Міністерство освіти і науки України
Вінницький державний педагогічний університет
ім. М. Коцюбинського
Інститут історії етнології та права
Кафедраправознавства
Індивідуальне навчально-дослідне завдання
на тему: Адвокатська таємниця
Вінниця 2010
Особливість професії адвоката полягає в тому, що він одержує від клієнта відомості, які той не буде повідомляти іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належить зберігати в таємниці. Довіра до адвоката може виникнути лише за умови обов'язкового додержання ним принципу конфіденційності. Таким чином, конфіденційність є першорядним і фундаментальним правом та обов'язком адвоката.[1]
У рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 25.10.2000 р. про свободу здійснення професійних обов'язків зазначено, що слід вдаватися до всіх необхідних дій, спрямованих на належне забезпечення конфіденційного характеру взаємин між адвокатом і його клієнтом (п. 6 принципу І), адвокати мають дотримуватися професійної таємниці відповідно до національного законодавства, внутрішніх нормативних актів і професійних стандартів. Будь-яке недотримання професійної таємниці без відповідної згоди клієнта має бути належно покаране (п. 2 принципу III).[2]
Суттєвий внесок у розроблення проблематики адвокатської таємниці зробили українські вчені Т. Варфоломеєва, С. Гловацький, С. Гончаренко, А. Заднепровський, О. Жуковська та ін. Однак питання, пов'язані із забезпеченням охорони адвокатської таємниці, ще комплексно не досліджувалися.[3]
Чинний Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р. формулює поняття адвокатської таємниці та закріплює гарантії її дотримання. Статтею 9 Закону України «Про адвокатуру» визначено поняття адвокатської таємниці: «Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків. Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв'язку з виконанням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб».[4]
Предмет адвокатської таємниці становлять питання, задля яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката по зміст консультацій, поради та роз'яснення з приводу вирішення правових питань, а також інші відомості, отримані адвокатом від його клієнта, його представників та/ або з інших джерел при здійсненні адвокатської діяльності.[5]
Стосунки адвоката і його клієнта будуються на принципі конфіденційності, встановленому ч. 1 ст. 4 Закону.[6] Між ними неодмінно виникають довірчі відносини, без існування яких не може здійснюватися правова допомога, результативність якої залежить від належної інформованості адвоката, що досягається, зокрема, відкритістю особи, котрій ця допомога надається. Водночас, і ця особа має бути впевненою, що адвокат не розголосить довірені йому відомості. У рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 25 жовтня 2000 р. про свободу здійснення професійних адвокатських обов'язків зазначено, що слід вдатися до всіх необхідних дій, спрямованих на належне забезпечення конфіденційного характеру взаємин між адвокатом і клієнтом (п. 6 принципу І), адвокати повинні дотримуватися професійної таємниці відповідно до національного законодавства, внутрішніх нормативних актів і професійних стандартів. Будь-яке недотримання принципу професійної таємниці без повідної згоди клієнта має бути належно покаране (п. 2 принципу III).[7]Правила адвокатської етики, схвалені ВККА 1 жовтня 2999 р., встановлюють, що «дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги» (п. 1 ст. 9).[8] Збереження конфіденційності такої інформації є правом адвоката у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати її розголошення, і водночас, обов'язком адвоката щодо клієнта і осіб, котрих вона стосується. Адвокату забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб (ст. 9 Закону), забороняється вимагання від нього цих відомостей, а також допит його як свідка з питань, які становлять адвокатську таємницю (ст. 10 Закону). За порушення професійної таємниці передбачено кримінальну відповідальність (ст. 397 КК).
