В прямій залежності від тяжкості та напруженості праці та умов праці, від санітарно–гігієнічного та ергономічного комфорту на робочих місцях знаходяться якість праці та якість продукції. Забезпечення високої якості продукції або послуг, їх конкурентоспроможності на ринку є найважливішим завданням товаровиробника. Підвищенню працездатності, продуктивності праці й поліпшенню якості продукції сприяє створення на виробництві належних та безпечних умов праці. «Забезпечення здорових, безпечних та високоефективних умов праці в умовах ринкової конкуренції стає важливим фактором існування підприємства», – відзначає В.Й. Сивко [16, с.9].
Людина завжди перебуває під впливом небезпечних ризиків і цілковитої, абсолютної безпеки на деяких видах виробництва не може існувати за будь–яких умов. Однак кожен як працівник так і роботодавець в змозі зменшити ці ризики до реального мінімуму, забезпечивши відносний, але цілком достатній рівень безпечності праці шляхом створення та дотримання відповідних належних умов праці. Належні умови праці забезпечуються зменшенням кількості небезпечних та шкідливих факторів, що спричинюють негативний вплив на життя й здоров’я людей. Небезпечним називається такий фактор у трудовій діяльності, вплив якого на працюючу людину може призвести до виробничої травми чи іншого раптового погіршення здоров’я. Такими факторами, наприклад, є: відкриті струмопровідні частини устаткування, розпечені предмети, наявність ємностей і посудин зі стиснутими і шкідливими речовинами, розташування їх у невідному місці або ймовірність руйнування чи падіння з висоти, рухливі деталі машин, механізмів тощо. Шкідливим, в свою чергу, називається такий фактор вплив якого на працюючу людину за певних умов призводить до захворювання чи зниження рівня її працездатності. Так, шкідливими факторами є: підвищена напруженість і важкість праці, несприятливі метеорологічні умови, недостатнє освітлення та вентиляція робочих приміщень, велика концентрація шкідливих речовин у повітрі, тепловипромінювання, шум, вібрація, електромагнітні хвилі і т. ін. Шкідливі та небезпечні фактори праці можна поділити за видами впливу:
1) фізичні небезпечні фактори: рухомі частини машин і устаткування, знижена чи підвищена температура поверхні устаткування чи матеріалів, небезпечна напруга електричної мережі, енергія стиснутого газу тощо.
2) Хімічними небезпечними і шкідливими факторами є їдкі, отруйні і дратівні речовини та їх дія на людину. Ці речовини розрізняються:
а) за характером дії:
- небезпечні;
- шкідливі;
- отруйні;
- токсичні;
- канцерогенні;
- мутагенні;
б) за шляхами проникнення в організм людини:
- через органи дихання;
- через шкіру;
- через органи травлення;
3) Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори – наявність на робочому місці біологічних об’єктів, здатних спричинити травму чи захворювання (тварини, рослини, мікроорганізми);
4) психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори – фізичні й нервово-психічні перевантаження.
Психофізіологічні фактори відносяться до ряду найважливіших небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Значне зростання швидкості та об’ємів виробничих, інформаційних та соціальних взаємодій у сучасному виробництві збільшили навантаження на центральну нервову систему працівника. Сучасне впровадження автоматизації, механізації та комп’ютеризації процесів виробництва не завжди призводить до зменшення кількості техногенних аварій та катастроф на підприємствах, в установах, організаціях. Протягом останніх років постійно зростають ризики виникнення, загибелі, травмування чи заподіяння шкоди здоров’ю громадян внаслідок недосконалості техніки та технологій, зношеності машин, механізмів, приладів та устаткування, інших засобів та знарядь праці, що застосовуються на виробництвах. Крім того причиною виникнення небезпечних умов праці є масові порушення експлуатації цих засобів, недоліки у нормативно–технічній документації, в організації технічного нагляду та контролю за виконанням вимог безпеки на всіх стадіях життєвого циклу промислової продукції, у проведенні її перевірки, випробувань, експертизи, сертифікації тощо. Наслідками недотримання заходів з безпеки та охорони праці є збільшення кількості професійних захворювань, поява нових хвороб, зростання смертності та скорочення середньої тривалості життя. Наприклад, кожний шостий нещасний випадок із смертельними чи важкими наслідками трапляється суто з технічних причин [1, с.7]. Психофізіологічні навантаження домінують під час розумової праці на підприємствах, в установах та організаціях невиробничої сфери, кількість яких на сучасному етапі реформування економіки України значно збільшилася.
