Президентські вибори у США у 2000 р. – нещодавній приклад активної участі верховних судів штатів у політичному процесі. Верховний суд штату Флорида мав витлумачити законодавство про вибори штату Флорида. Своїм рішенням Верховний суд штату Флорида продовжив строк для підрахунку виборчих бюлетенів в окремих округах штату Флорида.
Адвокати Дж. Буша доводили, що це рішення суперечить Конституції США і федеральному законодавству. Дж. Буш заявляв, що члени Верховного суду штату Флорида діяли як законодавці, переймаючи на себе законодавчі повноваження законодавчого органу штату. Натомість А. Гор і його команда адвокатів вимагали перемоги і доводили, що роль Верховного суду штату Флорида – тлумачити закони. Вони заявляли, що якщо політика – результат тлумачення законодавства судовою владою, то громадяни повинні підкорятися цій політиці. Адвокати Дж. Буша подали апеляцію до Верховного Суду США на рішення Верховного суду штату Флорида. Верховний Суд США повернув справу до Верховного суду штату Флорида, вказавши, що останній має внести ясність у своє рішення і визначити, у чому саме полягають повноваження Верховного суду штату Флорида - тлумачити чи встановлювати правові норми. Врешті-решт остаточне рішення Верховного суду США призвело до того, що Буш став наступним Президентом США.
На думку професора права Джорджтаунського університету Луїса М. Зейдмена, судді Верховного суду США постійно підкреслюють свою політичну нейтральність, натомість більшість американців дуже добре обізнані, що це не так. Зейдмен наводить дані соціологічного опитування населення, яке проводилось 15 - 17 грудня 2000 р., після того, як відбулися вибори Президента США і закінчився розгляд судової справи Bush v. Gore. Результати опитування показали, що 49 % опитаних погоджувалися з рішенням Верховного суду США у справі Bush v. Gore, у той час як 32 % - не погоджувались з цим рішенням, вважаючи його політичним і вказуючи на те, що при вирішенні цієї справи судді керувалися своїми власними політичними поглядами. Вражає той факт, що 49 % від усіх опитаних, незалежно від того, чи підтримували вони це рішення, виявляли високий рівень довіри до Верховного суду США. Зейдмен вказує, що такий відсоток був значно вищий за рівень довіри, висловлений населенням щодо інших інститутів державної влади. Більшість американців, які вважали, що рішення у цій справі було політично упередженим і хибним, продовжували підтримувати Верховний суд США як інститут державної влади.
Дані соціологічного опитування, наведені Луїсом М. Зейдменом, доводять той факт, що сила судової влади в повазі до неї і до винесених судових рішень. Таке ставлення до судової влади з боку державних органів, громадян, юридичних осіб формується тривалий час і існує передусім у країнах із давніми демократичними традиціями, там, де утвердився принцип верховенства права.
ВИСНОВКИ
Отже, незаперечним є факт участі судів США в політичному житті держави і здатності робити свій внесок у реалізацію політичного курсу держави. Вплив судової влади на загальнополітичні процеси в країні реалізується в певних юридичних рамках, які відображають особливості американського конституціоналізму, історичного розвитку країни і специфічні риси американської державності. Головна особливість участі американських судів у політичному процесі полягає в тому, що значна частина політико-управлінських рішень, прийняття яких у більшості інших держав є прерогативою законодавчих органів і уряду, в цій державі приймається саме в судовому порядку. Головна роль у цьому процесі відведена Верховному суду США.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо и Л.М. Энтина. - М.: НОРМА, 2002. - 832 с.
2. Конституционный судебный процесс: Учебник для вузов / Отв. ред. М.С. Саликов. - М.: Издательство НОРМА, 2003. - 416 с.
3. Конституция США: История и современность / Каримский А.М., Маныкин А.С., Марченко М.Н. и др. / Под ред. Мишина А.А., Языкова Е.Ф. - М.: Юридическая литература, 1988. - 320 с.
4. Краткий юридический словарь / М.Е. Волосов, В.Н. Додонов и др. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 304 с.
5. Кросс Р. Прецедент в английском праве: Пер. с англ. - М.: Юридическая литература, 1985. - 239 с.
6. Куандыков М.К. Судебный прецедент как источник права в англосаксонской системе права: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.01 / Казахский национальный университет им. аль-Фараби. – Республика Казахстан, Алматы, 2002. – 29 с.
7. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. - М.: Юристъ, 2001. - 444 с.
8. Кухнюк Д.В. До питання про судовий прецедент у кримінальному процесі України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2001. – Вип. 43. – С. 60 – 63.
9. Лайтфут К. Права человека по-американски. От колониальных времен до “нового курса” включительно. – М.: Прогресс, 1983. – 287 с.
10. Лафитский В.И. Основы конституционного строя США. – М.: Норма, 1998. – 272 с.
11. Лившиц Р.З. Судебная практика как источник права // Журнал российского права. – 1997. - № 6. – С. 49 – 57.
12. Лузин В.В. Методы толкования Конституции в деятельности Верховного Суда США // Государство и право. - 1997. - № 10. - С. 90 – 93.
13. Магнуссон П. Отбор судей в США // Российский судья. – 2003. - № 11. - С. 28 – 32.
14. Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико - правовий аспект): Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.01 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К., 2002. - 19 с.
15. Марченко М.Н. Вторичные источники романо-германского права: прецедент, доктрина // Вестник Московского университета. - сер. 11, Право. - 2000. - № 4. - С. 52 – 63.
16. Марченко М.Н. Правовые системы современного мира. - М.: Зерцало - М, 2001. - 394 с.
17. Махненко Е.А. Формирование Верховного суда США в качестве органа конституционного контроля: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.01 / ВЮЗИ. – М., 1988. – 24 с.
18. Махов В., Пешков М. Правила Миранды подвергаются критике // Российская юстиция. – 2000. - № 1. – С. 55 – 57.
19. Мироненко О. Про деякі загальні підходи до поняття "конституційна юстиція" і предмета її історії // Вісник Конституційного Суду України. - 1998. - № 4. - С. 44 – 52.
20. Мідор Д.Д. Суди в Сполучених Штатах. – Сент-Пол, Міннесота: Вест Паблішинг Ко, 1991. – 85 с.
21. Мишин А.А., Власихин В.П. Конституция США: Политико-правовой комментарий. – М.: Международные отношения, 1985. – 336 с.
22. Мишин А.А. Государственное право США. - М.: Наука, 1976. – 207 с.
23. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / 6-е изд. перераб. и дополн. – М.: Белые альвы, 1999. – 456 с.
24. Мишин А.А. Принцип разделения властей в конституционном механизме США. – М.: Наука, 1984. – 190 с.
25. Мишина Е. Миранда против штата Аризона (революция суда Уоррена) // Российская юстиция. – 1997. - № 2. – С. 50 – 53.
26. Мишина Е. Миссисипи против Джонсона как судебное зеркало президентского иммунитета // Российская юстиция. - 1998. - № 1. - С. 45 – 47.
27. Морозова Л.А. Еще раз о судебной практике как источнике права // Государство и право. – 2004. - № 1. – С. 19 – 23.
28. Муллануров А. К вопросу о конституционной юстиции // Конституционное и муниципальное право. – 2001. - № 2. – С. 13 – 14.