У юридичній літературі загальновизнаним є факт, що незалежність суддів є важливою умовою самостійності і авторитетності судової влади, можливості об’єктивно здійснювати правосуддя. Незмінюваність суддів, досить висока заробітна плата, престиж суддівської посади створюють ідеальні умови для забезпечення самостійності судів. Вважається, що за таких умов судді зможуть максимально уникати страху втратити свою посаду в результаті нового призначення і будуть нехтувати міркуваннями поточної політики та інтересами законодавчої чи виконавчої влади в тій чи іншій політично гострій сфері права і правосуддя. Деякі вчені, вказуючи на те, що при здійсненні правосуддя судовою владою має бути виключено політичний чи будь-який інший тиск на суддів з метою впливу на рішення суду, визнають той факт, що суди навіть в демократичних державах не завжди є незалежними від впливу політичних мотивів. М.А. Нудель ще в 1960-ті роки вказував на невиправданість спроб обмежити перевірку конституційності законів суто правовими рамками, повністю ігноруючи політичний бік питання, зазначаючи, що право і політика взаємопов’язані [16, с. 40]. На прикладі США - держави, стосовно якої вважається, що принцип незалежності суддів в ній максимально наближений до ідеалу, спробуємо з’ясувати, чи не є твердження про відсутність будь-якого зв’язку суддів з політикою теоретичною абстракцією?
Конституція Сполучених Штатів обмежується лише загальним описом структури і юрисдикції федеральних судів. Норм, присвячених судовій владі, в ній набагато менше, ніж норм, що регулюють здійснення законодавчої і виконавчої влади. Так, відповідно до ст. ІІІ Конституції США судова влада надається Верховному суду і тим нижчим судам, що їх час від часу може призначати і засновувати Конгрес. В цій же статті містяться норми про збереження суддями своїх посад до того часу, поки вони демонструють бездоганну поведінку і про заборону зменшувати суддям винагороду за їх службу. Ці норми були включені до Конституції з метою гарантування незалежності суддів при здійсненні ними правосуддя. Коментуючи Конституцію США, російські вчені А.О. Мішин і В.П. Власіхін зазначили, що закріпленням цих цілком прагматичних умов перебування суддів на посаді автори Конституції ставили за мету утвердити незалежність суддівського стану, відмежувати суддів від політичних "примх" Конгресу і Президента [9, с. 118]. На думку вчених, формула "поки ведуть себе бездоганно" означає практично довічне перебування на посаді.
Незмінюваність суддів - один з найбільш важливих факторів, що забезпечують незалежність суддів. У конституціях і законодавчих актах про правовий статус суддів інших держав світу найчастіше не вказується, на який саме строк відбувається призначення. Рідше зустрічається призначення на певний строк (наприклад, в Японії і Грузії - 10 років), або спочатку на певний строк, а вже потім безстроково (Україна, Молдова). Однак безстрокове або "пожиттєве" призначення не слід розуміти буквально. Як правило, встановлюється, що кар’єра судді припиняється по досягненню певної вікової межі. Незадовільний фізичний стан судді, що не дозволяє йому нормально здійснювати судову діяльність, вчинення злочину чи серйозного дисциплінарного проступку, чи грубе порушення етичних і моральних норм можуть призвести до припинення кар’єри судді.
У США федеральний суддя виконує свою роботу пожиттєво чи принаймні до того часу, поки не вирішить добровільно подати у відставку. Крім виходу судді у відставку, результатом появи вакансії в федеральній судовій системі можуть бути також смерть судді, недієздатність, підвищення по службі, імпічмент або створення нової позиції. На даний час у федеральній судовій системі США існує 665 посад районних суддів, 179 посад суддів апеляційних судів, 9 посад суддів міжнародної торгівлі і 9 посад суддів Верховного суду [8, с. 32].
В Розділі 2 ст. ІІІ Конституції США виписана лише загальна юрисдикція федеральних судів, тобто фактично за Конгресом Конституція закріплює право створювати нижчі суди і визначати майже всю їх юрисдикцію. Особливості організації федеральних судів і здійснення правосуддя виписані і в інших статтях Конституції. Так, відповідно до ст. ІІ Конституції Президент має право за поданням і згодою Сенату призначати суддів Верховного суду Сполучених Штатів. Стаття І серед численних повноважень Конгресу називає право утворювати нижчі по відношенню до Верховного суду судові органи. Хоча в статті ІІІ Конституції, яка безпосередньо присвячена судовій владі, нічого не сказано про Головного суддю Верховного суду, в статті І міститься норма про те, що при розгляді Сенатом справи про імпічмент Президенту головує Головний суддя. Стаття VI Конституції вимагає від усіх суддів як на рівні федерації, так і на рівні штатів, складати присягу на вірність Конституції.
На сьогоднішній день структура федеральної судової системи включає три ланки: районні суди (іноді їх назва перекладається як "окружні"), окружні апеляційні суди і Верховний суд Сполучених Штатів.