охорона праця шкідливий працівник
ВИСНОВОК
Значна роль у забезпеченні безпечних умов праці належить роботодавцю. У Законі України «Про охорону праці» [3], який є основним нормативно–правовим актом з питань регулювання охорони праці, вказується, що «управління охороною праці на підприємстві здійснює роботодавець, який зобов’язаний створити на всіх робочих місцях, у кожному структурному підрозділі підприємства, установи чи організації умови праці відповідно до нормативно–правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці». Загальновизнаним в промислово розвинутих країнах світу є той факт, що набагато простіше й економічно вигідніше роботодавцю створити належні умови праці, попередити аварію або нещасний випадок, аніж потім ліквідувати їхні наслідки і компенсувати втрати постраждалим або сім’ям загиблих. Зразковим прикладом може слугувати досвід підприємців Південної Кореї, які переконані, що будь–яка фірма процвітатиме лише в тому разі, коли серед «трьох китів», на яких базується сучасне виробництво і її розвиток, першим, пріоритетним буде охорона праці [1, с.3].
Таким чином, інститут охорони праці в системі трудового права України займає одне з центральних місць та має виняткове практичне значення. Норми цього правового інституту містяться в Особливій частини трудового права України. Охорона праці як інститут трудового права представлений сукупністю правових норм, що регулюють відносини по забезпеченню безпечних та здорових умов праці, а також спеціальних умов праці жінок, неповнолітніх, інвалідів та осіб, які працюють на роботах зі шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці.
ЛІТЕРАТУРА
1. Жернаков В.В. До питання про правове розуміння свободи праці. // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. Вип.. 3 і 4. – Х.: «Основа», 1997.– 526 с.
2. Малая Советская энциклопедия. / Под ред. Б.А. Введенского. Трете издание. Т. 9. – М.:«Советская энциклопедия», 1960. – 1210 с.
3. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 2–ге вид. – К.: Каравела, 2004. – 408 с.
4. Бандурка А.М. Охорона праці в діяльності ОВС України: Підручник. – Х.: Вид–во Націон. ун–ту внутр. справ, 2003. – 288 с.
5. Малая Советская энциклопедия. / Под ред. Б.А. Введенского. Трете издание. Т. 6. – М.: «Советская энциклопедия», 1960. – 1306 с.
6. Чиркин В.Е. Контрольная власть. // Государство и право. – 1993. – №4. – С.10–18.
7. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Консум, 1998. – 480 с.
8. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины (Общая часть). – Симферополь: «ДОЛЯ», 2004. – 164с.
9. Сыроватская Л.А. Трудовое право. – М.: Юрист, 1999. – 312 с.
10. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Наука, 1978. – 366 с.
11. Гончарова Г.С. Охорона праці: Текст лекції. – Х.: ХГІ «НУА», 1995.– 28с.
12. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. 2–ге вид., стер. – К.: Вікар, 2004.– 725 с.
13. Щербина В.І. Теоретичні проблеми охоронної функції трудового права в умовах ринкових відносин: Монографія. – Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2004. – 211с.
14. Цепин А.И. Трудовое право и научно–технический прогресс. – М.: Наука, 1974. – 480 с.
15. Жедецкий В.Ц., Джигеирей В.С.. Мельников А.В. Основы охраны труда. Учебник, изд. 2–е, дополненное. – Львов: Афиша, 2000. – 351 с.
16. Сивко В.Й. Правові та організаційні основи охорони праці в Україні: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2003. – 143 с.
17. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Видання друге. – Х.: Консум, 2000. – 359 с.
18. Сайт Держпромгірнагляду.
19. Титаренко О. Безпечна праця – передусім. // Слобідський край. – 2004 – №80. – С.14.
20. На користь державі: Інтерв’ю з головою Держпромгірнагляду МНС України М.Саваріним. – http://d№op.kiev.ua
21. Охорона праці в Україні. // Бюлетень законодавства і юридичної практики в Україні. – 1999. – №12: – С.8.