прозорої та підзвітної роботи регіональних органів влади, що сприятиме підзвітному забезпеченню та рівномірному розподілу послуг з професійного навчання та розвитку людських ресурсів відповідно до попиту на місцевих ринках праці як у пілотних регіонах, так і в регіонах поширення результатів проекту;
– забезпечення національними, регіональними та місцевими органами влади ефективного управління програмами, що враховують гендерні аспекти.
За час роботи проекту сформовано Наглядову раду, підписано Меморандум про співпрацю між Міністерством праці та соціальної політики України, Асоціацією місцевих коледжів Канади та Саскачеванським інститутом прикладних наук та технологій. У вересні 2005 р. було проведено семінар з питань стратегічного планування та аналізу ринку праці; сформовано робочі групи проекту та підписано меморандуми про співпрацю на регіональному рівні з пілотними областями; проведено практичний семінар з питань управління, який дозволив погодити спільну методику для оцінки ефективності як регіональних стратегій, так і проекту в цілому; відібрано шість пілотних навчальних закладів; підписано Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством освіти і науки України та іншими партнерами.
Одним із найбільших проектів, проведених в Україні є „Можливості професійного навчання, зайнятості та національна політика як фактори запобігання та скорочення масштабів торгівлі жінками в Албанії, Молдові й Україні“ за участі Ірландської Республіки, МОП, Міністерства праці, Державного центру занятості, Міністерства у справах сім’ї, молоді і спорту, профспілок, організації роботодавців [2]. Було виділено 700000 євро на три країни. Мета проекту сприяння скороченню масштабів торгівлі жінками в Албанії, Молдові й Україні шляхом зміцнення потенціалу національних партнерів у розробленні і застосуванні національної політики трудової міграції та сприяння зайнятості і самозайнятості жінок, що є фактичними і потенційними потерпілими від торгівлі людьми. Завдання проекту:
1. Зміцнення потенціалу Міністерства праці та соціальної політики, інших урядових структур і соціальних партнерів у запобіганні й скороченні масштабів торгівлі жінками з метою трудової експлуатації шляхом надання технічної і консультаційної підтримки партнерам в розробленні комплексної міграційної політики, принципів управління та реалізації практичних заходів в врегулювання трудової міграції як передумови подолання торгівлі людьми [3, с. 29–33; 6, с. 3–5].
2. Напрацювання механізмів проведення інформаційної роботи про трудову міграцію і торгівлю людьми серед спеціалістів з питань міграції, протидії торгівлі людьми і широкого населення.
3. Інтеграція досвіду, напрацьованого в рамках пілотного проекту (Чернівецька область), у національну стратегію професійного навчання та зайнятості населення.
4. Виявлення 40–80 жінок, потерпілих від торгівлі людьми, і надання послуг із професійного навчання, працевлаштування, навчання підприємництву і кредитування для започаткування власної справи.
У результаті роботи презентовано Інформаційний посібник „Трудова міграція і протидія торгівлі людьми: законодавчі та нормативні акти“ [8], розроблений у рамках спільної ініціативи Проекту МОП, Офісу координатора проектів ОБСЄ в Україні, Міжнародного жіночого правозахисного центру „Ла Страда – Україна“ за підтримки Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства закордонних справ України [15], консульств і посольств зарубіжних країн в Україні.
Поряд із вищезазначеними заходами Міністерство праці та соціальної політики України ініціювало проект щодо протидії торгівлі дітьми з метою сексуальної та трудової експлуатації в країнах Балканського регіону та в Україні [361]. Мета проекту – запобігання та протидія торгівлі дітьми, надання освітніх, профорієнтаційних послуг, професійно-технічної освіти та сприяння працевлаштуванню дітей. Завдання проекту – розбудова структурних потужностей відповідних міністерств та відомств щодо запобігання та протидії торгівлі дітьми в Україні; реінтеграція дітей, потерпілих від торгівлі людьми; обмін набутим досвідом серед країн-учасниць у рамках субрегіонального проекту.
Також, проведено навчальний тренінг „Методи допомоги, реабілітації та реінтеграції дітей, що постраждали від торгівлі людьми“ для психологіі, соціальних працівників, представників служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для сім’ї дітей та молоді, відділів освіти з пілотних областей Херсона та Донецька (січень 2006 р.).
Проведено круглий стіл для парламентаріїв: „Викоренення найгірших форм праці дітей“ (на базі Посібника для парламентарів № 3/2002 МОП та Міжпарламентського союзу) (квітень 2006 р.) [6]. Результатом програми знову ж таки стало проведення „круглих столів“ та конференцій. Отже, хоча вищерозглянуті проекти прямо не стосувалися трудової міграції, однак вони мали за пряму або опосередковану мету вирішення саме цієї проблеми. Ця мета досягнута не була. Як, власне, не була досягнута і пряма мета будь-якого з цих проектів.
Також слід зупинитися на проекті „GDISC Україна – Нарощення потенціалу і технічна допомога українським органам влади ефективно протидіяти незаконній транзитній міграції“ (ERIT) [7], розпочатому в лютому 2008 р. Він має на меті надати допомогу Україні в її зусиллях посилити систему управління міграцією. Країнами-членами Конференції генеральних директорів імміграційних служб (GDISC) є Нідерланди, Польща, Словаччина, Сполучене Королівство, Угорщина і Чеська Республіка, яка взяла на себе головну роль у співпраці GDISC з Україною. У вересні 2006 р. Європейська Комісія ухвалила робочу програму AENEAS – 2006, націлену на співфінансування проектів у країнах з-поза меж ЄС у їхніх зусиллях щодо ефективнішого управління всіма аспектами міграційних потоків. Внесок ЄС у цю програму доповнюють заходи, що вже здійснюються в рамках відповідних державних та регіональних стратегій, підкріплює перемовини в рамках процесу реадмісії та розвиває конкретні ініціативи, наприклад співпрацю між країнами, розташованими на одному міграційному шляху.
Зустріч високого рівня в рамках програми AENEAS – 2006, проведена 26 березня 2008 р., стала одним із заходів, запланованих у рамках інтенсивної підготовчої фази проекту. Експерти країн-членів GDISC проводили консультації з представниками українських органів влади щодо деталей проектної діяльності. У цьому контексті вони мали на меті запровадити всебічний і доповняльний підхід в управлінні міграцією в Україні.
До участі в зустрічі були запрошені представники Міністерства внутрішніх справ Чеської Республіки. У ній взяли участь представники українських органів влади з Державного департаменту громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх справ України; з департаменту консульських послуг Міністерства закордонних справ України та департаменту по роботі з іноземцями Державної прикордонної служби України. Було розглянуто питання щодо кожного з компонентів проекту: центрів з’ясування статусу, процедур надання притулку, інформації про країну походження, ресурсів затримання та повернення, системи видачі віз тощо. Кожна з країн-учасниць GDISC відповідальна за один із компонентів проекту.