Г.С. Гончарова під охороною праці у вузькому значенні розуміє сукупність правових норм та правил, що встановлюють створення безпечних умов праці на виробництві, спрямовані на попередження виробничого травматизму та професійних захворювань, а також регулюючих нагляд та контроль за дотриманням законодавства про охорону праці, який відбувається при активній участі трудових колективів та профспілок [11, с.5].Н.Б. Болотіна у вузькому значенні «охорону праці» розуміє як систему заходів щодо забезпечення для працівників здорових та безпечних умов праці на виробництві [12, с.482]. Укладачі Малої Радянської енциклопедії також притримуються вузького підходу до визначення категорії «охорона праці». Вони зокрема вказують, що охорона праці в країнах народної демократії – це система державних заходів з забезпечення безпечних для життя та здоров’я умов праці [5, с.1077].
На наш погляд, безпечні та здорові умови праці замало визначити та забезпечити, їх слід ще охороняти та захищати, тобто створити надійний механізм правового регулювання втілення їх у життя та подальшої реалізації. Як справедливо зазначає В.І.Щербина, замало визначити трудові права працівників та інших учасників трудових відносин, їх ще слід надійно захистити від будь–яких порушень чи зазіхань [13, с.14]. А.І.Цепін вказує, що саме охороні трудових прав працівників слугує все трудове законодавство. «Його норми встановлені в інтересах працівників і спрямовані на створення прийнятних для здоров’я людей умов праці» [14, с.310].
Ми вважаємо, що хоча і є певна доцільність виділення широкого та вузького розуміння категорії «охорона праці». В той же час, на нашу думку, для одностайного розуміння даної правової категорії та запобігання плутанини в трудовому праві необхідно все ж таки застосовувати термін «охорона праці» у власному значенні, тобто як категорію, яка відповідає за забезпечення безпечних та здорових умов праці.
Взагалі охорона праці – це багатоаспектне явище об’єктивної реальності, яке має соціальне, правове та економічне значення для гармонійного розвитку кожного працівника, процвітання суспільства та держави. Так, перед усім соціальне значення охорони праці полягає у тому, що ця категорія спрямована на забезпечення захисту життя й здоров'я працівника від можливої виробничої шкоди; сприяє збереженню працездатності й трудового довголіття людини; забезпечує її професійне та культурне зростання (оскільки лише не надмірно втомлений від роботи працівник здатний вечорами вчитися, підвищувати свою кваліфікацію, читати, розважатися, займатися спортом, розвивати свою особистість); сприяє гуманізації праці та її полегшенню. На думку М.П. Гандзюка, Є.П. Желібо, М.О. Халімовського, соціальне значення охорони праці полягає в сприянні росту ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення їх безпеки, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань й проявляється в зростанні продуктивності праці, збереженні трудових ресурсів і збільшенні сукупного національного продукту [3, с.66].
О.М. Бандурка соціальне значення охорони праці бачить у підвищенні соціально-економічних показників об’єкта, зростанні якості та продуктивності праці, збереженні трудових ресурсів [4, с.34]. Адже зростання продуктивності праці відбувається в результаті збільшення фонду робочого часу завдяки скороченню внутрішньо–змінних простоїв шляхом ліквідації мікротравм або зниження їх кількості, а також завдяки запобіганню передчасного стомлення. Останнє, зокрема, забезпечується шляхом раціоналізації і покращення умов праці та введенню оптимальних режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу. Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих відбувається завдяки покращенню стану здоров’я і подовженню середньої тривалості життя шляхом покращення умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю і підвищенням виробничого стажу. Професійний рівень працівників підвищується також завдяки зростанню їх кваліфікації і майстерності в процесі трудової діяльності. Відповідно, завдяки покращенню вище перелічених показників та їх складових компонентів відбувається «помітне збільшення сукупного національного продукту» [3, с.66]. У цьому аспекті мають рацію В.Ц. Жидецький, В.С. Джигеирей, А.В.Мельников відзначаючи, що будь–які виробничі результати не можуть компенсувати людині втраченого здоров’я а тим більше життя. Перенапруження трудового потенціалу країни, а в багатьох випадках і скорочення його відтворення викликає існування на підприємствах різних форм власності та будь–якого роду діяльності значної кількості виробництв з високо інтенсивною та важкою працею, шкідливими умовами праці, несприятливим технологічними режимами та надурочними роботами, зростання кількості регіонів, де населення проживає в екстремальних екологічних умовах, що поєднуються з низьким рівнем соціально–побутового та медичного обслуговування [15, с.6].