Основними судами першої інстанції у федеральній судовій системі Сполучених Штатів Америки є районні суди (District courts), які відповідно до § 133 глави 5 частини 1 Титулу 28 Звіду Законів США (U. S. C.) діють у 94 округах та в межах чотирьох федеральних територій Панамського каналу, Гуаму, Вірджинських та Північно-Маріанських островів, що становлять додаткові округи [16, с. 202 - 205]. Слід зазначити, що поділ території Сполучених Штатів на судові округи не співпадає з їх адміністративно-територіальним поділом. Такий метод поділу країни на судові округи застосовується в багатьох державах з тим, щоб зробити суди максимально незалежними від регіональних влад, а також уникнути відображення в їх діяльності регіональних інтересів [7, с. 334]. Як зазначає В. Бернхем, округи, в межах яких діють ці суди, різні за розміром . У найбільш населених штатах є три і навіть чотири округи, а в менш населених - весь штат утворює округ. Так, якщо Нью-Йорк поділено на південний, північний, східний та західний округи, то весь штат Монтана утворює округ Монтана. Кожен районний суд має щонайменше двох суддів, однак в південному окрузі Нью-Йорка їх налічується 28.
Проміжною ланкою між районними судами і Верховним судом США є окружні апеляційні суди (Circuit Courts of Appeals), яких відповідно до § 41 глави 3 частини 1 Титулу 28 Звіду законів США всього налічується 13: один в окрузі Колумбія, 11 - в кожному з апеляційних округів, що охоплюють територію від 3 до 10 штатів і мають свій офіційний номер, і заснований в 1982 році федеральний Апеляційний суд, який має загальнонаціональну юрисдикцію [6, с. 198].
Всю систему судів очолює Верховний суд Сполучених Штатів - єдиний суд, створення якого безпосередньо передбачено Конституцією. Верховний суд сьогодні складається з дев’яти суддів, одного з яких Президент призначає Головним суддею. Судова сесія починається в перший понеділок жовтня і завершується навесні або на початку літа. Кворум суду - 6 чоловік, рішення приймаються більшістю голосів, при рівності голосів призначається нове слухання справи або залишається в силі рішення нижчого суду. Приймаючи справу до свого провадження, Верховний суд не має права обмежитись рекомендаціями чи висловлюваннями думок. Справа має бути вирішена по суті. Рішення по ній готує Голова суду або за його дорученням один із суддів Верховного суду. Судді можуть не погоджуватись з думкою більшості і мають право індивідуально чи разом з іншими підготувати окрему думку, яка має назву "dissent opinion". Можливий і інший варіант, коли суддя, не заперечуючи суть винесеного рішення, не погоджується з мотивацією рішення по справі. В такому випадку він має право представити свою думку, яка має назву "concurrent opinion", що дослівно перекладається як "думка, що співпадає".
Важливою функцією Верховного суду є винесення остаточних рішень про конституційність законодавчих актів як Конгресу, так і законодавчих органів штатів (легіслатур), а також актів органів виконавчої влади. Тлумачення Конституції, визнання законів і актів уряду неконституційними здійснюється Верховним судом в процесі розгляду судових справ за заявою зацікавлених сторін.
Всі федеральні судді в США призначаються на посаду Президентом США за поданням і згодою Сенату. Участь у процесі призначення двох гілок влади має на меті звести до мінімуму залежність суддів як від місцевих, так і від центральних органів влади.
Крім вже названих судів у США діють і інші федеральні суди, створені на підставі статті ІІІ Конституції США. Наприклад, Суд з питань зовнішньої торгівлі (Court of International Trade). Суд розглядає позови, які виникають у зв’язку з митними спорами і імпортом товарів. Інші федеральні суди створюються на підставі статті І Конституції США. Їх часто називають спеціальними федеральними судами. До них належать: податкові суди (Tax Courts), претензійні суди (Claims Courts), суди у справах про банкрутство (Bancruptcy Courts) та деякі інші. Судді цих судів обираються на певний термін.
В американських штатах діють різні системи судів, які формально вважаються незалежними від федеральної судової системи. Фактично ж Верховний суд США розглядає скарги на рішення судів штатів, якщо в них піднімається "федеральне питання", а також клопотання про скасування тих рішень суду, якими закон будь-якого штату чи акт Конгресу визнається таким, що суперечить Конституції США. У більшості незначних за своїми розмірами штатах використовується дволанкова система загальних судів, яка складається з судів першої інстанції і вищого суду. В штатах, які займають значні території, судові системи, як правило, включають три ланки судових органів, оскільки крім судів першої інстанції і вищих судів мають ще апеляційні суди проміжної юрисдикції (іноді термін "проміжний" використовується в їх офіційній назві). Як правило, очолює судову систему штату верховний суд, але в деяких штатах він називається апеляційним. Більшість американських учених поділяють судову систему штатів на чотири ланки: вищі суди штатів, проміжні апеляційні суди, суди першої інстанції і суди з обмеженою компетенцією [2, с. 369].