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону адвокат може розголошувати дані досудового слідства, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням ним своїх професійних обов'язків, тільки з дозволу слідчого або прокурора.[9] Адвокати, винні у розголошенні відомостей, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 387 КК кримінальну відповідальність за розголошення даних досудового слідства чи дізнання без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, несуть особи, попереджені в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані. Отже, адвокат-захисник має бути офіційно попереджений про заборону розголошення певних відомостей — відсутність такого попередження знімає обов'язок дотримання їх таємниці. КПК встановлює, що дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Разом з тим, передбачено, що у необхідних випадках слідчий попереджає, в тому числі й захисника, присутнього при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства (ст. 121). Попередження про нерозголошення даних досудового слідства може стосуватися всіх матеріалів справи, їх частини або окремого факту. Попередження має бути зроблено у письмовій формі. Якщо розголошення відбулося за відсутності такого письмового попередження, то в діях адвоката-захисника, який розносив ці дані, немає складу злочину, передбаченого ст. 387 КК України.[10] Існує також думка, що суб'єктом злочину є захисник, попереджений про недопустимість розголошення даних досудового слідства чи дізнання як у письмовій, так і в усній формі.[11]
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язок збереження конфіденційності інформації, що становить адвокатську таємницю, є крім адвоката його помічники, посадові особи. Не можна допитати щодо зазначених даних, крім вказаних осіб, також і технічних працівників адвокатських об’єднань. Цілком природно, що останні не мають права розголошувати відомості, які стали відомі і охоплюються адвокатською таємницею (ч. 1 ст. 10 закону). Це правило є абсолютно вірним, оскільки навряд чи можна перелічити в законі всіх осіб, котрим стає відомою конфіденційна інформація, надана адвокату або отримана ним у зв’язку з наданням ним правової допомоги (наприклад, такою особою доцільно вважати спеціаліста, до якого має право звертатися адвокат згідно зі ст. 6 Закону).[12]
Обсяг відомої адвокату інформації, яка не підлягає розголошенню, можна визначити таким чином: це є вся відома інформація від клієнта і про клієнта, а також інформація, яка стала відомою адвокату в зв'язку з наданням правової допомоги, здійсненням захисту і представництва і щодо якої відсутня заборона клієнта на розголошення. Правила адвокатської етики[13] зобов’язують зберігати конфіденційність будь-якої інформації, зокрема будь-якої інформації про клієнта або інших осіб, що стала відомою адвокату в процесі здійснення адвокатської діяльності. Отже, до такої інформації належить і та, що свідчить про звернення особи до адвоката. Таке тлумачення не суперечить нормі Закону, в якій зазначено, що предметом адвокатської таємниці охоплюється «суть інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків» (ч. 1 ст. 9)
Правила адвокатської етики[14] розрізняють інформацію, та конфіденційною, та інформацію, що становить адвокатську таємницю. Це випливає з частин 1, 3, 4, 6 ст. 9 Правил, де зазначено, що інформацією, на яку поширюється принцип конфіденційності, визнається будь-яка інформація, отримана адвокатом в процесі здійснення адвокатської діяльності, однак це положення виходить за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством. Про відомості, що є адвокатською таємницею, у Правилах ідеться окремо, і дане поняття не уточнюється, оскільки його зміст визначає Закон. Разом з тим, у Правилах підкреслюється різниця між цими видами інформації. Конфіденційна інформація: 1) може бути розголошена у разі «скасування» конфіденційності особою, яка зацікавлена в її отриманні (або її спадкоємцями); 2) адвокат не відповідає за порушення принципу конфіденційності у випадках допиту його свідка у встановленому законом порядку щодо певних обставин. Розголошувати ж відомості, що становлять адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, у тому числі й у разі спроб допитати адвоката з питань, які є її предметом. Останнє відповідає Конституції України[15], зокрема ст. 32, яка забороняє втручання в особисте і сімейне життя, не допускає збирання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно зі ст.141 КПК особисте життя громадян охороняється законом. Отже, якщо інформація довіряється особою адвокату для свого захисту, вона не може використовуватися слідчим, суддею проти цієї особи. Виходячи з ч. 1 ст. 63 Конституції[16] особа має право відмовитися свідчити проти себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів. Це конституційне право не може бути порушено адвокатом, якому довірена конфіденційна інформація, котру громадянин не бажає використовувати проти себе і зазначених вище осіб, але вимушений розкрити адвокату задля свого (або членів сімї, близьких родичів) захисту за наявності гарантії збереження її конфіденційності на підставі ст. 4 Закону.