В.Ц. Жидецький, В.С. Джигеирей, А.В.Мельников також виділяють правове значення та економічне значення охорони праці. Так, правове значення охорони праці даними вченими розглядається в наступних трьох аспектах: 1) як основоположна категорія організації праці й трудового права; 2) як правовий інститут трудового права, що являє собою сукупність інтегрованих між собою правових норм, спрямованих на збереження в процесі трудової діяльності життя та здоров'я працівників; 3) як складова частина (елемент) трудових правовідносин, що полягає в суб'єктивному праві кожного працівника на працю в умовах, що виключають вплив шкідливих і небезпечних виробничих факторів або не перевищуючих припустимі рівні такого впливу, що закріплено насамперед індивідуальним трудовим договором (контрактом) із працівником, а також іншими договорами про працю. Економічне значення охорони праці, за точкою зору В.Ц. Жидецького, В.С. Джигеирей, А.В.Мельникова, виражається у високій продуктивності праці, зниженні витрат на оплачування хвороби, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо [15, с.7].
З приводу останнього цікавими є висновки розрахунків Німецької спілки підприємців. В них відзначається, що наслідки нещасних випадків коштують в десять разів більше, ніж витрати на заходи та засоби з їх попередження. В Україні, враховуючи мінімальні витрати на заходи з охорони праці, ця різниця ще більша. Крім того, спеціалісти Міжнародної організації праці свого часу підрахували, що економічні витрати, пов’язані з нещасними випадками, складають один відсоток світового валового національного продукту. На ці кошти орієнтовно можна забезпечити харчування на протязі року приблизно 75 мільйонів людей.
Як бачимо, економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів з покращення умов і підвищення безпеки праці та є економічним виразом соціальної значущості охорони праці. З метою економії витрат на пільги та різноманітні компенсаційні виплати, як працівникові так і його роботодавцеві необхідно неухильно дотримуватись правил техніки безпеки, санітарно–гігієнічних вимог, а також інших вимог з охорони праці на робочих місцях. У ст. 7 Закону України «Про охорону праці» та у ч. 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України прямо зазначено, що «умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, робота машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно–побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці».
Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів, що поліпшують умови праці та підвищують її безпеку, і оцінюється за результатами, які отримують при зміні економічних показників. Таким заходами, в свою чергу, є підвищення продуктивності праці, зниження непродуктивних витрат часу і праці, збільшення фонду робочого часу, зниження матеріальних витрат, пов’язаних з плинністю кадрів через умови праці. За точкою зору М.П. Гандзюка, збільшення фонду робочого часу і ефективність використання обладнання досягається шляхом зниження простоїв протягом зміни внаслідок погіршення самопочуття через умови праці та мікротравми [3, с.67]. З такою позицією не можна погодитись, адже при комплексній дії на людину декількох шкідливих виробничих чинників простої на робочому місці можуть досягати 20 – 40 відсотків за зміну через виробничий травматизм та погане самопочуття. Зростання непродуктивних витрат часу, а значить і праці, обумовлюється також поганою організацією робочих місць: без урахування органометричних вимог виникає необхідність виконання зайвих рухів та докладання додаткових фізичних зусиль через незручне положення, невдале розташування органів управління обладнанням і невдале конструктивне оформлення робочих місць. В результаті поліпшення умов праці нормалізується психологічний клімат в трудовому колективі, підвищується налагодженість в роботі, зростає продуктивність праці. Збільшення фонду робочого часу досягається також скороченням цілодобових витрат на виробничий травматизм та наслідків неявки на робоче місце. Шкідливі умови праці суттєво впливають не тільки на виникнення професійних захворювань, а й на виникнення і тривалість загальних захворювань.
На думку О.М. Бандурки, збільшення фонду робочого часу досягається за рахунок скорочення витрат часу внаслідок виробничого травматизму або неявки на роботу. Усе це дозволяє говорити про необхідність наукового управління охороною праці – вказує вчений [4, с.35]. Саме тому кожен з керівників повинен постійно намагатися забезпечувати технологічну та організаційну перевагу свого підприємства над іншими в певній галузі виробництва. Звідси, – наголошує В.Й. Сивко, – гостро постає питання використання наукових досягнень і серед них – системи наукової організації охорони праці, системного підходу до проблем запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві [16, с.9].